ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2009 року № 22-а-18694/08/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
Обрізко І.М.,
Багрія В.М., Улицького В.З.,
Золотому Я.В.,
головуючого судді
суддів
при секретарі судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано – Франківської області на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано – Франківської області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення,
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1. звернулася 20.10.2008 року в місцевий суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення в розмірі 4 212 грн. 50 коп., посилаючись на те, що вона має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесена до першої категорії. Згідно рішення Івано-Франківської міськміжрайонної комісії МСЕК, 08 грудня 1997 року їй встановили третю групу інвалідності за захворювання, що пов'язано з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС. У відповідності до вимог ст. 48 ч. ч. 4 - 7 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» їй передбачена щорічна допомога на оздоровлення і виплачується в розмірах - чотирьох мінімальних заробітних плат. Така допомога на оздоровлення повинна виплачуватися органами соцзахисту населення за місцем її проживання. Проте всупереч положенням вищевказаного Закону, їй за 2005 - 2007 роки виплачено на оздоровлення загальну суму 201 грн. 50 коп., поколикаючись на ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанову Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №836 від 26 липня 1996 року. Разом з тим, ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що дія цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до нього, тому відповідач повинен проводити виплати на підставі ст. 48 вказаного Закону.
Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2008 року позовні вимоги задоволено. Суд виходив з того, що посилання відповідача при проведенні позивачу нарахування щорічної допомоги на оздоровлення на постанову Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо розмірів одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, і щорічної допомоги на оздоровлення постраждалим громадянам, а також щодо розмірів розрахункової величини мінімальної заробітної плати, що застосовується для обрахування згаданих виплат є неправомірною, оскільки даною постановою порушуються конституційні права позивача.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано – Франківської області подало апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та закрити провадженням справу. Покликання маються на те, що відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір, і цільове спрямування цих видатків, а останніми для цих цілей не було збільшено фінансування. Тому, судове рішення на користь позивачки за рахунок обмеження гарантованих державою прав на отримання соціальних виплат інших громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є порушенням ст.ст. 23, 24 Конституції України, де зазначено ,що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, а також, що кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задоволити частково.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. є потерпілою від аварії на ЧАЕС 1 - ї категорії та інвалідом 3 - ї групи , що стверджується відміткою в її пенсійному посвідченні. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вона має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Разом з тим, дію абз. 3 ч. 4 ст. 48 вказаного Закону було зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року №3235-IV.
Станом на даний час лишається не спростованим конституційне право Верховної Ради України приймаючи закони про Державний бюджет в цілях збалансованості бюджету призупиняти дію деяких законів, як в цілому так і окремих його положень на поточний бюджетний рік.
Наведене не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, а саме при розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).
Саме, приймаючи Закони України про Державні бюджети України на відповідні роки держава, в особі Верховної Ради України, в межах повноважень передбачених ст. 95 Конституції України, визначає видатки на загальносуспільні потреби, розмір та їх цільове спрямування.
З огляду на наведене, проведена виплата на оздоровлення ОСОБА_1. за 2006 рік як потерпілій від аварії на ЧАЕС 1 - ї категорії і інваліду 3 - ї групи, не суперечить чинному законодавству.
Щодо подібної виплати за 2007 рік, то дію абз. 3 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» також було зупинено на вказаний рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V. Однак, зупинення дії абз. 3 ч. 4 ст. 48 Закону №796-ХІІ, що передбачене п. 30 ст. 71 Закону №489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року N 6-рп/2007.
Беручи до уваги той факт, що положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як потерпілій від аварії на ЧАЕС 1 - ї категорії та інваліду 3 - ї групи проводилась у розмірі 90 грн. визнано такою, що не відповідає Конституції України, тому місцевим судом зроблено підставний висновок, що стороні позивача її виплачено не в повному обсязі.
З огляду на наведене та беручи до уваги вимоги ст.ст. 76, 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» зі змінами і доповненнями та ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка обумовлює, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, а коли означену допомогу виходячи з матеріалів справи було проведено в червні 2007 року, та мінімальна заробітна плата за період з квітня по жовтень 2007 року складала 406 грн., тому до виплати підлягає різниця з урахуванням виплаченої суми.
Отже, дії відповідача щодо виплати допомоги позивачці в розмірі, що не відповідає ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» слід визнати неправомірними та поновити порушене право останньої за 2007 та 2005 рік, в якому також жодних змін не відбулось та мінімальна заробітна плата на час виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 21, 50 грн. в червні 2005 року становила з 01.04.2005 по 01.07.2005 рік - 290 грн., виходячи зі ст. 83 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 року № 2505.
Посилання сторони відповідача на відсутність коштів на подібні цілі не є достатнім аргументом для відмови в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи, що відповідач у справі повинен діяти лише в межах передбачених Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що останній в особі саме управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації має нести відповідальність за дії (бездіяльність) вчинені в межах належного йому правового поля, що не суперечить ст. 48 Закону №796-ХІІ, позаяк щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Крім наведеного, стороною позивача обрано юридично некоректний спосіб свого захисту, поскільки в ч. 3 ст. 105 КАС України наведено законодавцем вимоги які може містити адміністративний позов, а ч. 2 ст. 162 КАС України передбачено повноваження суду при вирішенні справи по суті. Так у разі визнання судом бездіяльності відповідача – суб’єкта владних повноважень протиправною, що має місце і в досліджуваних правовідносинах, суд може зобов’язати такого відповідача вчинити певні дії, які той зобов’язаний виконати, зокрема провести нарахування та виплату не в повній мірі виплаченої одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення. Суд може стягнути з відповідача на користь позивача певну суму грошових коштів у тому випадку, якщо така нарахована ним але всупереч закону не здійснена її виплата чи в разі відшкодування спричиненої шкоди. Причому спосіб захисту, обраний судом, не обов’язково має збігатися з тим, що запропонував позивач у вимогах (друге речення частини другої статті 11 КАС України).
Судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг являються частково суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано – Франківської області задоволити частково.
Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2008 року по справі №2а-56/08 скасувати та постановити нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано – Франківської області у відмові в перерахунку ОСОБА_1 недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2005 та 2007 роки.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано – Франківської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2005 рік та 2007 рік з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
І.М. Обрізко
В.М. Багрій
В.З. Улицький.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст постанови виготовлено
та підписано 08.10.2009 року.