КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-26713/08 Головуючий у 1 інстанції Косач І.А.
Суддя-доповідач О.Г. Хрімлі
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів
при секретарі О.Г. Хрімлі,
Л.О. Костюк,
Е.Ю. Шведа,
Л.В. Архіповій,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення недоотриманої суми грошової допомоги , -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова із позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення недоотриманої суми грошової допомоги в розмірі 4725,30 грн . за 2005-2007 роки.
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 червня 2008 року позов задоволений частково, з Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації на користь позивача стягнуто недоотриману суму грошової допомоги як інваліду війни за 2007 рік в розмірі 1770,30 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Чернігівський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених вимог, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду – частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового рішення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивача про стягнення недоплаченої допомоги до 5-го травня за 2007 рік підлягають задоволенню, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розмірі.
З таким висновком колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.
Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій та прирівняним до них особам виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року учасникам бойових дій передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня ветеранам війни.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України про Державний бюджет України 2007 рік фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетним в даному випадку є положення статей Закону України про Державний бюджет України.
Як встановлено колегією суддів, відповідачем грошова допомога до 5-го травня була виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України 2007 рік», що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги до 5-го травня за 2007 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
Отже, суд першої інстанції безпідставно поширив дію рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 року на правовідносини, що вже відбулися, у зв’язку з чим, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Крім того, з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації - задовольнити .
Скасувати постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 червня 2008 року в частині стягнення з Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 недоплаченої суми разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2007 рік в розмірі 1770,30 грн.
У задоволенні позову в цій частині відмовити.
В решті постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19 червня 2008 року залишити без змін .
Повний текст постанови виготовлений 20 жовтня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: О.Г. Хрімлі
Судді: О.Л. Костюк
Е.Ю. Швед