Справа № 2-а-1142/09  

П О С Т А Н О В А

І м е н е м  У к р а ї н и

09 вересня 2009 року                                                  м. Чернігів  

            Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого судді Харечко Л.К.,

при секретарі судового засідання Латенко О.В.,  

за участю позивача, представників відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради, Головного управління Державного казначейства України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку,  

ВСТАНОВИВ:

12.02.2009 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку в сумі 1954,65 грн. за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у відповідності до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала.

Представники відповідача позов не визнала. Просила відмовити в задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду.  

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши докази, суд дійшов  висновку, що позов  задоволенню не підлягає  з наступних підстав.

Як встановлено судом, позивач є матір’ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження.  

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим  державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та  інших джерел  соціального  забезпечення; створення  мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом.

             Відповідно до ст. 95 Конституції України, будь-які видатки держави на загальносуспільні  потреби, розмір та їх цільове спрямування визначаються виключно Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

             Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку і спрямований  на забезпечення пріоритету державної допомоги  сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

             Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачу була призначена відповідно «Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування», затвердженого  прийнятою на виконання Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» постановою Кабінету Міністрів України № 13 від 11.01.2007 року.

             Оскільки на момент призначення допомоги дія ч. 1 ст. 15 Закону України «Про допомогу сім’ям  з дітьми» була зупинена на 2007 рік, то застосовувалася  норма пункту 9 «Порядку призначення і виплати  допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 13 від 11 січня 2007 року, де передбачено, що «допомога по догляду  за дитиною до досягнення  нею трирічного віку призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні  шість місяців, але не менше 23 відсотків зазначеного прожиткового мінімуму».

             Разом з тим, відповідний обсяг видатків на виплату даного виду соціальної допомоги передбачений Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

             Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

             Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення  Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема  ч. 2 ст. 56 щодо встановлення розміру вищезгаданої  допомоги та зупинення  на 2007 рік дії ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення з 09.07.2007 року. Виходячи з положення даного закону, перерахунку та виплаті допомоги у розмірі прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку не підлягають суми за період з 01.05.2007 року по 09.07.2007 року.

             Після визнання даних норм на підставі Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 не конституційними в період бюджетного року, додаткові кошти на виконання зазначеного рішення у 2007 році не виділялися.  

             Крім того, відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється  з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

             Про порушення своїх прав позивач знала  протягом  2007–2008 років, під час виплати їй коштів, однак з вимогою до суду звернулась 12.02.2009 року, пропустивши річний строк, передбачений ст. 99 КАС України. Будь-яких поважних причин пропуску зазначеного строку позивач в судовому засіданні не навела, а тому суд не знаходить підстав для його поновлення.  

             Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Представники відповідачів в чудовому засіданні наполягали на застосуванні строку звернення до суду.

             Таким чином, позов в частині стягнення недоплаченої допомоги за 2007 рік задоволенню не підлягає.

             Керуючись ст.ст. 2, 7, 17 – 20, 99, 100, 158 – 163, 185, 186 КАС  України, Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми»,  суд, -

ПОСТАНОВИВ:

  В задоволенні позову відмовити.

 Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Суддя: