КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 26787/08 Головуючий у 1 інстанції Кириченко Н.О.
Суддя-доповідач О.Г. Хрімлі
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів
при секретарі О.Г. Хрімлі,
Л.О. Костюк,
Е.Ю. Шведа,
Л.В. Архіповій,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 05 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Дарницької районної в м. Києві ради, Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, за участю третьої особи Верховної Ради України про визнання наказів недійсними, поновлення на державній службі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної (немайнової) шкоди , -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Дарницької районної в м. Києві ради, Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, за участю третьої особи Верховної Ради України про визнання наказів Представництва Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва № 119/2-к від 01.10.1995 року та № 96/96 від 15.07.2006 року недійсними, поновлення на державній службі в 12 ранзі державного службовця, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, виправлення записів у трудовій книжці.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 05 червня 2008 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймали участь в апеляційному розгляді справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, оскільки оскаржувані накази були видані у 1995, 1996 роках, а до суду він звернувся лише у 2007 році, що послугувало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом начальника Представництва Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва від 07 липня 1995 року № 73-к начальника відділу вартості майна ОСОБА_1. переведено на посаду начальника відділу приватизації та управління - заступника начальника представництва з окладом згідно штатного розкладу з 01 липня, та присвоєно 12 ранг.
Наказом начальника Представництва Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва від 01 жовтня 1995 року № 119/2-к призначено начальника відділу приватизації та управління – заступника начальника представництва ОСОБА_1. на посаду начальника відділу приватизації та управління з 01 жовтня 1995 року.
Наказом начальника Представництва Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва від 15 липня 1996 року № 96/96 звільнено за посади головного спеціаліста відділу оцінки та приватизації ОСОБА_1. з 15.07.1996 року за власним бажанням.
З копії трудової книжки, яка міститься в матеріалах справи, вбачається наступне.
Згідно наказу № 30-к від 10.04.1995 року ОСОБА_1. прийнятий на посаду начальника відділу управління та оцінки вартості майна з випробувальним терміном з 10.04.1995 року по 10.05.1995 року.
Згідно наказу № 40-к від 11.05.1995 року ОСОБА_1. прийнятий на посаду начальника відділу управління та оцінки вартості майна.
11.05.1995 року ОСОБА_1. прийняв присягу державного службовця згідно Закону України «Про державну службу».
Згідно наказу № 40-к від 11.05.1995 року ОСОБА_1. присвоєно 13 ранг державного службовця.
Згідно наказу № 73-к від 07.07.1995 року ОСОБА_1. переведений на посаду начальника відділу приватизації та управління - заступника начальника представництва.
Згідно наказу № 119/2-к від 01.10.1996 року у зв’язку із змінами у штатному розкладі ОСОБА_1. призначено на посаду начальника відділу приватизації та управління.
Згідно наказу № 96 від 15.07.1996 року ОСОБА_1. звільнено за власним бажанням.
Згідно наказу ВАТ «Радикал» № 292/ок від 22.07.1996 року ОСОБА_1. прийнятий в ІІ департамент менеджером.
У відповідності до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Статтею 235 КЗпП України визначено, що поновлення на роботі та зміна формулювання причин звільнення у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
Статтею 237 КЗпП України передбачено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.
Згідно статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як вбачається з наказу начальника Представництва Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва від 15 липня 1996 року № 96/96 ОСОБА_1. звільнено з посади головного спеціаліста відділу оцінки та приватизації з 15.07.1996 року за власним бажанням.
Сторонами у судовому засіданні не заперечувалась та обставина, що ОСОБА_1. самостійно було подано заяву про звільнення за власним бажанням. Разом з тим, позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначив, що заяву про звільнення його примусили написати.
Разом з тим, ані в ході судового розгляду справи у суді першої інстанції ані в ході апеляційного розгляді справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо тиску з боку керівництва Представництва Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва.
Колегія суддів не вбачає підстав для поновлення ОСОБА_1. на державній службі в 12 ранзі державного службовця, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, вважає вимоги в цій частині необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, оскільки звільненню послугувало власне волевиявлення самого позивача.
Разом з тим, з наказу начальника Представництва Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва від 15 липня 1996 року № 96/96 вбачається, що ОСОБА_1. звільнено з посади головного спеціаліста відділу оцінки та приватизації.
В той же час, матеріалами справи та обставинами, встановленими у судовому засіданні, не підтверджений факт переводу ОСОБА_1. на посаду головного спеціаліста відділу оцінки та приватизації, яка зазначена у наказі про його звільнення. Вказані відомості відсутні також у трудовій книжці.
Колегія суддів вважає, що наказ Представництва Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва від 15 липня 1996 року № 96/96 в частині зазначення про звільнення позивача саме з посади головного спеціаліста відділу оцінки та приватизації виданий із значним порушенням, оскільки останню посаду, яку він займав перед звільненням, є посада начальника відділу приватизації та управління, тому вимоги ОСОБА_1. в цій частині обґрунтовані.
Крім того, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач також зазначив, що йому у 1995 році був присвоєний 12 ранг державного службовця, але відповідний запис у трудовій книжці відсутній.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, яка визначає, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно п.п. 2.2, 2.3, 2.4 п. 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Дослідивши копію трудової книжки, колегією суддів встановлено, що запис про присвоєння ОСОБА_1. 12 рангу державного службовця відсутній, в той час як з наказу начальника Представництва Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва від 07 липня 1995 року № 73-к вбачається, що позивачу присвоєний 12 ранг.
Частиною 13 ст. 26 Закону України «Про державну службу» передбачено, що у трудовій книжці державного службовця робиться запис про присвоєння, зміну і позбавлення відповідного рангу.
Таким чином, у порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та ч. 13 ст. 26 Закону України «Про державну службу», роботодавцем - Представництвом Фонду державного майна України у Харківському районі м. Києва не внесені відомості щодо присвоєння позивачеві 12 рангу державного службовця, тому позовні вимоги щодо внесення змін до трудової книжки є також обґрунтованими.
Разом з тим, колегія суддів погоджується у повному обсязі з висновком суду першої інстанції щодо пропущення позивачем строку на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, виходячи з наступного.
У відповідності до частин 1, 2, 3 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання позивача на не ознайомлення з наказами, що, на його думку є поважною причиною пропущення строків звернення до суду за захистом своїх прав, в тому числі щодо звільнення з посади, зважаючи на наступне.
Так, згідно копії трудової книжки, 15.07.1996 року ОСОБА_1. був звільнений з посади за власним бажанням. Більш того, вже 22.07.1996 року прийнятий на роботу до ІІ департаменту ВАТ «Радикал» менеджером.
Тобто, ОСОБА_1. повинен був дізнатись про порушення свого права не пізніше 22.07.1996 року, дня видачі трудової книжки та працевлаштування на нову роботу, але своїм правом на звернення до суду у встановлені законом строки не скористався.
Відповідач вказав на таке порушення, тобто пропуск строку звернення до суду без поважних причин.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено позивачу у задоволенні адміністративного позову з підстав пропуску строку на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, оскільки при розгляді справи достовірно встановлено, що позивач звернувся до суду по сплину 11 років з дня, коли повинен був дізнатись про порушене право.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 05 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Дарницької районної в м. Києві ради, Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, за участю третьої особи Верховної Ради України про визнання наказів недійсними, поновлення на державній службі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної (немайнової) шкоди - залишити без задоволення , постанову Дарницького районного суду м. Києва від 05 червня 2008 року - без змін .
Повний текст ухвали виготовлений 10 листопада 2009 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя: О.Г. Хрімлі
Судді: Л.О. Костюк
Е.Ю. Швед