Справа № 415/5564/17

Провадження № 2-о/415/647/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Шевченко М.О.,

за участі секретаря - Тимофієвої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа – Алчевський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника ОСОБА_2 в інтересах заявника ОСОБА_1 звернулась до Лисичанського міського суду про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа – Алчевський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області. Заявник в обґрунтування заяви зазначила, що 29.01.2017 року в місті Алчевськ Луганської області, Україна, померла її мати – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, уродженка м. Алчевськ, Луганської області, яка була зареєстрована за адресою: Україна, Луганська область, місто Алчевськ, вул. Попова, б. 83, кв. 46, причина смерті ішемічній інфаркт лівої півкулі мозку. Алчевський міський відділ державної реєстрації актів цивільної стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області відмовив заявнику у реєстрації смерті, оскільки для підтвердження факту смерті було пред’явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Встановлення факту смерті заявнику необхідно для отримання свідоцтва про смерть. Просить суд встановити факт смерті ОСОБА_3, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Алчевськ, Луганської області, яка померла 29 січня 2017 року в м. Алчевськ, Луганської області, Україна, була зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2, Україна причина смерті: ішемічний інфаркт лівої півкулі мозку.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, в прохальній частині заяви просила справу розглядати за її відсутності.

Представник заявника – ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Представник заінтересованої особи – Алчевського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області – в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Згідно копії паспорта серії ЕМ 684094, виданого 14 червня 2000 року Алчевським МВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка міста Алчевськ, Луганської області, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4/а.с.4/

Згідно копії паспорта серії ЕН 105966, виданого 23 січня 2002 року Алчевським МВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка міста Алчевськ, Луганської області, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4/а.с.5-6/

Згідно копії свідоцтва про народження серії ІІІ –ЕД № 319666, виданого 30 квітня 1983 року Відділом РАГС міста Комунарськ Ворошиловградської області, ОСОБА_1 народилась 28 квітня 1983 року, про що зроблено запис за № 620. Батьком дитини записано – ОСОБА_4, а матір’ю – ОСОБА_3/а.с.7/

Згідно копії медичного свідоцтва про смерть № 42 від 30 січня 2017 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла 29 січня 2017 року в м. Алчевськ, причина смерті набряк мозку, ішемічний інфаркт лівої півкулі головного мозку./а.с.8/

Згідно з довідкою про причину смерті № 42 від 30 січня 2017 р., ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, померла 29 січня 2017 р., причина смерті – ішемічний інфаркт лівої півкулі мозку /а.с.9/.

Згідно з відмовою Алчевського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області № 28 від 7 березня 2017 року, у проведенні державної реєстрації смерті відмовлено, оскільки пред’явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження / а.с.11/.

Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорювальних прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно ч. 1 та п. 2 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 257-1 ЦПК України передбачено, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до роз’яснень, даних в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Постановою Верховної Ради України № 254-VIII від 17.03.2015 року «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими», Законом України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 року та Постановою Верховної Ради України № 252-VIII від 17.03.2015 року «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» визнані тимчасово окупованими окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Ст. 4 цього ж закону передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Частинами 2, 3, 4 ст. 9 цього Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв’язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey) (Страсбург, 10 травня 2001року заява №25781/94), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. У справі Намібії так званого «намібійського винятку» зазначений виняток полягає у тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи , видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема недійсність не може бути заснована до таких документі як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду в такій категорії справ має ґрунтуватися на дотриманні вимог ст. 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з’ясування обставин справ на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видні органами та установами, що знаходяться на такій території.

Приписами п.8 ч. 1 ст. 256 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, а відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

За вимогами ч. 2 ст. 257-1 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Згідно ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Встановлення даного факту, має юридичне значення та необхідно заявнику для державної реєстрації смерті її матері та отримання свідоцтва про смерть.

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її матері – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно ч. 4 ст. 257-1 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення.

Керуючись ст.ст.10,60,212-215, 234,256-259 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа – Алчевський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області задовольнити.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7 яка померла 29 січня 2017 року в місті Алчевськ, Луганської області, Україна, причина смерті – ішемічний інфаркт лівої півкулі мозку.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Лисичанський міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.О. Шевченко