Справа № 22ц-1800/2009 Головуючий у 1інст. – Кучерявець О.М.
Категорія – цивільна Доповідач – Горобець Т.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2009 року
м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого- судді Хромець Н.С.,
суддів: Горобець Т.В., Демченко Л.М.,
при секретарі Вареник О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Д-2 Агропроект” (далі ТОВ „Д-2 Агропроект”) на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 25 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ?-2 Агропроект” про стягнення боргу та розірвання договору оренди,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Носівського районного суду від 25 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, стягнуто з ТОВ „Д-2 Агропроект” на її користь 600 грн. орендної плати за договором оренди землі, судові витрати у сумі 89 грн. 50 коп., розірвано договір оренди землі №72 від 24.10.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ „Д-2 Агропроект” та зареєстрований у Носівському відділенні Чернігівської регіональної філії центру ДЗК.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення місцевого суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові. Апелянт вважає , що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення ґрунтується на недоведених обставинах і ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідач посилається на порушення судом норм ст. 32 Закону України "Про оренду землі", якою підставами для розірвання за рішенням суду договору визначено лише невиконання сторонами обов”язків, передбачених у договорі. Також апелянт вважає порушеними ч.2 ст. 651 ЦК України, мова в якій йде про істотні порушення договору, як підставу для його розірвання в судовому порядку та ст. 141 ЗК України, відповідно до якої припинення права користування землею можливе за умови систематичної несплати орендної плати, що в конкретному випадку позивачем не було доведено. Крім того, апелянт звертає увагу, на п.10 договору оренди, який передбачає , що орендна плата виплачується починаючи з другого року користування землею. Викреслення в цьому пункті договору фрази „з другого року” , не може вважатись , як виключення чи зміна цього пункту договору, оскільки така дія не оформлена належним чином , а саме, додатковою угодою обох сторін. Також апелянт зазначає, що суд безпідставно залишив поза увагою положення ст.22 Закону України „ Про оренду землі” , яка допускає множинність видів орендної плати- як в грошовому виразі так і натуральною платою, яку, в зв”язку з фінансовими проблемами і намагався здійснити орендар.
Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,9360 га, розташованої на території Селищенської сільської ради Носівського району ( а.с.19,20). Згідно з договором від 24 жовтня 2007 р. вказана земельна ділянка передана в оренду відповідачеві для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до умов договору оренди відповідач зобов'язаний вносити орендну плату у розмірі 2% від грошової оцінки землі - 600 грн., натуральною оплатою або послугами до кінця року ( а.с.5,6). З матеріалів справи вбачається, що умови договору в частині орендної плати відповідачем не виконані.
Тому, ухвалюючи рішення та задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з встановленого факту порушення відповідачем умов договору оренди, вірно визначив характер спірних правовідносин ,застосувавши закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно зі ст. 15 Закону України "Про оренду землі", орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотними умовами договору оренди землі. Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачена можливість розірвання договору за вимогою однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом . Відповідно до цієї ж норми закону істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Із змісту договору оренди між сторонами по даній справі вбачається, що позивач розраховував отримувати вчасно і у повному обсязі орендну плату, але внаслідок невиконання відповідачем істотної умови договору повністю був позбавлений можливості отримати належне йому за договором у встановлений строк. Таким чином, доводи апелянта про відсутність доказів істотного порушення ним договору є неспроможними.
Також, частиною 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі на вимогу однієї із сторін може бути розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, ... а також на підставах, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами. Задовольняючи вимогу про розірвання договору, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконується умова договору про внесення орендної плати та строки її внесення. Як вбачається із змісту наведеної вище норми, Закон "Про оренду землі" не визначає обов'язковою умовою для розірвання договору за рішенням суду систематичність порушення його умов однією із сторін, а визнає достатньою підставою для такого розірвання договору наявності факту невиконання обов'язку, передбаченого договором.
По конкретній справі встановлено, що відповідач не виконав умов п. 9-11 Договору оренди, в зв”язку з чим є обґрунтованим посилання суду першої інстанції на ст. 32 Закону України "Про оренду землі".
Посилання апелянта на встановлення п. 9 договору множинності форм виплати орендної плати не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки встановлено, що орендар запропонував орендодавцеві натуральну форму оплати орендної плати за договором від 24 жовтня 2007 р. лише 14 березня 2009 р., опублікувавши відповідне оголошення у місцевому засобі масової інформації, у той час як за договором він зобов'язаний вносити орендну плату до кінця року. Крім того належних та допустимих достовірних доказів поінформованості позивачки про такі пропозиції збоку відповідача, суду не надано, як і не надано останнім доказів про відмову ОСОБА_1 отримати орендну плату зерновими культурами.
Доводи апелянта щодо його обов'язку за договором сплачувати орендну плату починаючи з другого року користування землею також не можуть бути взяті до уваги, враховуючи наступне. Відповідно до визначення, даного у ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою. Отже, користування земельною ділянкою без оплати не є користуванням за договором оренди. Крім того, у тексті договору оренди між сторонами по даній справі слова "з другого року використання" закреслені. Апелянт, зазначаючи у скарзі про те, що дане виправлення належним чином, наприклад додатковою угодою, не було обумовлене сторонами договору і тому не заслуговує на увагу, не надав суду свого екземпляру договору в іншій редакції . А із змісту апеляційної скарги та заперечень на позов вбачається, що сам факт викреслення зазначеної фрази у всіх екземплярах договору відповідачем не оспорюється ,отже наявні підстави для висновку, що виправлення відбулось за спільною згодою сторін.
За наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права ,а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Д-2 Агропроект” відхилити.
Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 25 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді :