Справа № 428/9952/17

Провадження № 1-кс/428/4468/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2017 року                               м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Дьоміна О.П., при секретарі судового засідання Циганок А.В., за участю прокурора Бражника В.І., слідчого СУ Головного управління НП в Луганській області ОСОБА_1, підозрюваного ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання старшого слідчого СУ Головного управління НП в Луганській області ОСОБА_4, погоджене заступником начальника відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_5, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження №12017130000000188 від 19.04.2017 року, стосовно: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, маючого неповнолітнюдитину, маючого середню-спеціальну освіту, працюючого по договору, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимому, підозрюваного у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старшим слідчим СУ ГУНП в Луганській області ОСОБА_4 подано до суду клопотання, погоджене з процесуальним керівником у кримінальному провадженні – заступником начальника відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_5 про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017130000000188 від 19.04.2017 року.

Відповідно до вказаного клопотання, СУ ГУНП в Луганській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12017130000000188 від 19.04.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.303 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що з 2016 року, більш точної дати в ході проведення досудового розслідування встановити не представилось можливим,

ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_2, в порушення основних принципів моральних засад суспільства,

в частині встановлення зв'язків між людьми для задоволення їх статевих потреб, вступили в злочинний зговір на скоєння кримінального правопорушення, пов’язаного із примушуванням ОСОБА_9 до заняття проституцією із застосуванням та погрозою застосування насильства, яка раніше надавала послуги сексуального характеру у м. Москва, але потім на пропозиції останніх щодо продовження заняття проституцією повідомляла, що не бажає більше займатися проституцією.

Так, ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на примушування ОСОБА_9 до зайняття проституцією, розпочали пошуки останньої у м. Лисичанську з метою відправки до м. Москва Російської Федерації для заняття проституцією.

04.09.2017 року приблизно у денний час доби, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_8 приїхали до місця мешкання ОСОБА_9 за адресою: м. Новодружеськ, вул. Гоголя, 1/8, з метою пошуку останньої, але ОСОБА_9 була відсутня за місцем свого мешкання. Після чого останні почали чергувати біля її будинку.

09.09.2017 ОСОБА_6, діючи умисно, протиправно, подзвонив ОСОБА_7 та повідомив, що він знайшов ОСОБА_9 та остання знаходиться біля пам’ятника «Танк» по пр. Перемоги м. Лисичанськ. Після чого ОСОБА_7, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел з ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_2, щодо примушування ОСОБА_10 до зайняття проституцією, виїхав на належному йому автомобілі «Чері», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на вищевказане місце, де силою посадив ОСОБА_9 до салону автомобіля та відвіз її до будинку за адресою: Луганська область, м. Новодружеськ, вул. Пивоварів, 18, де із погрозою застосування насильства до дітей ОСОБА_9 та із застосуванням насильства, шляхом нанесення боксерськими рукавицями ударів по голові та тулубу ОСОБА_9 примушував останню до поїздки до м. Москва Російської Федерації для зайняття проституцією. Після вищевказаних дій ОСОБА_7, ОСОБА_9, всупереч своєму бажанню, погодилася займатися проституцією у м. Москва Російської Федерації, після чого по команді ОСОБА_6, ОСОБА_7 відвіз ОСОБА_9 до будинку, за місцем мешкання останньої.

15.09.2017, зранку, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_9 на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що сьогодні приблизно о 17.30, вона виїжджає на автобусі сполученням «Бахмут-Москва» до м. Москва. У вказаний день приблизно о 16.40, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_9 на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_8 та повідомив, що їде за нею, для того щоб відвезти до автобуса сполученням «Бахмут-Москва» у м. Лисичанськ. По дорозі ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_9, що у нього виникли раптові справи та вона повинна сама доїхати до автобуса, на що ОСОБА_9, побоюючись за своє життя та здоров’я, надала свою згоду.

15.09.2017 ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України. 16.09.2017 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого йому кримінального правопорушення, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: допитом свідка ОСОБА_11; допитом свідка ОСОБА_12; допитом свідка ОСОБА_13; допитом свідка ОСОБА_14П,; допитом потерпілої ОСОБА_9; проведеними НСРД.

Посилаючись на наведене, слідчий вважає наявними підстави для застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки перебуваючи на волі він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 303 КК України, у якому він підозрюється.

     В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили його задовольнити, надали пояснення аналогічні викладеним в клопотанні, зазначали, що підозра є обґрунтованою, що підтверджується наведеними в клопотанні доказами, наявні ризики. Проти обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді особистої поруки категорично заперечували.

Підозрюваний та захисник проти задоволення клопотання та застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, просили обрати запобіжний захід у вигляді особистої поруки та надати депутату Новодружеської міської Ради ОСОБА_15 писмове зобов`язання про те, що він поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194КПК України та повинен за необхідності доставляти його до відповідних органів.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали надані з клопотанням, слідчий суддя приходить до наступного:

Зі змісту ст. 177 КПК України слідує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконанняпідозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання зокрема спробам переховуватися від органів досудового розслідування таабо суду. При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті – зазначено в частині 2 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог, передбачених в ст. 178 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, зміни, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 цього кодексу, повинен оцінити в сукупності й всі обставини перелічені цією статтею.

Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу.

Частина 2 цієї статті наголошує на тому, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Встановлено, що СУ ГУНП в Луганській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12017130000000188 від 19.04.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України, про що до ЄРДР внесено інформацію.

16.09.2017 року старшим слідчим у кримінальному провадженні ОСОБА_4 за погодженням з процесуальним керівником ОСОБА_5 в порядку ст. ст. 277, 278 КПК України, складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України ОСОБА_2, яке йому вручене 16.09.2017 року о 15 год. 45 хв.

Про обґрунтованість підозри свідчать допити свідків: ОСОБА_11; ОСОБА_12; ОСОБА_13; ОСОБА_14П,; проведеними НСРД.

Відповідно до вимог ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а відповідно до ст.18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.  Під час розгляду питання про обґрунтованість підозри слідчим суддею враховується практика Європейського суду з прав людини викладена у справі Мюррей проти Сполученого Королівства, відповідно до якого факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Тому, з урахуванням досліджених доказів слідчий суддя вважає, що підозра є обґрунтованою.

Розглядаючи питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді його тримання під вартою враховуючи, що таке рішення обмежує права і свободи ОСОБА_2 та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті) що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, слідчий суддя приходить до наступного:

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Про існування ризику, передбаченого ч.1. ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування таабо суду, свідчить тяжкість покарання яка передбачена за вчинене кримінальне правопорушення, відсутність міцних соціальних зв’язків, так як він зареєстрований за одним місцем, а проживає за іншими. Доводи прокурора що він може незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється не знаходять свого підтвердження у судовому засіданні.

     Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.303 КК України, за яке передбачене покарання у виді від 3 до 7 років позбавлення волі та яке згідно статті 12 цього кодексу класифікується як тяжкий злочин. Але на думку слідчого судді навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням обрання вказаного запобіжного заходу, а тому при вирішенні вказаного клопотання, крім наявності ризику, передбаченого ч. 1 п. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів, оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі і: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан його здоров`я; те, що підозрюваний зареєстрований за однією адресою, а мешкає за іншою і це, в свою чергу свідчить про відсутність міцних соціальних зв’язків в місці постійного проживання; його репутацію, майновий стан та відсутність судимостей.

Що ж до обрання запобіжного заходу підозрюваному у вигляді особистої поруки, то суд не вбачає можливості в його застосуванні, беручі до уваги наявність підстав та обставин, передбачених ст. ст. 177, 178 КПК України та перерахованих вище.

В той же час, враховуючи, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні неповнолітню дитину, працює за договором в ПАТ «Лисичанськвугілля» ВП «Шахта Новодружеська», за місцем мешкання характеризується задовільно, відповідно до ст. 183 ч. 3 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає за можливе визначити йому розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Згідно з частиною 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину – від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина 7 ст. 182 КПК України вказує на те, що у випадках, передбачених частинами 3-4 ст. 183 цього кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зі змісту статті 202 ч. 4, 5 КПК України слідує, що підозрюваний звільняється з-під варти негайно, але не більше протягом одного робочого дня після внесення застави, визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при відсутності іншого судового рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою; після отримання та перевірки документа, підтверджуючого факт внесення застави – та уповноважена службова особа місця ув`язнення повинна повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Частина 3 статті 182 КПК України зазначає, у разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз’яснення здійснюється уповноваженою службовою особою місця ув’язнення.

Таким чином відповідно до вище перелічених статей суд вважає за необхідне при винесенні ухвали щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, а саме 84,200 грн., яку він має право у будь –який момент внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, після чого він може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов’язки, перелічені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Але у випадку невиконання вище перелічених обов’язків, застава може бути звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 182, 183, 184, 197, 198 КПК України та ст. 29 Конституції України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з19 год. 04 хв. 15.09.2017 року по 19. год.04 хв. 13.11.2017 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України встановити ОСОБА_2 заставу в розмірі 84,200 гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ України, одержувач – ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ – 26297948, банк одержувача – Держказначейська служба України м. Київ, МФО – 820172, рахунок 37317017002672, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави. ЄДРПОУ суду – 05381484.

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув’язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_2 та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з під варти у зв’язку з внесенням застави він буде вважатись таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення зазначеної застави, покласти на підозрюваного наступні обов’язки:

1) прибувати до визначеної службової особі із встановленою періодичнистю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний проживає, перебуває чи зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання, роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

В разі внесення застави, вище перелічені обов’язки, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців.

Підозрюваному роз’яснюється положення п.п.8, 10 ст. 182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Копію ухвали надати учасникам процесу та направити до відповідного ІТТ та слідчого ізолятора для виконання.

На дану ухвалу у п’ятиденний строк може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області.

Слідчий суддя О.П. Дьоміна