У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 20 липня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Авдієвського міського суду Донецької області від 8 червня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

Зазначеним вироком засуджена:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше  несудима,

- за ч. 1 ст. 202 КК України на 1 рік виправних робіт за місцем роботи з утриманням 10% заробітку в доход держави.

ОСОБА_1 визнана винною у тому, що, будучи посадовою особою - ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Авдієвка, у період із січня 2002 року по жовтень 2003 року, з метою одержання доходу у великих розмірах надавала послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом без одержання відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензії на надання такого виду послуг, одержавши від цього виду господарської діяльності доход у сумі 39488, 64 грн. ОСОБА_1, здійснюючи господарську діяльність і використовуючи належні керованому нею підприємству під'їзні залізничні колії, у порушення п. 35 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», не маючи ліцензії на надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом, уклала договори про перевезення вугілля залізничним транспортом з рядом підприємств (усього 15 договорів). Відповідно до договорів ДП  прийняло на себе зобов'язання організації транспортних перевезень вугілля по залізниці, а замовники - провадити оплату на рахунок ДП  за перевезене вугілля за певними тарифами.

 Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області від 19 серпня 2005 року вирок змінений: на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить судові рішення щодо неї скасувати, а справу закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину, оскільки вважає, що підприємство, яким вона керувала, надавало такі види послуг, що не потребували ліцензування. 

            Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені злочину, за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні і наведених у вироку доказів.

Так, свідок ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 ДП «Угольок», показала, що з рядом підприємств були укладені договори на надання послуг з організації перевезень залізничним транспортом, відповідно до  яких   підприємство   здійснювало   відправлення залізничних вагонів з вугіллям, а також одержувало вагони з вугіллям. При цьому, крім додаткових послуг, підприємства перераховували на їхній рахунок залізничний тариф, що, у свою чергу, перераховувався залізниці.

Зі змісту договорів між дочірнім підприємством, яким керувала засуджена, і контрагентами видно, що між ними укладалися договори саме на організацію транспортних перевезень вугілля залізницею. 

З показань свідка ОСОБА_2, заступник начальника комерційного відділу Ясинуватської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці,  вбачається, що ДП «Угольок», не будучи власником вантажів, без відповідної ліцензії не мало права укладати договори на перевезення вантажів, хоча це робило.

Свідок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 Ліцензійної  ради Міністерства транспорту, показав, що з аналізу договорів і іншої документації вбачається, що ДП «Угольок» надавало послуги, які класифікуються як початково-кінцеві  роботи  з  перевезення  вантажів  залізничним транспортом. Крім того ОСОБА_1 зверталась до нього і він роз'ясняв їй необхідність одержання ліцензії на надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом.

За даними висновку судово-бухгалтерської експертизи за період з 01.01.02 р. по 01.10.03 р. отриманий доход від послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом склав 39488, 61 грн.

За таких обставин застосований кримінальний закон відповідає фактичним обставинам справи як вони викладені у судових рішеннях.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які тягли б за собою скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

   Призначене засудженій покарання відповідає вимогам закону.

   Підстави для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

У  задоволенні касаційної скарги засудженій ОСОБА_1 відмовити.                                                                                                                

С у д д і:

   Верещак В.М.                    Лавренюк М.Ю.                  Селівон О.Ф.