РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (Заочне)

14.09.2006 Справа 2-105

Червонозаводський районний суд м. Харкова під головуванням судді Щербань С.Г., при секретарі - Штода A.B., за участю представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовами ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку перерозподілу ідеальних часток та в порядку спадкування за законом, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 9/100 частин домоволодіння в порядку спадкування за законом, -

встановив :

В жовтні 2003 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання за нею права власності на 9/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її доньки ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_4 посилалась на те, що відповідна частина домоволодіння належала її померлій доньці ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 1-ю Харківською державною нотаріальною конторою м. Харкова 6 грудня 1983 року, р. № 2-ДН- 1119. На цей час II донька перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_6 Цей шлюб був зареєстрований 20 листопада 1982 року, а розірваний 18 березня 1987 року. Позивачка вважає, що відповідач не набув права спільної сумісної власності на спірну частину домоволодіння, бо фактично шлюбні стосунки її доньки з відповідачем були припинені ще в грудні 1982 року в зв'язку із скоєнням ним злочину, за який він був притягнутий до кримінальної відповідальності з перебуванням під вартою. Пізніше відповідач був засуджений до покарання з позбавлення волі та відбував це покарання реально, тому не приймав ніякої участі в придбанні частини домоволодіння її донькою. Позивачка також вказує, що спадкоємцями після померлої ОСОБА_7 є вона, ОСОБА_4, її мати, та ОСОБА_8, її батько, який відмовився від спадщини на користь дружини. Сама позивачка спадщину прийняла, надавши свою заяву до 1-ї ХДНК у встановлений законом термін, а тому просить визнати за нею право власності на 9/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_6 пред'явленого до нього позову не визнав. В грудні 2003 року він надав суду свої заперечення проти позову, в яких посилався на те, що гроші на придбання спірних 9/100 частин домоволодіння були надані ОСОБА_7 її та його батьками, що до розірвання шлюбу з ОСОБА_7 та після цього він постійно мешкає за вказаною адресою, а тому вважає, що згідно до вимог ст. 28 КпШС України йому належить 1/2 частина спірного майна. Посилаючись на неможливість поділу спірної частини домоволодіння, відповідач висловив згоду сплатити на користь позивачки грошову компенсацію за її частину у спадщині та просив в позові ОСОБА_4 відмовити.

Крім того, 8 грудня 2003 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання за ним права власності на вказані 9/100 частин домоволодіння в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_6 надав суду відомості про реєстрацію свого шлюбу з ОСОБА_7 та розірвання цього шлюбу.

В листопаді 2005 року до участі в справі була залучена ОСОБА_5 в якості правонаступника позивачки ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_5 позов своєї матері ОСОБА_4 в цілому підтримала, звернулась до суду із своїм власним позовом до ОСОБА_6 про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку перерозподілу ідеальних часток та в порядку спадкування за законом. В своєму позові ОСОБА_5 уточнила позовні вимоги та просила суд визнати за її сестрою ОСОБА_7 право власності на 5/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 замість 9/100 частин в порядку перерозподілу ідеальних часток між співвласниками домоволодіння, який було здійснено рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 4 серпня 2003 року. Крім того, просила визнати право власності на ці 5/100 частин домоволодіння за її матір'ю ОСОБА_4, померлою ІНФОРМАЦІЯ_3, в порядку спадкування за законом після смерті доньки ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2., та за нею, ОСОБА_5, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3

ОСОБА_6, відповідач за основним позовом та позивач за Зустрічним позовом, позовну заяву ОСОБА_5 отримав в судовому засіданні 30 січня 2006 року, але після цього в судове засідання по справі не з'явився, хоча про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивачки ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_2, що діє на підставі доручення від 30 листопада 2005 року - позов своєї довірительки підтримала, вважала його обґрунтованим та просила задовольнити в повному обсязі, не заперечувала проти розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_6, позов якого вважала безпідставним та в задоволенні якого просила відмовити.

Суд, вислухав сторони, дослідивши та оцінивши надані докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 1-ю Харківською державною нотаріальною конторою м. Харкова 6 грудня 1983 року,р. №2-ДН-1119, ОСОБА_7 належало 9/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1. (а.с. 9-10). Ці 9/100 частин домоволодіння складались з житлової кімнати площею 24,2 кв.м., кухні площею 7,40 кв.м. та сіней площею 6,7 кв.м. в житловому будинку літ. „Б-1" згідно до угоди учасників спільної часткової власності про порядок користування домоволодінням, яка була посвідчена 1-ю ХДНК 23 листопада 1985 року, р. № 1-ДН-1424 (а.с. 44-46).

Згідно довідки Комінтернівського відділу РАГС м. Харкова №1013 від 14.11.03.,шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був зареєстрований 20 листопада 1982 року, а розірваний 18 березня 1987 року (а.с. 29).

Вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 1 лютого 1983 року ОСОБА_6 був визнаний винним у скоєнні злочину , перебаченого ч. 1 ст. 141 КК УРСР, та йому було призначене покарання у вигляді 3 (три) роки позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці в місцях, що визначені органами, які відають виконанням вироку (а.с. 42-43). ОСОБА_6 скоїв цей злочин 12 грудня 1982 року, тобто меньш ніж за місяц після реєстрації шлюбу з ОСОБА_7

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 грудня 1990 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про виселення встановлено, що належні їй 9/100 частин домоволодіння ОСОБА_7 придбала на кошти своїх батьків саме під час відбуття покарання ОСОБА_6 (а.с. 44-46). Це рішення набрало чинності та було виконано в примусовому порядку згідно довідки Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01.12.92. № с/и 3 (а.с. 47).

Згідно повідомлення „Міськдовідки" від 23.10.03., ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованим у місті Харкові та області не значиться (а.с. 21).

Згідно до вимог ч. 2 ст. 28 КпШС України 1969 року, суд може визнати майно, набуте кожним з подружжя під час їх окремого проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає встановленим, що 9/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, ОСОБА_7, померла ІНФОРМАЦІЯ_2, придбала під час окремого проживання з відповідачем ОСОБА_6, коли їх шлюбні стосунки були фактично припинені, та за кошти своїх батьків, а тому вони є її особистим майном.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 529 ЦК України 1963 року, при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частинах діти (в тому числі усиновлені), другий з подружжя та батьки (усиновителі) померлого. Таким чином, спадкоємцями ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2., були лише її батьки - позивачка ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_8 Відповідач ОСОБА_6, який з 1987 року був розлучений з померлою ОСОБА_7, до кола спадкоємців не входить.

Згідно довідок 1-ї Харківської Державної нотаріальної контори від 29.03.05.(а.с. 67) та від 07.02.06.(а.с. 90), з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_7 звернулась її мати - позивачка ОСОБА_4, батько померлої ОСОБА_8 відмовився від спадщини на користь своєї дружини ОСОБА_4

Тому позовні вимоги ОСОБА_4, які були нею заявлені в жовтні 2003 року, суд вважає обгрунтованими,а саму ОСОБА_4 - такою,що прийняла спадщину після смерті своєї доньки ОСОБА_7 у встановленому законом порядку, але не оформила своїх спадкових прав, бо померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 71).

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла її донька ОСОБА_5, що підтверджується відповідними свідоцтвами (а.с. 72-74). На підставі цього ОСОБА_10 була залучена до участі у справі в якості правонаступника померлої позивачкии ОСОБА_4 (а.с. 84).

Позовні вимоги ОСОБА_5 суд вважає такими , що підлягають частковому задоволенню з наступних причин.. Так, рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 4 серпня 2003 року був здійснений перерозподіл ідеальних часток між співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1. Згідно з перерозподілом, ОСОБА_7 в цьому домоволодінні стало належати 5/100 частин замість 9/100 частин. Рішення набрало чинності, але належна ОСОБА_7 ідельна частка не була зареєстрована за нею, бо рішення було постановлено вже після смерті останньої. До того ж, виявилось, що в резолютивній частині рішення по- батькові ОСОБА_7 було помилково записано „ОСОБА_7" замість „ОСОБА_7"(а.с. 80-81).

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2006 року було внесено відповідне виправлення в рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 4 серпня 2003 року (а.с. 101). Тому суд вважає такою, що не підлягає задоволенню позовну вимогу ОСОБА_5 про визнання за померлою ОСОБА_7 права власності на 5/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, адже це право вже було визнано рішенням Червоно-заводського районного суду м.Харкова від 4 серпня 2003 року, що набрало чинності.

Також суд вважає визнаним факт прийняття ОСОБА_4 спадщини після її доньки ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2. Підставою для визнання цього факту є положення, передбачені ч.2 ст. 28 КпШС України, ст.ст. 529,549 ЦК України 1963 року, та ст. ст. 256, 257 ЦПК України, оскільки для позивачки встановлення цього факту має юридичне значення, так як надає їй можливості довести свої права спадкоємиці після смерті матері ОСОБА_4

Таким чином, 5/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 належали ОСОБА_7, після смерті якої перейшли до ОСОБА_11 в порядку спадкування за законом.

Згідно до вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Тому суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_5 про визнання за нею права власності на 5/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 є обгрунтованою та підлягає задоволенню, так як ОСОБА_5 надані суду безперечні докази прийняття нею спадщини після матері ОСОБА_4 за місцем її останнього проживання, а саме у селіБлижнє Чесночне Олексіївського району Бєлгородської області, Росія.

Позовні вимоги ОСОБА_6 за його зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Матеріалами справи повністю спростовують доводи ОСОБА_6 про його участь в створенні спільної сумісної власності подружжя з ОСОБА_7, а також його право на спадкування за законом після його колишньої дружини, шлюб з якою був розірваний в 1987 році, після чого шлюбні стосунки не відновлювались. Навпаки, ОСОБА_6 був примусово виселений з частини домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі судового рішення, що набрало чинності. Ніяких інших доказів на підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_6 суду не надав, хоча справа тривалий час розглядалась судом.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання за ним права власності на 9/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом не підлягають задоволенню через їх необґрунтованість та недоведеність.

Суд при вирішенні спору керується нормами ст. ст. 10, 11,60 ЦПК України, відповідно до яких суд розглядає спір в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, а сторони зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилають як на підставу своїх вимог та заперечень.

Крім того, суд застосовує положення ст. 224 ЦПК України про заочний розгляд справи у відсутністі відповідача ОСОБА_6, який належним чином був повідомлений про час проведення судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки. До того ж суд бере до уваги, що відповідач ОСОБА_6 ще 23 квітня 2005 року письмово попереджався про можливість розгляду справи у його відсутність (а.с.57).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212-215, 218, 224-227 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Визнати що померлій ОСОБА_7 належало 5/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 як її особисте майно, набуте під час фактичного припинення шлюбу з відповідачем ОСОБА_6

Визнати, що ОСОБА_4 належало 5/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її доньки ОСОБА_7, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 5/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

В іншій частині позову ОСОБА_5 відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом 10 днів з дня отримання його копії. Форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення повинні відповідати положенням ст. 229 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено позивачем.

Заява про апеляційне оскарження рішення подається Апеляційному суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м. Харкова

протягом десяти днів з пня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м. Харкова

протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Апеляційного суду Харківської області.

Суддя С.Г.Щербань