ВІЙСЬКОВИЙ МІСЦЕВИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОГО ГАРНІЗОНУ  

справа № 1-29/2009  

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї НИ

6 жовтня 2009 року      місто Миколаїв

Військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону під головуванням полковника юстиції Міняйло М.П., при секретареві Божок О.В., з участю державного обвинувача капітана юстиції Арачковського В.Л. у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві розглянув кримінальну справу по обвинуваченню військовослужбовця військової частини 4116 солдата гвардії

ОСОБА_3  , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполі, Донецької області, українця, громадянина України з повною середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого, призваного на строкову військову службу Мелітопольським РВК Запоріжської області в листопаді 1995 року, мешкає у АДРЕСА_1

в скоєнні злочину, передбаченого ст. 408 ч.1 КК України.

Судовим слідством військовий суд  

В С Т А Н О В И В  

Рядовий ОСОБА_3, проходячи військову службу у військовій частині 4116, яка дислокувалася у м. Миколаєві, бажаючи провідати рідних, вирішив тимчасово ухилитися від служби в армії.

Реалізуючи свої наміри, ОСОБА_3 9 серпня 1996 року самовільно без поважних причин залишив військову частину і виїхав у місто Мелітополь,  де знаходився у своєї матері 10 діб, а потім послідував в м. Маріуполь до своїх родичів, і став проводити час на свій розсуд.

Знаходячись в м. Маріуполі ОСОБА_3, побоюючись кримінальної відповідальності за скоєне, вирішив зовсім ухилитися від військової служби і не повертатися у військову частину. З цією метою він став працювати на різних роботах, скриваючи свою приналежність до армії. 11 серпня 2009 року ОСОБА_3 був затриманий військовослужбовцями Донецького зонального відділу військової служби правопорядку.

Підсудний ОСОБА_3 свою вину у викладеному вище визнав повністю, про обставини скоєного дав свідчення відповідні за своїм змістом зазначеному в описовій частині вироку та пояснив, що проходячи військову службу у військовій частині  4116, яка дислокувалася в м. Миколаєві, бажаючи провідати рідних, вирішив тимчасово ухилитися від військової служби.

Реалізуючі свій намір, він в другій половині дня 9 серпня 1996 року, самовільно без поважних причин залишив військову частину та став проводити час за своїм розсудом в місті Мелітополі у своєї мами, а потім виїхав в м. Маріуполь до своїх родичів.  

Знаходячись в м. Маріуполь, продовжував далі ОСОБА_3,  побоюючись кримінальної відповідальності за скоєне, вирішив зовсім ухилитися від військової служби, не повертатися у військову частину, в зв’язку з чим  став працювати на різних роботах без документів, скриваючи свою належність до армії.  

11 серпня 2009 року він був затриманий військовослужбовцями Донецького зонального відділу військової служби правопорядку у м. Маріуполі.

Крім особистого визнання своє вини, винність ОСОБА_3 в скоєному підтверджується сукупністю доказів, досліджених в суді.

Свідок ОСОБА_4 показав, що 9 серпня 1996 року ОСОБА_3 самовільно залишив військову частину і прийнятими мірами розшуку встановити його місцезнаходження не вдалося.

Із показів свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_3 літом 1996 року приїхав у Маріуполь і проживав у них до затримання його 11 серпня 2009 року.

Згідно акту амбулаторної психіатричної експертизи, ОСОБА_3 будь-яким  психічним захворюванням не страждав і не страждає, не відмічені у нього і тимчасові розлади психічної діяльності. В період вчинення злочину він усвідомлював свої дії та міг керувати ними. Висновок експерта обґрунтований і не суперечить вивченим в суді доказам, у зв’язку з чим військовий суд визнає ОСОБА_3 осудним.

Військово-лікарська комісія визнала ОСОБА_3 придатним до військової служби.

Оскільки рядовий ОСОБА_3 з метою тимчасово ухилитися від військової служби в серпні 1996 року самовільно без поважних причин залишив військову частину, після чого вирішив зовсім ухилитися від військової служби і знаходився незаконно поза службою до моменту свого затримання в серпні 2009 року, то скоєне ним військовий суд кваліфікує як дезертирство за ч.1 ст.408 КК України.

Суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3 скоїв дезертирство виходячи з того, що він самовільно без поважних причин залишив військову частину після чого в нього виникла мета ухилитися від військової служби зовсім, досить тривалий час – більш 13 років – ховався від служби, правоохоронних органів, в органи військового управління не звертався, влаштовувався працювати на різні роботи, змінював місце мешкання, втратив паспорт, будучи притягнутий до адміністративної відповідальності приховував свою належність до Збройних Сил України, після чого продовжував укриватися до тих пір поки не був затриманий.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 суд враховує, що він виховувався матір`ю  і його сім’я знаходилася в скрутному матеріальному становищі, до призову в армію займався суспільно-корисною працею і ні в чому негідному замічений не був, раніше не був засуджений, військову службу проходив нетривалий час і не встиг отримати належного військового виховання, командуванням по службі характеризувався тільки позитивно, а також факт щирого каяття у скоєному і активне сприяння розкриванню злочину.

Останні дві обставини військовий суд визнає пом'якшуючою покарання ОСОБА_3.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, його особу та обставини, що пом'якшують покарання, військовий суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без відбуття покарання і вважає можливим звільнити ОСОБА_3 від покарання з випробуванням.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, військовий місцевий суд

П Р И Г О В О Р И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.408 КК України на підставі якої позбавити його волі строком на 2 (два) роки.

У відповідності до ст.75 КК України ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання звільнити з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, протягом в 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього, згідно ст.76 того ж КК обов’язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 – взяття під варту, де він знаходився з 11 серпня до 6 жовтня 2009 року - скасувати, в зв’язку з чим негайно звільнити його з під варти в залі судового засідання.

На вирок може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил через військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону протягом 15 (п’ятнадцяти) діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

ГОЛОВУЮЧИЙ ПО СПРАВІ  

ПОЛКОВНИК ЮСТИЦІЇ М.П. МІНЯЙЛО