Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 335/479/17

Провадження №22ц/778/2348/17 Головуючий у 1 інстанції: Геєць Ю.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

ОСОБА_2

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя 22 березня 2017 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії концерну «Міські теплові мережі» Вознесенівського району до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості , -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії концерну «Міські теплові мережі» . звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що концерном «МТМ» відповідачам надавались послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у квартиру АДРЕСА_1. Основною метою діяльності концерну „МТМ” є здійснення виробничо - технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально - економічних інтересів трудового колективу концерну. Концерн „МТМ” є власником виробленої теплової енергії. Відповідачі протягом тривалого періоду часу, не виконують свої зобов’язання по оплаті наданих послуг, в зв’язку з чим за період з 01.06.2012 року по 31.03.2015 року утворилася заборгованість у розмірі 9615 гривень 68 копійок.

Посилаючись на ці обставини, просили стягнути з відповідачів на їх користь суму заборгованості за надані послуги у розмірі 9615 гривень 68 копійок, за період з 01.06.2012 року по 31.03.2015 року, а також оплачений при подачі позовної заяви судовий збір.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з центрального опалення, централізованого постачання гарячої води за період з 01.06.2012 року по 31.03.2015 року в сумі 9615 гривень 68 копійок.

Стягнуто на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір з ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 689 грн. з кожного.

  Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суд першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» і ст. 67 Житлового кодексу споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції застосував для вирішення справи ст.ст. 67, 68 ЖК України, за якими наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. Суд першої інстанції послався на ту обставину, що відповідачі мають сплачувати послуги, які надає позивач, незважаючи на відсутність відповідного договору.

З таким висновком можна погодитись.

Встановлено, що рішенням Запорізької міської ради від 29 січня 2009 року №29 Концерн «Міські теплові мережі» (далі – «МТМ») визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж концерну.

Рішенням Запорізької міської ради від 28.04.2011 року №200 Концерн «Міські теплові мережі» визначено виконавцем послуг з централізованого опалення, підігріву питної води щодо населення, мешкає в житловому фонді комунальної власності м, Запоріжжя в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж концерну.

На виконання своїх статутних повноважень протягом 2009-2016 років позивач надавав послуги з теплопостачання в квартиру АДРЕСА_2, в якій зареєстровані відповідачі (а.с.8).

Із наявних розрахунків спостерігається, що, починаючи з 01.06.2012 року по 31.03. 2015 року відповідачі не вносили плату за використані послуги.

Розмір боргу за цей час визначений у сумі 9615,68 грн.(а.с.9-11).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі за надані житлово-комунальні послуги протягом 2012-2105 років не проводили оплату, внаслідок чого за ними утворилась заборгованість зі сплати за такі послуги, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, а відтак – судом неправильно застосовані положення ст.257 ЦК України, являються неспроможними.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто упродовж дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Спостерігається, що борг виник з 01 червня 2011 року.

Матеріали справи також свідчать, що у травні 2015 року Концерн звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення спірного боргу за зазначений у позові період (а.с.40-41).

Суд видав судовий наказ, проте з підстав ст.105-1 ЦПК України своєю ухвалою від 04 травня 2016 року скасував його і запропонував заявнику звернутися до суду з позовом.

Згідно ст.264 ЦК перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що з ними не укладався договір про теплопостачання, а відтак – у відповідача відсутній будь-який обов’язок зі сплати комунальних послуг, являються неспроможними.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 24 закону України «Про теплопостачання» передбачено обов'язок відповідача як споживача послуг позивача своєчасно укласти з ним договір на постачання теплової енергії, а за статтею 25 вказаного Закону України у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

Відповідно до ст.ст. 67, 68 ЖК України, п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, зі змінами та доповненнями, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача жилого приміщення, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найма жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Такі ж обов’язки щодо утримання житла його власниками передбачені і нормами ст.319 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Відсутність укладеного договору з відповідачем як споживачем комунальних послуг не звільняє споживачів від сплати за фактично надані послуги.

Саме таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 5 жовтня 2016 року по справі № 6-2526 цс16, які відповідно до ст.360-7 ЦПК України являються обов’язковими до застосування.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач надав не належним чином завірений розрахунок суми боргу, який суд не повинен брати до уваги не заслуговують на увагу, оскільки доданий до позовної заяви розрахунок суми боргу не суперечить положенням цивільно-процесуального законодавства України, адже нормами ЦПК не передбачено вимоги, відповідно до яких повинен бути оформлений розрахунок заборгованості. У вищезазначеному розрахунку суми боргу зазначені нарахування окремо по кожній складовій наданих позивачем послуг, а саме вартість опалення, підігріву питної води та абонплата за опалення. Також в розрахунку відображена загальна сума, що підлягає оплаті з боку відповідача – заборгованість за надані послуги.

Оскільки судом правильно вирішена справа, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, є правильним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, як про це вимагає відповідач.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Оскільки ухвалою судді судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 28 квітня 2017 року було відстрочено ОСОБА_4 сплату судового збору до ухвалення в цій справі судового рішення, то підлягає стягненню з ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 1760 грн.

Керуючись ст. ст.303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2017 року по цій справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 1760 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: