Справа 2-а-195/2009 року
ПОСТАНОВА
Ім'ям України
19 жовтня 2009 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді М.В. Матвієнко
при секретарі Н.Г. Ліщині
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі, Головного управління Державного казначейства України в Черкаській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі, Головного управління Державного казначейства України в Черкаській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни».
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 даного Закону їй повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006 році їй така допомога не виплачувалася, а у 2007-2008 роках виплачувалася у неповному розмірі. Статтями 77 та 110 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2006 рік та п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007 рік призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року по справі № 1-29/2007 - визнав положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007 рік такими, що не відповідають Конституції України. Рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, тобто при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 350 грн., з 01 квітня - 359 грн., з 01 жовтня - 366 грн.
Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 жовтня - 411 грн.
Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня – 481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня - 498 грн.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні у повному обсязі, обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до ст. 99-110 КАС України для звернення до суду в порядку адміністративного судочинства за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Законні права позивача було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень Законів України. Крім того, про належні їй, як дитині війни виплати, позивача повідомлено не було. Отже про грубе порушення його прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом України, яке тривало понад півтора року, позивачеві стало відомо навесні 2008 року. Суб'єктами владних повноважень, що порушили права позивача та державні гарантії на достатній рівень життя є Управління Пенсійного фонду України у Золотоніському районі, Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головне управління Державного казначейства України в Черкаській області, тому просила суд стягнути з відповідачів зазначену вище суму недоплаченої їй щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії в сумі 3593,10 грн. та зобов'язати відповідача нараховувати їй дану допомогу в подальшому.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі за дорученням Фролова Ю.С. в судовому засіданні заперечувала з приводу задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, однак дію цієї статті було зупинено на 2007 рік згідно із п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України». Ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного утримання, чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Після визнання неконституційними норми ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007 рік, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищені пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір, як не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», так як ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальна пенсія за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте в ч. 3 вищезгаданої статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом, а тому щодо пенсіонерів, яким пенсія призначена за іншими спеціальними законами у тому числі і відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», розмір мінімальної пенсії за віком, зазначений у ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не застосовується. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» були внесені зміни в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме: дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» надбавка даній категорії пенсіонерів встановлена в розмірі 10% прожиткового мінімуму для громадян, які втратили працездатність. В ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Кабінетом Міністрів України для реалізації положень Закону не приймалось рішення щодо внесення змін до нормативно-правових актів, прийняття нових актів, а органи Пенсійного фонду України не наділені компетенцією у визначенні конкретних розмірів доплат, пенсій, компенсацій, тому у них немає передбачених законом підстав для проведення перерахунку пенсії позивачеві. Крім того, позивачем пропущено річний термін для звернення до суду, а тому просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України в Черкаській області в судове засідання не з'явився, але направив до суду заперечення проти позову та просив справу слухати за відсутності представника Державного казначейства України, мотивуючи свою позицію тим, що відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України», Державне казначейство України не є головним розпорядником бюджетних коштів, не здійснює заходи щодо виплат та перерахунків пенсії згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не може надати будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що стосуються предмету спору, рахунків Управління Пенсійного фонду України у Золотоніському районі не обслуговує Державне казначейство України. Таким чином Державне казначейство України прав та охоронюваних законом інтересів позивача не порушувало.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи та дослідивши всі докази по справі, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення. Так, оскільки позивач ОСОБА_1 є особою похилого віку, не має спеціальної освіти, має низький рівень доходів та не може виписувати офіційні друковані видання й не отримувала від органів Управління Пенсійного фонду України даних про розшифровку пенсійних виплат, які вона отримує, то в суду є всі підстави для поновлення річного строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом включно до 01.01.2006 року, коли почав діяти Закон України «Про соціальний захист дітей війни». І до того ж дія окремих статей цього закону неодноразово призупинялася, в закон вносилися зміни, які в послідуючому або скасовувалися самим законодавцем, або ж Конституційним Судом України, що, відповідно, ускладнило орієнтацію позивача у питанні того виплачується чи ні дана щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Крім того ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію (якими є відповідачі), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, що також дає підстави суду для відхилення клопотання представника відповідачів про відмову в позові внаслідок застосування строків позовної давності як це передбачено ч. 1 ст. 100 КАС України.
Водночас зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_1 відповідно до норм ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до категорії «дітей війни», то вона має право на соціальний захист в межах, що був передбачений даним законом на момент його прийняття, і, зокрема, відповідно до норм ст. 6 вказаного Закону має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Частиною 2 пункту 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. І, як наслідок, внесені у цей Закон зміни протягом 2007-2008 років були в подальшому скасовані рішеннями Конституційного Суду України. Зокрема у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вирішив, що пункт 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , визнати таким, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційним. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року роз'яснено, що Закон України "Про Державний бюджет України" не має вищої юридичної сили стосовно інших законів. У пункті 5.4. цього рішення зазначається, що Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей Закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає Закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і, як наслідок, - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Цим же рішенням Конституційний Суд України, - пункт 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнав неконституційним, тобто таким, що суперечить Конституції України. А тому твердження представника відповідачів про безпідставність вимог позивача про виплату зазначеної надбавки по причині призупинення дії норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» чи через внесення до неї змін - є безпідставні і нічим не вмотивовані. Тому, враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ч. 1,2 ст. 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права, і рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковими до виконання на території України, - дії, зокрема Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі, яке безпосередньо має нараховувати і виплачувати пенсійні кошти, по ненарахуванню та невиплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком - є незаконними. Але лише в період з дня проголошення зазначених вище рішень Конституційного Суду України і недоплачену суму надбавки належить стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі. А оскільки фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок Державного бюджету України і органи Пенсійного фонду України не наділені компетенцією у визначенні конкретних розмірів доплат, пенсій, компенсацій, тому необхідні кошти слід запозичити з Державного бюджету України, поклавши обов'язок по їх виділенню на Головне управління Державного казначейства України в Черкаській області з подальшим перерахуванням їх Управлінню Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області.
Що ж стосується цих дій за 2006 рік та за період з 01.01.2007 р. по 09.07.2007 р. та з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 року, то Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі, не нараховуючи гр. ОСОБА_1 та не виплачуючи зазначеної надбавки, норм чинного законодавства не порушувало, бо це є державний орган, який відповідно до норм ст. 19 Конституції України має діяти лише в порядку і в межах, що передбачені Конституцією та Законами України. А законодавець, приймаючи закони «Про державний бюджет України на 2006 рік», «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вносив зміни в ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», призупиняючи його дію (повністю чи частково), а тому Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі не мало права здійснювати будь-які нарахування та виплати на користь позивача в період, поки ці обмежувальні норми діяли. Тобто, протягом всього 2006 року, бо норми про призупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не скасовувалися і кошти на виплату зазначеної надбавки бюджетом взагалі не були передбачені, а зміни внесені в дану статтю протягом 2007-2008 року були скасовані Конституційним Судом лише, відповідно - 09.07.2007р. і 22.05.2008 року. Визначаючи ж розрахункову величину, з якої має проводитися нарахування позивачу надбавки до пенсії, суд враховує, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що розмір підвищення пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. А до числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Оскільки ж будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, то суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивача, як дитині війни, а заперечення представника відповідача в цій частині (щодо відсутності законодавчого врегулювання визначення величини виплат) вважає безпідставними.
Отже, суд вважає, що на користь позивача ОСОБА_1 належить стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі недоплачені кошти підвищення пенсії позивача як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 22.12.2008 рік, з урахуванням проведених за цей період виплат. За вищенаведених обставин, необхідні для виплати кошти слід запозичати з Державного бюджету України, поклавши обов»язок на Державне казначейство України в особі Головного управління Державного казначейства України в Черкаській області з подальшим їх перерахуванням Управлінню Пенсійного Фонду в Золотоніському районі Черкаської області.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 3, ч.2-3, ст. 46, ст. 56 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". ст. ст. 94, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі, Головного управління Державного казначейства України в Черкаській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду за захистом її порушених прав, свобод та інтересів.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік включно – неправомірними.
Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 22.12.2008 року, з урахуванням проведених за цей період виплат.
Зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в Черкаській області виділити та перерахувати необхідні кошти Управлінню Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області для виплати ОСОБА_1 нарахованої надбавки до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік включно відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Золотоніський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після попереднього подання заяви.
Суддя Золотоніського
міськрайонного суду М.В. Матвієнко