ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року Справа № 922/4742/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків,

на рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2017 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2017

зі справи № 922/4742/16

за позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Позивач)

до Білоколодязької селищної ради, смт Білий Колодязь Вовчанського району Харківської області (далі - Відповідач),

про зобов'язання виконати рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Позивача - Савчука І.В.,

Відповідача - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.02.2017 (суддя Суярко Т.Д.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 (колегія суддів у складі: Барбашова С.В. - головуючий, Білецька А.М., Медуниця О.Є.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить скасувати зазначені рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано прийняттям судових рішень з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а саме статей 8, 19 Конституції України, статей 50, 59, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статей 17, 22, 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статей 8, 9, 12 Закону України "Про поховання та похоронну справу", статей 4, 42, 43, 45, 34, 36, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), пункту 32 Правил розгляду заяв і скарг про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду матеріалів касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Рішенням адміністративної колегії Позивача від 19.04.2016 № 40-р/к у справі № 3/03-12-16 (далі - Рішення № 40-р/к): визнано бездіяльність Відповідача, яка полягає у нездійсненні організації надання ритуальних послуг на території смт Білий Колодязь, с. Землений Яр, с. Волохівське Вовчанського району Харківської області, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 15, пунктом 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які призвели до недопущення конкуренції на ринку ритуальних послуг; зобов'язано Відповідача припинити вказане порушення шляхом створення (визначення) ритуальної служби та надати підтверджуючі документи Позивачу в 3-місячний строк з дня отримання рішення.

Вказане рішення Відповідачем не оскаржувалося та є чинним станом на момент розгляду даної справи.

Судом першої інстанції встановлено, що на території Відповідача дійсно не створено ритуальну службу. Разом з тим, відповідні обставини не свідчать про вчинення Відповідачем антиконкурентної дії у вигляді бездіяльності, яка призвела до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на ринку ритуальних послуг.

З огляду на законодавчі приписи, ритуальні послуги можуть надаватися або ритуальною службою, або суб'єктами господарювання. При цьому допущення суб'єктів господарювання до конкуренції на ринку ритуальних послуг відбувається або через ритуальну службу, або через сільського голову шляхом укладення з ними відповідних договорів.

Відповідачем, в особі його голови, було укладено три договори на виконання ритуальних послуг: з ФОП ОСОБА_6 від 05.01.2016; ФОП ОСОБА_7 від 05.01.2016 та ФОП ОСОБА_8 від 01.07.2016.

Про факт укладення двох договорів Позивач був обізнаний на момент прийняття Рішення № 40-р/к, оскільки листом від 12.04.2016 № 180 Відповідач повідомив Позивачу відповідну інформацію.

Докази недопущення головою Білоколодязької селищної ради інших суб'єктів господарювання до укладення договорів про надання ритуальних послуг, тобто вчинення ним дій чи бездіяльності щодо недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції у сфері ритуальних послуг, у справі відсутні.

У зв'язку з укладенням Відповідачем договорів на виконання ритуальних послуг з трьома різними суб'єктами господарювання склад порушення, передбачений частиною першою статті 15, пунктом 3 частини першої статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відсутній.

Положення пункту 3 частини п'ятої статті 8, частини першої статті 9 Закону України "Про поховання та похоронну справу" свідчить про те, що створення ритуальної служби віднесено до компетенції, а не обов'язків органу місцевого самоврядування.

За приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Конституції України органи місцевого самоврядування здійснюють владу і самостійно вирішують питання місцевого значення (рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009).

Створення Відповідачем окремої ритуальної служби є економічно необґрунтованим та практично недоцільним з огляду на невелику кількістю населення та незначні державні субвенції. Забезпечення конкуренції на ринку ритуальних послуг на території відповідної громади здійснюється шляхом укладення Відповідачем в особі голови селищної ради договорів на надання ритуальних послуг з суб'єктами господарювання.

Враховуючи відсутність законодавчо встановленого обов'язку органу місцевого самоврядування на створення ритуальної служби, а також забезпечення Відповідачем у порядку статті 12 Закону України "Про поховання та похоронну справу" конкуренції на ринку ритуальних послуг шляхом укладення договорів на виконання ритуальних послуг з трьома різними суб'єктами господарювання, суди попередніх інстанцій не знайшли правових підстав для покладення на Відповідача обов'язку щодо створення ритуальної служби, а висновки Позивача в Рішенні № 40-р/к з приводу наявності такого обов'язку у Відповідача не відповідають обставинам справи та положенням Законів України "Про поховання та похоронну справу" та "Про захист економічної конкуренції".

Досліджуючи питання відповідності Рішення №40-р/к вимогам чинного законодавства, суд першої інстанції встановив, що Позивач даним рішенням вийшов за межі власних повноважень, зобов'язав Відповідача вчинити конкретну дію - створити ритуальну службу, що фактично може призвести до втручання Позивача (як державного органу із спеціальним статусом) у здійснення Відповідачем (як органом місцевого самоврядування) наданих йому власних повноважень (а не обов'язків) щодо створення ритуальної служби.

У даному провадженні не вирішувалося питання зміни, скасування чи визнання недійсними Рішення № 40-р/к. Разом з тим, не існує підстав для зобов'язання Відповідача в судовому порядку виконати Рішення № 40-р/к.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для зобов'язання Відповідача вчинити дії, зазначені в Рішенні № 40-р/к.

Статтею 19 Конституції України - Основного Закону України, який має найвищу юридичну силу на території України, передбачено, що:

- правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством;

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Попередні судові інстанції відповідно до наведених законодавчих приписів та на підставі ретельного аналізу положень інших законодавчих актів України, з'ясувавши відсутність законодавчо встановленого обов'язку органу місцевого самоврядування на створення ритуальної служби, а також забезпечення Відповідачем конкуренції на ринку ритуальних послуг шляхом укладення договорів на виконання ритуальних послуг з різними суб'єктами господарювання, дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Водночас доводи скаржника з посиланням на положення Законів України "Про поховання та похоронну справу" і "Про захист економічної конкуренції" не заперечують відповідного висновку судових інстанцій.

При цьому Вищий господарський суд України бере до уваги, що:

- з огляду на наведені приписи статті 19 Конституції України суд як орган державної влади не уповноважений вчинити такі дії та у такий спосіб, які дозволили б йому зобов'язати орган місцевого самоврядування (яким є Відповідач) здійснити конкретні дії чи прийняти конкретне рішення щодо створення (визначення) ритуальної служби;

- Конституція України, в тому числі положення згаданої статті 19 цього Основного закону України, має найвищу юридичну силу (у тому числі щодо Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції" та "Про поховання та похоронну справу" і Рішення № 40-р/к).

Касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведеного Вищий господарський суд України не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 зі справи № 922/4742/16 залишити без змін, а касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Студенець