УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/4123/16-ц Головуючий у 1-й інст. Замега О. В.

Категорія 59 Доповідач Григорусь Н. Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2017 року

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого  судді                                 Григорусь Н.Й.

суддів                                                      Борисюка Р.М, ОСОБА_1

         секретаря судового засідання                Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за поданням головного державного виконавця Бердичівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документа

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 травня 2017 року

встановила:

У травні 2017 року головний державний виконавець Бердичівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Житомирській області ОСОБА_2 звернулася до суду з поданням, в якому просила тимчасово обмежити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України, шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов’язань, покладених на нього рішенням суду згідно виконавчого листа « 274/4123/16-ц від 07.12.2016.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 травня 2017 року подання задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, шляхом заборони перетинати державний кордон України до повного виконання рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Задовольняючи подання головного державного виконавця Бердичівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Житомирській області ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов до висновку, що ОСОБА_3 не виконує зобов’язання, покладені на нього рішенням суду та не збирається виконувати добровільно, може ухилятися від його виконання шляхом виїзду за кордон, а тому єдиним можливим заходом є тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Такі права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Судом встановлено, що на виконанні у Бердичівському міськрайонному ВДВС ГТУЮ у Житомирській області знаходиться на виконанні виконавчий лист №274/4123/16-ц від 07.12.2016, виданий Бердичівським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 765,50 грн та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 614,00 грн щомісячно, починаючи з 28.07.2016 і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 39-40, 92).

На виконання вищевказаного рішення 08.12.2016 державним виконавцем відкрито виконавче провадження (а.с. 92, зворот).

Станом на 15 травня 2017 року заборгованість боржника становить 10 593 грн. 50 коп. (а.с. 98).

Відповідно до пункту 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням.

Під поняттям «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

При виконанні судових рішень порядок розгляду подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи - у праві виїзду за межі України регулюється статтею 377-1 ЦПК України, якою передбачено, що питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

За змістом пункту 19 частини 2 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець вправі звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

Із змісту цього пункту вбачається, що ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Проте особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення частини 2 статті 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

В статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» наведені підстави тимчасової відмови у виїзді за кордон, зокрема якщо боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

При цьому, сам факт наявності невиконаного рішення суду боржником не є відповідно до цього Закону підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов'язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання судового рішення.

Таким чином, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а у випадку та ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

В поданому 16.05.2017 поданні головний державний виконавець посилається на те, що рішення суду боржником в повному обсязі не виконано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, підтверджуючих документів про сплату боргу в повному обсязі ОСОБА_3 не надано, письмових та усних пояснень про причини невиконання боржником судового рішення до відділу ДВС не надходило.

Також зазначає, що ним було вжито усіх передбачених законодавством України заходів примусового виконання рішення суду, зокрема надіслано запити до компетентних органів щодо наявності у ОСОБА_3 коштів, рухомого та нерухомого майна.

Так, в ході виконання рішення суду державним виконавцем встановлено, що боржник є власником житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться в смт. Гришківці по вул. Житомирській, 60, Бердичівського району, які набуті ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу 26.05.2016 (а.с. 99, зворот).

Згідно відповіді Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області вбачається, що ОСОБА_3 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 96, зворот).

З відомостей, наданих Управлінням державної міграційної служби України в Житомирській області від 23.01.2017 за №21/874 громадянин ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії ER № 935191 від 14.07.2014 (а.с. 96).

Відповідно інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації від 25.01.2017 за № 8/51620392 вбачається, що боржник починаючи з 02.08.2015 неодноразово, систематично перетинав державний кордон України з паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії ER № 935191 від 14.07.2014, останній раз виїхав за межі України 12.01.2017 (а.с. 98, зворот).

Також, в поданні заявник зазначив, що 08.12.2016 на адресу боржника виконавчою службою направлявся виклик, в якому ОСОБА_3 зобов’язано 12.12.2016 з’явитись для вирішення питання щодо подальшої сплати ним аліментів, проте боржник виклик проігнорував, чим не виконав законну вимогу державного виконавця.

Однак, один виклик державного виконавця не може слугувати доказом про ухилення від виконання виконавчого документа. Крім того, матеріали справи не містять відомостей про вручення даного виклику боржнику (а.с. 94).

16.01.2017 та 13.05.2017 виконавчою службою на адресу ОСОБА_3 було надіслано попередження, в яких останньому запропоновано у зазначений строк погасити заборгованість по аліментам в сумі 10 593,50 грн, яка виникла станом на 22.05.2017. Докази того, що дані попередження вручені боржнику, в матеріалах справи також відсутні.

При цьому, невиконання боржником зобов'язань протягом строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, не може свідчити про його ухилення від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду та наявності у нього можливості це рішення виконати, суду не надано.

Крім того, слід зазначити, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_3 отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.12.2016, що він знав про звернення до виконання виконавчого документу, оскільки дана постанова, яка була надіслана виконавчою службою на адресу боржника була повернута поштовим відділенням з відміткою «за місцем обслуговування» (а.с. 93). А тому, є безпідставними посилання заявника на те, що боржник ігнорував вимоги державного виконавця, оскільки дані обставини спростовуються матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на даний час офіційно ніде не працевлаштований, рішенням Бердичівської ОДПІ Головного управління ДФС у Житомирській області від 30.12.2016 ОСОБА_3 виключено з реєстру платників єдиного реєстру у зв’язку з наявністю податкового боргу (а.с. 118).

Посилання державного виконавця на те, що боржник не виконує зобов’язання за рішенням суду та ухиляється від його виконання є безпідставними, оскільки згідно копій поштових переказів вбачається, що боржником на користь ОСОБА_4 було перераховано кошти на погашення заборгованості по аліментах: в лютому – 510 грн, березні - 510 грн, травні - 310 грн, липні – 310 грн та серпні – 310 грн (а.с. 135). Вказані дії боржника свідчать про те, що він намагається виконати рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, що суд першої інстанції у належний спосіб у цій справі не перевірив наявності ухилення ОСОБА_3 від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду першої інстанції, зокрема умисного та з суб'єктивних причин.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановленням нової – про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Керуючись ст.ст. 209, 293, 303, 304, 307, 311, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 травня 2017 року скасувати, ухвалити нову - про відмову у задоволенні подання головного державного виконавця Бердичівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий                                          Судді