КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-26648/08 Головуючий у 1 інстанції Ковзель П.О.
Суддя-доповідач О.Г. Хрімлі
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів
при секретарі О.Г. Хрімлі,
Л.О. Костюк,
Е.Ю. Шведа ,
Л.В. Архіповій,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2008 року адміністративний позов задоволений у повному обсязі.
Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2006 року по 01.01.2008 року нарахування та виплату доплати ОСОБА_1. як дитині війни відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції.
Позивач до судового засідання не з’явився, про дату, місце та час апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило .
Представник відповідача до судового засідання не з’явився, про дату, місце та час апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову суду першої інстанції зміні.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку, але з помилковим застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, віднесений до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Водночас ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Статтею 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Відповідно до положень ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум», а також Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 387 гривень, з 1 жовтня – 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 406 гривень, з 1 жовтня – 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Відповідач, не нараховуючи належну суму доплати до пенсії, посилається на положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Це посилання є хибним, оскільки ст.5 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч.1 ст.28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що не нарахування позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімального прожиткового мінімуму з 9 липня 2007 року до 31.12.2007 року порушує законні права позивача.
Разом з тим, п.п. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесені зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Відповідно до ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 42 розділу ІІ ?несення змін до деяких законодавчих актів України Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Отже, з 22.05.2008 р. відновлена дії ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції до 01.01.2008 р., відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Конституцією України та Законом України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.
Таким чином, колегія приходить до висновку, що з прийняттям Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були суттєво порушені права осіб, які віднесені до категорії дітей війни, це порушення є очевидним, а тому суд вважає, що щомісячна доплата до пенсії позивачу повинна проводитись з 22.05.2008 р., тобто з часу втрати чинності положень Закону, які були визнані неконституційними.
Отже, задовольняючи позовні вимоги з 01 січня 2006 року по 01 січня 2008 року, суд першої інстанції безпідставно поширив дію рішень Конституційного суду України від 9 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року на правовідносини, що вже відбулися.
Колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але невірно застосував норми матеріального права.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві – задовольнити частково .
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2008 року – змінити, другий абзац резолютивної частини викласти у наступній редакції: «Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року».
В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2008 року – залишити без змін .
Повний текст постанови виготовлений 13 жовтня 2009 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.Г. Хрімлі
Судді: Л.О. Костюк
Е.Ю. Швед