Справа №2-807/2009р.

  РІШЕННЯ
        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада  2009  року.        Кіровоградський  районний суд  Кіровоградської області в складі: головуючого судді  Гончара В.М.,

при секретарі Колєсніковій А.В.,

за участю позивача,

розглянувши в  попередньому судовому засіданні в м. Кіровограді справу  за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання права власності на спадкове майно

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1  звернулась  до суду з позовом в якому просить визнати за  нею право забудовника, право власності на будівельні матеріали використані в процесі побудови житлового будинку та право користування земельною ділянкою, розташований по АДРЕСА_1 в с. Соколівське, після смерті чоловіка ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, посилаючись на відсутність правових документів на спадковий будинок та відмову нотаріальної контори у вчинені нотаріальних дій.

    Відповідач в письмовій формі позов визнала повністю, просила справу розглянути без її  участі.  

    Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання, що не суперечить вимогам ч.4 ст. 130, ч.4 ст. 174 ЦПК України.

    Матеріалами справи встановлено, що на підставі рішення № 106/2 від 19.05.2000 року Соколівської сільради, ОСОБА_3 було передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0.12 га, розташовану по АДРЕСА_1 в с. Соколівське для обслуговування житлового будинку та господарських будівель. На зазначеній земельній ділянці ОСОБА_3  самовільно розпочав будівництво житлового будинку. Згідно рішення № 155 Соколівської сільради від 10.10.2006 року було вирішено оформити документи ОСОБА_3 на самовільне будівництво будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_1.

    Спадкоємцями майна ОСОБА_3  залишились позивач, яка являлась його дружиною  та відповідач ОСОБА_2 мати померлого, однак остання  відмовилась від прийняття спадщини після смерті сина, що підтверджується її заявою, посвідченою нотаріально та не суперечить вимогам ст.. 1273 ЦК України.

    Позивач, являючись спадкоємцем першої черги за законом,  отримати свідоцтво про право на спадщину не має можливості із-за відсутності правовстановлюючого документа на будинок, що також підтверджується довідкою Державного нотаріуса Другої Кіровоградської державної нотаріальної контори від 23.10.2009 року, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню, що не суперечить вимогам ст. ст. 1225, 1261,1268 ЦК України.

    Таким чином, визнання відповідачем  пред”явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

    Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються ст. ст. 1225, 1261,1268, 1273 ЦК України.

      Керуючись ст. ст. 130, 174  ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1  задовольнити.

    Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,  майнові права забудовника, пов’язані з введенням будинку АДРЕСА_1 в с. Соколівське Кіровоградського району Кіровоградської області, розташованого на земельній ділянці площею 0,12 га, в експлуатацію, вчинення дій направлених на узаконення жилого будинку, самовільно побудованих споруд та будівель, право отримання документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно.

    Визнати за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали  та обладнання, які були використані в процесі  побудови житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 в с. Соколівське Кіровоградського району та області.

Визнати за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою площею 0,12 гектара,  розташована  в с. Соколівське по АДРЕСА_1 Кіровоградського району та області.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до  апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги  або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя    “підпис”

Згідно оригіналу

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області                                                                                         В.М. Гончар