Справа № 428/9907/17

Провадження № 1-кс/428/4444/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Дьоміна О.П., при секретарі Циганок А.В., слідчого СУ ГУНП у Луганській області ОСОБА_1, представник скаржниці ОСОБА_2 – ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна,-

ВСТАНОВИВ:

15.09.2017 року ФОП ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність слідчого СУ ГУНП в Луганській області, який проводить досудове розслідування по кримінальному провадженню за №12016130370001779 від 25.06.2016 року та просила зобов’язати його повернути майно, вилучене під час обшуків. В обґрунтування скарги посилалася на те, що 30.12.2016 року в рамках кримінального провадження за №12016130370001779, внесеного до ЄРДР 25.06.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, слідчим Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області було проведено огляд приміщень за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр.-т Гвардійський, 59, яке скаржниця орендує та використовує для здійснення підприємницької діяльності з надання населенню послуг доступу до мережі Інтернет. Під час огляду було вилучено належне їй майно, а саме: ком’ютерну техніку (системні блоки, монітори, клавіатури, миші), флеш накопичувачі, платіжний термінал та інше технічне устаткування, про що складено протокол обшуку від 30.12.2016 року.

15.03.2017 року в рамках того ж самого кримінального провадження, слідчим під час обшуків за адресами: м. Сєвєродонецьк, вул.. Курчатова, 40 та м. Сєвєродонецьк, пр.-т Хіміків, 38\17, згідно протоколів обшуку знов було вилучене майно: ком’ютерну техніку (системні блоки, монітори, клавіатури, миші), флеш накопичувачі, платіжний термінал та інше технічне устаткування, яке використовувалося скаржницею в підприємницькій діяльності з надання населенню послуг доступу до мережі Інтернет.

При цьому арешт на вилучене майно не накладався, вказане майно згідно постанов слідчого було визнано речовими доказами. До теперішнього часу ОСОБА_2 не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 203-2 КК України в порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 КПК України.

Матеріали кримінального провадження не містять достатніх доказів того, що вилучене майно використовувалось як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення (заняття гральним бізнесом). Зокрема жодним висновком експертизи не підтверджено, що вилучена ком’ютерна техніка та інше устаткування містить заборонене програмне забезпечення, за допомогою якого може здійснюватися азартний ігровий процес. Відтак, на думку скаржниці, вилучене в неї майно є тимчасово вилученим, оскільки не є предметом і знаряддям злочину та не має жодного відношення до грального бізнесу, не є спеціальним гральним обладнанням та не містить забороненого програмного забезпечення (ігрових програм) для проведення азартних ігор тощо. Вилучені під час обшуку платіжні термінали в кількості трьох штук також не є гральним обладнанням і не містять забороненого програмного забезпечення, а призначені лише для здійснення взаєморозрахунків в мережі Інтернет шляхом продажу кодів генерації і обробки електронно-розрахункових одиниць та не передбачають можливості виплачувати виграші, тобто не мають жодного відношення до грального бізнесу.

Станом на теперішній час, причетність скаржниці до кримінального правопорушення не доведена. ОСОБА_2 вважає, що постанови слідчого про визнання, вилученого майна речовими доказами, в силу ст. 100 КПК України є не вмотивованими, оскільки не містять посилань на докази того, що воно є предметом чи знаряддям вчинення злочину, а також в постановах не вказано, яким критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України воно визнано речовими доказами. Крім того, відповідно до вимог ст. 100 КПК України – речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути як найшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 цього кодексу. Матеріали провадження не містять доказів того, що слідством вживались заходи відповідно до вказаних статей.

На думку скаржниці, вилучене в неї майно не підпадає під правові підстави, встановлені ст. ст. 160-166, 170-174 КПК України і не містить ознак предмету доказування, передбачених ч. 1 ст. 203 КК України, тобто існує бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна, яке відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України має бути невідкладно повернуте володільцю даного майна.

Скарги на бездіяльність слідчого розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст. ст. 318-380 цього кодексу, з урахуванням положень цієї глави. Скарги на бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше 72 годин з моменту надходження відповідної скарги. Розгляд скарг на бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. При цьому відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги, передбачено ст. 306 КПК України.

В судовому засіданні представник скаржниці ОСОБА_3 доводи, викладені в скарзі підтримав повністю, уточнив скаргу та просив суд її задовольнити частково і зобов’язати слідчого повернути скаржниці майно, вилучене під час обшуків, а саме три платіжні термінали.

     Слідчий проти скарги категорично заперечував, посилався на те, що  що вказане майно було вилучене на підставі ухвал слідчого судді про обшук та відповідно до переліку майна, дозвіл на вилучення якого був наданий. Вказані речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

     Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до наступного:

На досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, перелік, яких вказаний в ст. 303 КПК України. Пунктом 1 ч. 1 вказаної статті передбачено, що на досудовому провадженні зокрема може бути оскаржена бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 цього кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим кодексом строк, – володільцем тимчасово вилученого майна.

З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016130370001779 від 25.06.2016 року.

Під час розгляду скарги встановлено, що слідчим СУ ГУНП в Луганській області на підставі ухвал слідчого судді від 16.03.2017 року, від 17.03.2017 року та від 29.12.2016 року були проведені обшуки та огляди приміщень за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр.-т Гвардійський, 59, які скаржниця орендує та використовує для здійснення підприємницької діяльності з надання населенню послуг доступу до мережі Інтернет. Під час обшуків та огляду було вилучено майно, а саме: ком’ютерну техніку (системні блоки, монітори, клавіатури, миші), флеш накопичувачі, платіжний термінал та інше технічне устаткування. В рамках того ж самого кримінального провадження, слідчим під час обшуків та огляду за адресами: м. Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, 40 та м. Сєвєродонецьк, пр.-т Хіміків, 38\17, знов було вилучене майно: ком’ютерну техніку (системні блоки, монітори, клавіатури, миші), флеш накопичувачі, платіжний термінал та інше технічне устаткування. Постановами про визнання речовими доказами та доручення їх до матеріалів кримінального провадження зазначена ком`ютерна техніка та інше технічне устаткування визнано речовими доказами.

Відповідно до ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч. 2 цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду, передбачено ч. 2 ст. 168 КПК України.

Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту, зазначено в ст. 169 КПК України.

На підставі ч. 7 ст. 236 КПК при обшуку слідчий, прокурор має право зокрема оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Частина 5 вказаної статті наголошує, що обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку.

Таким чином зі змісту вищевказаної статті слідує, що тимчасово вилученим майном вважаються вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу.

Відтак, не є тимчасово вилученим майном речі, що вилучені під час обшуку відповідно до переліку, що зазначений в ухвалі слідчого судді. Таким чином, до цього майна не застосовується норма абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України щодо необхідності повернення майна.

В досліджених судом ухвалах слідчого судді про проведення обшуків та огляду перелічені вилучені протоколами обшуку речі. Скаржницею не надано суду доказів вилучення іншого майна крім того, яке зазначено в ухвалах слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуків та огляду.

За результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого постановляється ухвала згідно з правилами цього кодексу. Зазначена ухвала може бути в тому числі і про відмову у задоволенні скарги. При цьому ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, випливає зі змісту ст. 307 КПК України.

У зв'язку з викладеним, слідчий суддя вважає дії слідчого є правомірними, та підстав для задоволення скарги не вбачається.

     Керуючись ст. 100, 132, 167-169, 171, 234-236, 303-308, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.П. Дьоміна