КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-26806/08 Головуючий у 1 інстанції Білоус М.В.
Суддя-доповідач О.Г. Хрімлі
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів
при секретарі О.Г. Хрімлі,
Л.О. Костюк,
Е.Ю. Шведа,
Л.В. Архіповій,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії , -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернувся до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання здійснити нарахування та виплату одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2007 роки.
Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 червня 2008 року позовні вимоги задоволені частково.
Визнано незаконною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області щодо недоплати позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2004-2007 роки та стягнуто недоотримані суми. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду – частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового рішення з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2004–2007 роки є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, з таким висновком суду не можна погодитися у повній мірі.
Судом першої інстанції встановлено та не спростовується колегією суддів, що позивач є постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС та інвалідом ІІІ групи, інвалідність пов’язана з наслідками аварії на ЧАЕС., про що було видано відповідне посвідчення.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що інвалідам ІІІ групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу за 2004-2007 роки у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсації виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період до 2005 року, та Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 2005 року.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач повинен здійснити нарахування та виплату допомоги позивачу за 2004-2005 роки виходячи з її розміру, встановленого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постановами КМУ, враховуючи наступне .
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, судова колегія, встановивши порушення права позивача на отримання допомоги на оздоровлення за 2004-2005 роки у передбаченому Законом розмірі, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Проте, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення допомоги за 2006 рік, судом першої інстанції не було враховано наступних обставин.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на відповідні роки зупинено.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що були встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
Відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2006 рік у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік не підлягають задоволенню.
Разом з тим, судова колегія погоджується з необхідністю задоволення позовних вимог щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Так, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію абзацу третього частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Проте, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що були встановлені законодавством, чинним до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
Отже, правомірність дій відповідача залежить від дати виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Виходячи з приписів статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем до матеріалів справи додані заперечення, відповідно до яких позивачу вищевказану допомогу виплачено у 2007 року у сумі 90 грн., проте відповідачем не доведено належним чином, що дана допомога була виплачена саме до 09 липня 2007 року, а тому колегія суддів, враховуючи вищезазначені приписи процесуального закону, погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню недоплачена сума одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням в скасованій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області - задовольнити частково .
Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 червня 2008 року в частині задоволення позову про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2006 роки - скасувати .
У задоволенні позову в цій частині відмовити.
В решті постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 червня 2008 року - залишити без змін .
Повний текст постанови виготовлений 20 жовтня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: О.Г. Хрімлі
Судді: Л.О. Костюк
Е.Ю. Швед