ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2009 року № 22-а-17527/08/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
Обрізко І.М.,
Багрія В.М., Улицького В.З.,
Золотому Я.В. ,
головуючого судді
суддів
при секретарі судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2008 року справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Рівне про визнання дій неправомірними, стягнення доплати як дитині війни,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1. звернувся 02.07.2008 року до місцевого суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати дії відповідача щодо невиплати підвищення до пенсії як дитині війни неправомірними і ставить питання стягнути з відповідача підвищення до пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року .
Вимоги мотивовані тим, що він належить до категорії громадян, на яких поширюються соціальні пільги та категорії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». У зв’язку з тим, що 09.07.2007 року рішенням Конституційного Суду України було визнано такими, що не відповідають Конституції України відповідні положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого держава зобов’язувалась доплачувати щомісячну соціальну допомогу, відповідач зобов'язаний був здійснити йому перерахування пенсії, однак подібного ним зроблено не було.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2008 року позовні вимоги задоволено. Суд виходив з того, що з 01.01.2007 по 31.12.2007 рік позивачу повинна була нараховуватись доплата до пенсії, однак безпідставно через відсутність належного фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, цього відповідачем зроблено не було. Тому зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити 1442,70 грн. недоплаченої соціальної допомоги.
Не погодившись із зазначеними судовим рішенням управління Пенсійного фонду України у м. Рівне подало апеляційну скаргу з якої через порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позову стороні позивача.
Покликання маються на те, що законодавчо не вирішено величину мінімальної пенсії за віком, щодо застосування для обчислення підвищення пенсій особам, яким встановлений статус дітей війни. Також не внесені зміни в Закон України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік» в частині збільшення видатків для забезпечення державних соціальних гарантій, які були предметом розгляду в рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає підстави для її часткового задоволення.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, що ОСОБА_1. є дитиною війни, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що вбачається з відмітки в його пенсійному посвідченні.
Згідно ст. 6 згаданого Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої у 2007 році визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня — 380 гривень, з 1 квітня — 406 гривень, з 1 жовтня — 411 гривень. Разом з тим, дія норм п. 12 ст. 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які передбачали вищевказані виплати, була призупинена.
09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З цього резюмується висновок, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
З аналізу вище вказаних правових норм, ст.ст. 8, 22 Конституції України та з огляду на обставини справи вбачається, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню, позаяк починаючи з 09 липня 2007 року та по 31 грудня 2007 року, йому повинна була нараховуватись доплата до пенсії, однак вона не була виплачена за помилкової аргументації відповідача, а саме відсутність бюджетних асигнувань.
Невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для цього, не є підставою для виправдання дій сторони відповідача.
Подібне не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, що слід застосовувати у відповідності до ч. 2 ст. 8 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини».
Так при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134/00), суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Крім цього, місцевим судом обрано юридично некоректний спосіб захисту сторони позивача, позаяк в ч. 3 ст. 105 КАС України наведено законодавцем вимоги які може містити адміністративний позов, а ч. 2 ст. 162 КАС України передбачено повноваження суду при вирішенні справи по суті. Так у разі визнання судом бездіяльності відповідача – суб’єкта владних повноважень протиправною, що має місце і в досліджуваних правовідносинах, суд може зобов’язати такого відповідача вчинити певні дії, які той зобов’язаний виконати, зокрема провести нарахування та виплату не в повній мірі виплаченої пенсії. Суд може стягнути з відповідача на користь позивача певну суму грошових коштів лише у тому випадку, якщо така нарахована ним але всупереч закону не здійснена її виплата чи в разі відшкодування спричиненої шкоди. Причому спосіб захисту, обраний судом, не обов’язково має збігатися з тим, що запропонував позивач у вимогах (друге речення частини другої статті 11 КАС України).
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються частково суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Рівне задоволити частково.
Скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2008 року по справі №2-а-3309/08.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України у місті Рівне щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 незаконними.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у місті Рівне провести ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з врахуванням 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно з врахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
І.М. Обрізко
В.М Багрій
В.З. Улицький.
Головуючий суддя
судді
Повний текст постанови виготовлено
та підписано 13.10.2009 року.