Щ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

10 листопада 2009 р.                              справа № 2а-414/09

        Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, у складі:   головуючого судді:     Мартиненка О.В. (доповідач)

суддів:                          Поплавського В.Ю., Уханенко С.А.

при секретарі судового засіданні Колеснику Д.А.,

   розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя на постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя  від 22 червня 2009 року у справі № 2а-414/09   за  позовом ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя   про визнання дій неправомірними та зобов’язати вчинити певні дії,-

                                                         в с т а н о в и л а :

13.03.2009 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати дії управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя про відмову у перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю неправомірними; зобов’язати відповідача зробити перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю згідно ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року  №796-ХІІ (далі Закон №796-ХІІ)  в розмірі восьми мінімальних пенсії за віком (державна пенсія) та 75 відсотків мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю) з 01 жовтня 2006 року по теперішній час; зобов’язати відповідача сплатити заборгованість по недорахованим державній пенсії та додатковій пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за весь час затримки, починаючи з 01 жовтня 2006 року по теперішній час; судові витрати покласти на відповідача.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом II групи, про що свідчить посвідчення ліквідатора ЧАЄС 1 категорії.

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54 Закону № 796-ХІІ, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону інвалідам ІІ групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон  № 1058-ІV) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

 Водночас, згідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу наполягав на відмові у задоволенні позову, зокрема, з підстави пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів вважає, що суд  першої інстанції необґрунтовано поновив строк звернення до суду, оскільки суд вирішує не питання поновлення пропущеного процесуального строку, а питання застосування факту пропущення такого строку, як підстави для відмови у задоволенні позову.

Тому, з огляду на час обізнаності позивача про порушення його прав, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог з 01 жовтня 2006 року по 01 березня 2008 року за пропуском строку.

Відповідно до п. п. 12, 15, 17 п. 28 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік", з 1 січня 2008 року внесені зміни, зокрема, до ст. 50, ст. 54, ст.67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  № 10-рп/2008 п. п. 12, 15, 17  п. 28  розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України"  Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Колегія судів вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність застосування у спірних відносинах постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008. № 530"Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", оскільки, виходячи із приписів пункту першого та шостого статті 92 Конституції України, статті 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дія положень наведеного Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.  Абзацом другим преамбули, частиною 3 статті 4, п.16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, і те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом України ""Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривень,  з 1 жовтня - 498 гривень.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 22 червня 2008 року.

 Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції

                                                 п о с т а н о в и л а:

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя:                             О.В. Мартиненко

Судді:                                     В.Ю. Поплавський

                                        С.А. Уханенко