ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 листопада 2009 року № 22а-17903/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Довгополова О.М., Богаченка С.І.
при секретарі судового засідання Громі В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 1 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про зобов’язання виплатити недоотриману щорічну одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2005-2007 роки,-
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2008 року позивач – ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоотриману одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2005, 2006, 2007 роки відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 4212,50 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом 3-ої групи, інвалідність пов’язана з виконанням обов’язку по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням. Вважає, що вона, як ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, повинна отримувати допомогу на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак відповідач за 2005-2007 роки виплачував дану допомогу в розмірі, що не відповідає наведеній нормі. Внаслідок цього вона звернулася до останнього із вимогою про проведення доплати з розрахунку чотирьох мінімальних зарплат, на що листом від 04.06.2008 року відповідач відмовив, а тому просить позов задоволити.
Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 1 жовтня 2008 року позов задоволено. Постановлено стягнути з управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області в користь ОСОБА_1 4212,50 грн. недоотриманої допомоги на оздоровлення за період 2005 року по 2007 рік включно.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору
________________________________________________________________________________________________
Головуючий у 1-й інст. суддя Клюба В.В. ряд. ст. зв. № 2.31 суддя-доповідач Попко Я.С. справа № 2-а-48/08/0904 справа № 22а-17903/08/9104.doc
підлягає застосуванню ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до вимог ст. 48 вказаного Закону передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення, як для інвалідів 3-ої групи, в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Позивачу виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2005 р. – 21,50 грн., 2006 р. – 90 грн., 2007 р. – 90 грн.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 1 жовтня 2008 року та прийняти нову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір компенсацій визначені не в конкретних грошових розмірах, а виходячи з мінімальних розмірів заробітної плати. Апелянт зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено суми щорічних допомог на оздоровлення. Виплата одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС проводиться на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постарждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 20.04.2007 р.). Ці Постанови не суперечить Закону та видані на його виконання. Кошторисні призначенння за відповідними статтями видатків передбачені Законами України «Про державний бюджет України», зокрема, на 2007 рік, виходячи з розмірів компенсацій, передбачених Постановами. На даний момент зміни до Постанов щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення постраждалим громадянам не вносилися.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що вона є інвалідом 3-ої групи з числа ліквідаторів, якій відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинна виплачуватись грошова допомога на оздоровлення за 2005-2006 роки.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, визнана інвалідом 3-ої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має право на пільги, встановлені зокрема, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області.
Звернувшись до відповідача з проханням провести доплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки у відповідності до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати, отримала відмову, що вбачається з листа від 04.06.2008 року.
Відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення для інвалідів третьої групи складає чотири мінімальні заробітні плати. Встановлено, що у 2005-2007 роках ОСОБА_1 управлінням праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області було виплачено: у 2005 р. – 21,50 грн., 2006 р. – 90 грн., 2007 р. – 90 грн. щорічної допомоги на оздоровлення. При нарахуванні зазначених виплат відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишались незмінними в той час, як неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що в даній спірній ситуації слід керуватися вимогами ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки закон має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року. Крім того, державний орган влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності на повернення боргу.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією за законами України. Відповідно до вимог ст.8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію абзацу третього частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати інвалідам 3-ої групи – чотирьох мінімальних заробітних плат.
Враховуючи те, що дані закони неконституційними у встановленому порядку не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення допомоги на оздоровлення за 2006 рік.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію абзацу третього частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.5 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік, яким зупинено на 2007 рік дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Щодо стягнення допомоги на оздоровлення за 2005 рік, то розмір виплати такої допомоги не обмежувався Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» і тому виплата допомоги на оздоровлення в 2005 році у меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є неправомірною.
Оскільки постанова суду першої інстанції є незаконною, вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог частково.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, ч.4 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області задоволити частково.
Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 1 жовтня 2008 року у справі №2а-48/08 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2005 та 2007 роки з врахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді О.М. Довгополов
С.І. Богаченко
Постанова виготовлена та підписана у повному обсязі 09.11.2009 року.