АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

                                      УХВАЛА                      №1-31/10

31 березня 2010 року апеляційний суд м. Києва в складі:

головуючого                           - судді        Слинька С.С.,

судді                               - Наставного В.В.,

народних засідателів     - Гуріної В.Д., Левченко Н.О.,

    ОСОБА_1,

при секретарі                 - Малюзі З.М.,

за участю прокурора    - Піх Ю.Г.,

захисників                      - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну  справу по обвинуваченню ОСОБА_5 по п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та ОСОБА_6, по п.п. 12,13 ч. 2 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В ході судового слідства у кримінальній справі захисник підсудного ОСОБА_5 -адвокат ОСОБА_3 заявив клопотання про призначення у справі додаткової судово-медичної експертизи за матеріалами справи щодо підсудного ОСОБА_5

Вказане клопотання підтримали захисник ОСОБА_2 та підсудний ОСОБА_5

Вислухавши думку прокурора, яка вважала, що підстави для задоволення клопотання відсутні, захисника ОСОБА_4 та підсудного ОСОБА_6, які у вирішенні клопотання покладалися на розсуд суду, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Так,  ОСОБА_5  обвинувачується в умисному вбивстві 26 липня 2009 року ОСОБА_7 Згідно обвинувачення, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, бажаючи настання смерті ОСОБА_7, нанесли йому численні удари руками по голові і різним частинам тіла, а коли ОСОБА_7 впав на підлогу, продовжували наносити чисельні удари ногами по різним частинам тіла потерпілого. Коли ОСОБА_7 утратив свідомість і не подавав ознак життя, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 взяли потерпілого ОСОБА_7 за ноги і виволокли його з квартири до сходової площадки, де ОСОБА_7, не приходячи до свідомості помер.

В судовому засіданні ОСОБА_5 винним себе у пред’явленому обвинуваченні не визнав, та зазначав, що не мав можливості завдавати ударів ногами потерпілому через отриману травму правої ноги, внаслідок якої лише у травні 2009 року йому було здійснено операцію по видаленню металевого- фіксатора.

Наявність травми у ОСОБА_5 та факт проведення йому відповідної операції 28 травня 2009 року підтверджується приєднаною до матеріалів справи випискою № 13642 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_5 (т.3, а.с.54).

У  матеріалах  справи наявний висновок судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_5 ( т. 2, а.с. 186-190), однак це питання не було предметом експертного дослідження.

За таких обставин, оскільки для з’ясування можливості у ОСОБА_5 за станом свого здоров’я 26 липня 2009 року вчиняти дії, у вчиненні яких він обвинувачується, необхідні спеціальні знання, по справі необхідно призначити додаткову судово-медичну експертизу по матеріалам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 75, 203 273, 281 КПК України,

суд

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_3 задовольнити.

Призначити по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_5 по п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_6 по п.п. 12,13 ч. 2 ст. 115 КК України додаткову судово- медичну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

-Чи дозволяв стан правої ноги підсудного ОСОБА_5 завдавати потерпілому ОСОБА_7 удари ногами у спосіб та у кількості, зазначені в обвинувальному висновку та у показаннях підсудного ОСОБА_6, які він давав на досудовому слідстві.

- Чи дозволяв стан правої ноги підсудного ОСОБА_5 завдавати потерпілому ОСОБА_7 ногами удари, які б могли заподіяти потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження, зазначені у висновку експерта № 65/1636 ( т. 2, а.с.261 -263).

Проведення експертизи доручити експертам Київського бюро судово- медичної експертизи.

Надати експертам матеріали кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_5 по п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_6 по п.п. 12,13 ч. 2 ст. 115 КК України у двох томах.

Попередити експертів про кримінальну відповідальність за ст.. 384, 385 КК за завідомо неправдивий висновок і за відмову від проведення експертизи.

Провадження у справі зупинити до отримання висновку експертизи.

Головуючий

Судді

Народні засідателі        1.

                                       2.

                                                 3.