Справа № 2-а-243/2009 року
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 вересня 2009 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Міщенка С.В.,
при секретарі Матвєєвій О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Черкаського взводу ДПС ДАІ УМВС України в Черкаській області Шолудько Олександра Валерійовича про скасування постанови № НОМЕР_1 по справі про адміністративне правопорушення від 05.06.2009р., -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до інспектора ДПС Черкаського взводу ДПС ДАІ УМВС України в Черкаській області Шолудько Олександра Валерійовича про скасування постанови № НОМЕР_1 по справі про адміністративне правопорушення від 05.06.2009р.
Позивач пояснила свій позов тим, що 11.06.2009р. рекомендованим листом вона отримала постанову № НОМЕР_1 від 05.06.2009р. винесену інспектором ДПС Черкаського взводу ДАІ УМВС Шолудьком О.В. й направлену ним на її адресу 09.06.2009р. Даною постановою інспектором ДПС як службовою особою, було визнано позивачку винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Позивач вважає притягнення її до адміністративної відповідальності протиправним, оскільки в постанові № НОМЕР_1 вказано, що вона допустила порушення Правил дорожнього руху, а саме: «05.06.09р. о 10 год. 46 хв. на 46 км а/д Київ-Чигирин, в с. Мошни, керуючи автомобілем «Акура» д.н. НОМЕР_2 рухався зі швидкістю 83 км/год., перевищив встановлену швидкість руху на 23 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України. Серійний номер приладу «Візир» № 0812400». Позивачка з вказаною постановою не згідна, оскільки даного правопорушення не вчиняла та вважає, що сама постанова була винесена з порушенням чинного законодавства та з грубим порушенням її прав і тому підлягає скасуванню з наступних підстав:
1. Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення уповноваженою на те посадовою особою складається протокол у двох примірниках, один з яких вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. Але, незважаючи на це, протокол інспектором ДАІ позивачці вручений не був. Таким чином, інспектором були перевищені його службові повноваження та порушені права позивачки, передбачені ст. 256 КУпАП, а саме: вона була позбавлена можливості надати пояснення, також інспектор не роз’яснив їй її права, передбачені ст. 268 КУпАП, у зв’язку з чим позбавив позивачку права користуватися правовою допомогою, заявляти клопотання та надавати документи, які передбачені ст. 33 КУПАП, що в свою чергу спричинило прийняття неправильного та необґрунтованого рішення по справі.
2. Відповідач, маючи необхідні дані щодо місця її проживання, в порушення ст. 258 КУпАП, не повідомив її належним чином про час і місце слухання справи.
3. Відповідач, приймаючи рішення про накладення штрафу у максимальному розмірі 340 грн. не обґрунтував розмір штрафних санкцій, оскільки мінімальним штрафом згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП є штраф на суму 255 грн., а позивачка раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася, що є пом’якшуючою обставиною і тому має право на застосування до неї мінімального штрафу.
4. Метод фіксації швидкості руху її автомобіля є таким, що не відповідає нормам ст. 14-1 КУпАП, згідно якої власники транспортних засобів притягуються до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими виключно у автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. А прилад «Візир» відповідно до його технічних характеристик не може працювати в автоматичному режимі, бо його роботою має керувати людина й стаціонарно він не встановлюється. Тому швидкість руху, що зазначена на фото, яке позивач отримала разом з постановою, була зафіксована приладом «Візир» у ручному, а не автоматичному режимі і ці фото не можна застосовувати для притягнення власника до адмінвідповідальності в порядку, що передбачений ч.6 ст. 258 КУпАП, а працівник ДАІ був зобов’язаний зупинити автомобіль і скласти на його водія протокол.
5. Відповідач, як того вимагає ст. 33 КУпАП не встановив особу, що керувала автомобілем в момент порушення ПДР, а скориставшись фото, виніс оскаржувану постанову проти позивача, як власника транспортного засобу, зазначивши, що саме позивач, а не будь-яка інша особа, скоїла зазначене правопорушення. Однак на час скоєння правопорушення за участю автомобіля «Акура» у зазначеному у постанову місці ОСОБА_1 перебувала у справах у м. Київ, куди їздила по а/д Бориспіль-Запоріжжя, то фізично не могла бути присутньою 05.06.2009р. саме о 10-14 год. на 46 км а/д Київ-Чигирин у с. Мошни. І оскільки вона не була присутня під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, то не могла на момент її винесення подавати відповідні докази, що підтверджують відсутність її вини. Хоча позивач і є власником автомобіля «Акура» д.н. НОМЕР_2, але в той день він міг знаходитися в користуванні ОСОБА_2, який згідно особливих відміток у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, також має право керувати вказаним автомобілем. Але, чи то він був за кермом автомобіля в момент, зафіксований на фото, чи інша особа, якій він міг передати керування, позивач повідомити не може, оскільки надане на її адресу фото автомобіля є не чітке і не дає змогу з’ясувати, хто знаходиться за кермом автомобіля. Водночас, ОСОБА_2 сам відмовляється повідомити їй, чи керував він її автомобілем 05.06.09р., а КУпАП не покладає на власника транспортного засобу обов’язку встановлювати особу порушника.
6. Також, згідно доданого до постанови зображення неможливо ідентифікувати конкретне місце скоєного правопорушення – відсутні жодні об’єктивні дані щодо знаходження даного автомобіля у вказаному у постанові місці, а саме у с. Мошни, а не на якійсь іншій автодорозі й поза населеним пунктом, де дозволяється рух зі швидкістю до 90 км/год., а не до 60 км/год., як вказує відповідач.
7. Також фотографії належного позивачці автомобіля, що були здійснені приладом «Візир» № 08124000, не можуть бути належним і допустимим доказом вчинення нею правопорушення, оскільки вказаний прилад Візир не має сертифіката відповідності і не пройшов експертизу в Державній службі спеціального зв’язку і захисту інформації України. В зв’язку з цим достовірність знімків, зроблених цим приладом, державою не гарантована, а отже фотознімки належного позивачці автомобіля, що були здійснені цим приладом не є допустимими доказами по даній справі; згідно з нормами п. 26 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію» - міліція для виконання покладених на неї обов’язків має право … використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відео спостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху; а можливість використання відповідачем такого технічного засобу як Візір жодним нормативно-правовим актом не передбачена, а отже є неправомірною. Позивач з даною постановою не згідна та вважає, що вона винесена передчасно, без додаткової перевірки, як наслідок є незаконною та необґрунтованою, оскільки: порушено вимоги ст. 245 КУпАП, де вказано: «Завданням в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом…»; порушено вимоги п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, де вказано: « провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення». Тому, на думку позивача, така поверхневість дослідження обставин правопорушення призвела до винесення постанови та накладення стягнення, яка є не об’єктивною та незаконною і повинна бути скасована, а справа підлягає до закриття за відсутності складу адміністративного правопорушення.
В судове засідання позивачка не з’явилася, але надала суду заяву про розгляд справи без її участі де підтримала поданий нею позов та просила його задовольнити з наведених у позовній заяві підстав і скасувати постанову інспектора ДПС Черкаського взводу ДПС ДАІ УМВС України в Черкаській області Шолудько О.В. № НОМЕР_1 від 05.06.2009 року, за ч. 1 ст. 122 КУпАП про накладення на неї адміністративного стягнення, а справу закрити.
Відповідач – інспектор ДПС Черкаського взводу ДПС ДАІ УМВС України в Черкаській області Шолудько О.В. в судове засідання повторно не з’явився, хоча про день та час розгляду справи ставився до відома судом і не повідомив суд про причини неявки.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що даний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав:
Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення № НОМЕР_1 від 05.06.2009 року вбачається, що позивач 05.06.09р. о 10 год. 14 хв. на 46 км автодороги Київ-Чигирин, в с. Мошни керуючи автомобілем «Акура» державний номерний знак НОМЕР_2 рухався зі швидкістю 83 км/год., перевищив встановлену швидкість руху на 23 км/год., чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху. За що ОСОБА_1 була визнана винною у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП України і на неї було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
Але на фотографіях зроблених 05.06.2009 року об 10-14 год., вбачається, що зафіксовано автомобіль «Акура» д.н. НОМЕР_2, однак з вказані фотознімки не можуть бути доказом того, що автомобіль здійснював рух саме на 46 км автодороги Бориспіль-Запоріжжя, оскільки на даних фото, які є основним доказом, зроблених крупним планом з номерним знаком, відсутня прив’язка до місцевості, де зафіксовано його місцезнаходження. Крім того на фото зафіксовано рух двох автомобілів, зазначеного позивачем автомобіля «Акура» д.н. НОМЕР_2 та мікроавтобуса невстановленої марки, який рухався впритул, позад автомобіля позивача, що дає підстави для твердження про належність швидкості 83 км/год. саме мікроавтобусу, а не легковику. Також заслуговують на увагу й решта доказів, наведених позивачкою в позовній заяві, які не були спростовані відповідачем. Навпаки, не зважаючи на обґрунтованість позовної заяви гр. ОСОБА_1, відповідачем не було надано жодного доказу, передбаченого ст.251 КУпАП, на розгляд даної справи, хоча ст. 71 КАС України покладає обов’язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на орган владних повноважень. Тому, як наслідок - відповідно до п.1 ст.247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, а позов підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.251, ст.247, ст.287-288 КУпАП суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС Черкаського взводу ДПС ДАІ УМВС України в Черкаській області Шолудько Олександра Валерійовича про скасування постанови № НОМЕР_1 по справі про адміністративне правопорушення від 05.06.2009р. – задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 05 червня 2009 року № НОМЕР_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а адміністративну справу провадженням закрити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Золотоніський міськрайонний суд, про що зацікавленою стороною має бути подана заява протягом 10 днів з дня проголошення постанови та протягом двадцяти днів подана апеляційна скарга до Золотоніського міськрайонного суду.
СУДДЯ: Міщенко С.В.