ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/7485/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду по справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, в якому просив: визнати протиправними та скасувати пункт 1 наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області № 987 від 10 жовтня 2012 року «Про порушення законності та службової дисципліни, допущені майором міліції ОСОБА_1 та покарання винних» щодо звільнення з органів внутрішніх справ оперуповноваженого в ОВС відділу по боротьбі з легалізацією доходів ОЗГ УБОЗ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_1 та наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області № 248 о/с від 02 листопада 2012 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ оперуповноваженого в ОВС відділу по боротьбі з легалізацією доходів ОЗГ УБОЗ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_1; поновити на посаді оперуповноваженого в ОВС відділу по боротьбі з легалізацією доходів ОЗГ УБОЗ УМВС України в Тернопільській області з 06 листопада 2012 року; стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що підставами прийняття наказу про звільнення з органів внутрішніх справ стали рапорт, висновок про звільнення, дисциплінарний наказ УМВС України в Тернопільській області № 987 від 10 жовтня 2012 року, однак в матеріалах архівної особової справи наявні лише накази УМВС України № 248 від 02 листопада 2012 року та № 987 від 10 жовтня 2012 року. На період видачі відповідачем оскаржуваного наказу про звільнення з органів внутрішніх справ, позивач перебував на лікарняному, про що свідчить довідка № 1534 про тимчасову непрацездатність від 05 листопада 2012 року, а повної ліквідації УМВС України в Тернопільській області не відбувалось, тому відповідач не мав законного права на звільнення позивача.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року адміністративний позов залишено без розгляду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач пропустив строк звернення до суду, не довівши суду поважність причин його пропуску.

Ухвалу в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1, вважає її незаконною та необґрунтованою, просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що весь час з дня звільнення щодо нього розслідувалась та розглядалась судами кримінальна справа, а також кримінальне провадження про хід яких він не мав жодних відомостей. Лише з відповіді № 17/7-529-17 від 10 квітня 2017 року позивач дізнався про закриття кримінального провадження, а тому причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є поважними.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, наказом УМВС України в Тернопільській області від 10 жовтня 2012 року № 987 «Про порушення законності та службової дисципліни, допущені майором міліції ОСОБА_1 та покарання винних» позивача звільнено з органів внутрішніх справ оперуповноваженого в ОВС відділу по боротьбі з легалізацією доходів ОЗГ УБОЗ УМВС України в Тернопільській області(а.с.10-12). У преамбулі даного наказу зазначено, що підставою його прийняття є порушення ОСОБА_1 законності та службової дисципліни.

02 листопада 2012 року видано наказ УМВС № 248 о/с про звільнення позивача з органів внутрішніх справ(а.с.13). З преамбули цього наказу слідує, що правовою підставою звільнення позивача зазначено п. 64 " Є" "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року N 114.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції прийшов до висновку про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду та відсутністю поважних причин пропуску цього строку..

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В силу вимог ч.3 статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

З матеріалів справи слідує, що наказом від 10.10.2012 р. № 987 «Про порушення законності та службової дисципліни, допущені майором міліції ОСОБА_1 та покарання винних» позивача звільнено з органів внутрішніх справ оперуповноваженого в ОВС відділу по боротьбі з легалізацією доходів ОЗГ УМВС України в Тернопільській області; наказом управління міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області по особовому складу від 02.11.2012 року № 248 о/с- звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за п. 64 «Є».

Разом з тим, за захистом своїх прав ОСОБА_1 звернувся до суду лише 05 травня 2017 року(а.с.3).

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 зазначає, що був позбавлений можливості вчасно оскаржити спірні накази, оскільки стосовно нього тривало кримінальне провадження № 42016210000000143 за фактом зловживання службовим становищем працівником правоохоронного органу та заволодіння чужим майном шляхом обману за попередньою змовою групою осіб за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364 та ч. 2 ст. 190 КК України та стосовно ОСОБА_1 за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману за попередньою змовою групою осіб, і за фактом пособництва у зловживанні службовим становищем працівником правоохоронного органу, за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 364 та ч. 2 ст. 190 КК України.

Позивач стверджує, що про порушення прав йому стало відомо лише після остаточного прийняття прокуратурою Тернопільської області рішення від 28.12.2016 року про закриття кримінального провадження № 42016210000000143 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 так ч. 2 ст. 190 КК України.

Визнаючи причини пропуску строку звернення до суду неповажними та залишаючи з цих підстав позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, вірно виходив з того, що позивачем не вказано обставини, які перешкоджали своєчасно звернутись до суду.

Колегія суддів вважає вірними такі висновки суду першої інстанції та зазначає, що позивач не довів, що наявність відкритого кримінального провадження створювало для нього перешкоди для вжиття необхідних, на його думку, юридичних заходів захисту трудових прав.

Більше того, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 вже вчинялися дії щодо відновлення порушених прав шляхом звернення до суду із позовом до УМВС в Тернопільській області про скасування вищевказаних наказів та поновлення на службі 17 березня 2015 року, однак ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку з поданням клопотання про відкликання позовних вимог(а.с.37).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду з огляду на те, що позивачем не було надано доказів, які б вказували на існування поважних причин пропуску строку звернення до суду.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 819/719/17 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

В. В. Ніколін

Повний текст судового рішення виготовлено 21 вересня 2017 року.