Справа № 22ц-1786/2009 Головуючий у 1інст. – Козаченко В.М.
Категорія – цивільна Доповідач – Горобець Т.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2009 року
м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого- судді Хромець Н.С.,
суддів: Горобець Т.В., Демченко Л.М.,
при секретарі
з участю Вареник О.М.,
представника позивачки ОСОБА_1 та відповідача
Лит винець В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Д-2 Агропроект” на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 17 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ „Д-2 Агропроект” про стягнення боргу та розірвання договору,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ТОВ „Д-2 Агропроект”, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь орендну плату в розмірі 600 грн. та розірвати договір оренди землі, укладений з відповідачем, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ТОВ “Д-2 Агропроект” не виконує умов договору оренди.
В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 600 грн. орендної плати, пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, а також судові витрати в сумі 89 грн. 50 коп.
Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ТОВ “Д-2 Агропроект” на користь ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за договором оренди земельної ділянки у розмірі 600 грн., пеню у розмірі 99 грн.60 коп. та судові витрати у сумі 89 грн. 50 коп. Розірвано договір оренди землі №76 від 26 жовтня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ “Д-2 Агропроект” та зареєстрований у Носівському відділенні Чернігівської регіональної філії ДЗК 14 листопада 2007 року.
В апеляційній скарзі ТОВ “Д-2 Агропроект” просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи недоведеність обставин, що мають значення для справи і які суд вважав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідач посилається на порушення судом норм ст. 32 Закону України "Про оренду землі", якою підставами для розірвання за рішенням суду договору визначено лише невиконання сторонами обов"язків, передбачених у договорі. Також апелянт вважає порушеними ч.2 ст. 651 ЦК України, мова в якій йде про істотні порушення договору, як підставу для його розірвання в судовому порядку та на ст. 141 ЗК України, відповідно до якої припинення права користування землею можливе за умови систематичної несплати орендної плати, що в конкретному випадку позивачем не було доведено. Крім того, апелянт звертає увагу, на п.10 договору оренди, який передбачає, що орендна плата виплачується починаючи з другого року користування землею. Викреслення в цьому пункті договору фрази "з другого року", не може вважатись , як виключення чи зміна цього пункту договору, оскільки така дія не оформлена належним чином , а саме, додатковою угодою обох сторін. Також апелянт зазначає, що суд безпідставно залишив поза увагою положення ст.22 Закону України " Про оренду землі" , яка допускає множинність видів орендної плати- як в грошовому виразі так і натуральною платою, яку, в зв"язку з фінансовими проблемами і намагався здійснити орендар.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку , що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 26 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ „Д-2 Агропроект” був укладений договір оренди земельної ділянки №76, згідно з яким ОСОБА_2 надала, а ТОВ „Д-2 Агропроект” прийняло в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 4,1200 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.5-6).
Згідно п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 2% грошової оцінки земельної ділянки в гривнях, що становить 600 гривень, натуральної(зерном, перегноєм) або послугами.
Згідно з частиною першою та другою статті 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю- це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України “Про плату за землю”).
З матеріалів справи вбачається, що наведена норма закону та умови договору в частині орендної плати відповідачем не виконані.
Тому, ухвалюючи рішення та задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з встановленого факту порушення відповідачем умов договору оренди, вірно визначив характер спірних правовідносин ,застосувавши закон , який регулює ці правовідносини.
Так, відповідно до ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено чи розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли унаслідок завданої цим порушенням шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині розірвання договору оренди, суд вірно виходив із того, що невиконання відповідачем умов договору, а саме обов'язків з оплати орендної плати, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 600 грн., є істотним порушенням умов договору і достатньою підставою для розірвання договору оренди.
Посилання апелянта на відсутність факту систематичної несплати орендної плати, а отже і відсутність підстав для задоволення позову в частині розірвання договору оренди, апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки існують інші підстави для його розірвання, а саме істотне порушення умов договору, а також підстави, передбачені ст. 32 ЗУ „ Про оренду землі”. По конкретній справі встановлено, що відповідач не виконав умов п. 9-11 Договору оренди, в зв"язку з чим є обґрунтованим посилання суду першої інстанції на ст. 32 Закону України "Про оренду землі".
Не є підставою для скасування рішення суду твердження апелянта про те, що відмовою ОСОБА_2 від отримання орендної плати в натуральній формі у вигляді зерна ним порушено умови множинності форм виплати орендної плати, оскільки нав"язування ТОВ "Д-2 Агропроект" отримання позивачем орендної плати лише в натуральній формі є неприпустимим, та порушує його право на отримання останньої в грошовій формі, як того передбачають умови укладеного договору. Крім того, належних та допустимих достовірних доказів поінформованості позивачки про пропозицію відповідача виплатити орендну плату зерновими , суду не надано, як і не надано доказів відмови позивачки від такої форми орендної плати.
Доводи апелянта щодо його обов'язку за договором сплачувати орендну плату починаючи з другого року користування землею також не можуть бути взяті до уваги, враховуючи наступне. Відповідно до визначення, даного у ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою. Отже, користування земельною ділянкою без оплати не є користуванням за договором оренди. Крім того, у тексті договору оренди між сторонами по даній справі слова "з другого року використання" закреслені. Апелянт, зазначаючи у скарзі про те, що дане виправлення належним чином, наприклад додатковою угодою, не було обумовлене сторонами договору тому не заслуговує на увагу, не надав суду свого екземпляру договору і, як вбачається із змісту апеляційної скарги та заперечень на позов, сам відповідач не оспорює факту викреслення зазначеної фрази у всіх екземплярах договору , не оспорив зміст договору в цій частині, отже наявні підстави для висновку, що , уточнення в п. 10 договору вчинені за спільною згодою сторін і прийняті до виконання саме в такій редакції обома сторонами .
Проте, правильно вирішивши спір про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення орендної плати та розірвання договору оренди, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо стягнення з ТОВ “Д-2 Агропроект” на користь позивача пені у розмірі 99 грн. 60 коп., враховуючи наступне.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2 (а.с.4), нею були заявлені позовні вимоги про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди.
В судовому засіданні представник позивачки уточнив позовні вимоги та просили суд також стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочки.
Однак, всупереч положень статті 119 ЦПК України, якою передбачена письмова форма позовної заяви, представники позивача заяви про уточнення позовних вимог не подавали.
Таким чином, суд першої інстанції, стягнувши з ТОВ “Д-2 Агропроект” на користь ОСОБА_2 пеню, вийшов за межі заявлених позовних вимог, тобто, порушив вимоги ч. 1 ст.11 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 при зверненні до суду було сплачено 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи ( а.с.1,2). Отже , вона має право на відшкодування за рахунок відповідача 81 грн . судових витрат, тобто, рішення суду в частині стягнення судових витрат підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Д-2 Агропроект” задовольнити частково.
Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2009 року в частині стягнення з ТОВ „Д-2 Агропроект” на користь ОСОБА_2 99 гривень 60 копійок пні скасувати, в частині стягнення судових витрат – змінити, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю „Д-2 Агропроект” на користь ОСОБА_2 51 грн. судового збору та 30 витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді :