ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 січня 2011 рокум. Ужгород№ 2а-0770/1047/11

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Большакова О.О.

при секретарі Кречко Л.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду в місті Ужгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Закарпатської області про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу,

встановив:

13 березня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до прокуратури Закарпатської області про поновлення на роботі на посаді слідчого прокуратури Тячівського району Закарпатської області, в органах прокуратури Закарпатської області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13 лютого 2008 року до дня поновлення на роботі.

          В обґрунтування вимог ОСОБА_1 у позовній заяві зазначив, що висновок прокурора Закарпатської області про вчинення ним як слідчим прокуратури дій, які порочать його як працівника прокуратури, не відповідає дійсності, оскільки в робочий час 13 листопада 2007 року він спиртні напої не вживав, а займався підготовчою та організаційною діяльністю для забезпечення проведення слідчих дій по кримінальній справі. Також позивач у позовній заяві зазначив, що службової дисципліни він не порушував. А так, ОСОБА_1 вважає наказ прокурора Закарпатської області № 51 від 13 лютого 2008 року про звільнення його з посади слдічого прокуратури Тячівського району та з органів прокуратури Закарпатської області за ненні дій. які порочать його як працівника органів прокуратури на підставі ч. 3 ст. 48 Закону України „Про прокуратуру", ч.1 ст. 8 п. 5 ст. 9 Дисциплінарного Статуту прокуратури України, протиправним.

          У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі дав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

          Так, позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що його звільнення з роботи вважає незаконним, оскільки він добросовісно у відповідності до норм чинного законодавства виконував свою роботу слідчого. 13 листопада 2007 року він як слідчий прокуратури Тячівського району виїхав у село Дубове Тячівського району для здійснення слідчих дій при розслідуванні кримінальної справи, яка знаходилася в його провадженні, а саме допиту свідків. Тому він провів зустріч, зокрема, з начальником Дубівського ВУЖКГ ОСОБА_4 з метою забезпечення йому приміщення для роботи. Під час цієї зустрічі він знаходився у вищевказаної особи в гостях, разом з тим він особисто алкогольних напоїв не вживав. Потім також зустрівся з іншими особами, зокрема, з ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Однак, алкогольних напоїв протягом робочого дня він не вживав. Вночі, коли він шукав ключі від автомобіля на дорозі поряд з кафе “Лен-Вік” в с. Калини Тячівського району Закарпатської області на нього було скоєно наїзд автомобілем під керуванням ОСОБА_7. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1І, отримав тілесні ушкодження та потрапив до реанімаційного відділення лікарні. Висновок службової перевірки за фактом цієї події щодо перебування в стані алкогольного сп’яніння позивач вважає безпідставним, оскільки такий не підтверджений документально та спростовується показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, а також поясненнями судово-медичного експерта ОСОБА_10, що були дані ними в судовому засіданні. Також позивач зазначив, що перевірка щодо нього проводилася з порушенням чинного законодавства, зокрема, пояснення від свідків під час службової перевірки були відібрані не спеціально уповноваженою на те особою, а прокурором Тячівського району, який являвся його керівником та упереджено до нього ставився. Крім того, позивач вважає, застосований щодо нього вид дисциплінарного стягнення - звільнення явно не відповідає ступеню вини та тяжкості проступку, адже на момент звільнення він вважався таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

          На підставі вищевикладеного ОСОБА_1І, просив суд скасувати наказ прокурора Закарпатської області №51 від 13.02.2008 року та поновити його на роботі в органах прокуратури Закарпатської області на посаді слідчого прокуратури Тячівського району, а також стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

          Представники прокуратури Закарпатської області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали в повному обсязі та пояснили суду, що звільнення позивача відбулося на підставі та при наявності достатніх даних про те, що слідчий прокуратури Тячівського району ОСОБА_1 13 листопада 2007 року виїхав у с.м.т. Дубове ОСОБА_11 найону з метою проведення слідчих дій. Однак, протягом дня у робочий час ОСОБА_1 свої функціональні обов’язки не виконував, а натомість вживав алкогольні напої у приватних осіб та громадських закладах. Вживання слідчим прокуратури при виконанні службових обов’язків у робочий час спиртних напоїв є порушенням службової дисципліни, що підриває авторитет органів прокуратури. Таким чином, позивач вчинив проступок, який порочить його як працівника органів прокуратури та шкодить авторитету прокуратури серед населення, а тому наказом прокурора Закарпатської області від 13 лютого 2008 року № 51 ОСОБА_1 1.1.був звільнений з посади слідчого прокуратури Тячівського району та з органів прокуратури Закарпатської області. Цей наказ, на думку представників прокуратури Закарпатської області, повністю відповідає вимогам чинного законодавства й підстав для визнання його протиправним та скасування немає.

          Суд, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши письмові покази, в тому числі матеріали службової перевірки відносно ОСОБА_1, а також заслухавши пояснення свідків, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з таких мотивів .

          Відповідно до вимог пункту 22 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

          Базовим законом, що регулює правові, організаційні та соціально-економічні умови неалізації права громадян на проходження служби в органах прокуратури, є Закон України "Про прокуратуру".

          Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" Генеральний прокурор України та підлеглі йому прокурори здійснюють вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів. Важливою передумовою успішного виконання покладених на прокуратуру функцій є компетентність та особиста дисципліна прокурорів і слідчих прокуратури.

          Працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з

громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

          Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоду інтересам держави та суспільства.

          На підставі статті 48 Закону України "Про прокуратуру" Постановою Верховної ОСОБА_6 України від 06.11.1991 року № 1796-ХІІ було затверджено Дисциплінарний статут прокуратури України, який встановлює порядок заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових і інших установ прокуратури, які мають класні чини.

          Відповідно до ч. 1 ст. 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок який порочить його як працівника прокуратури.

          Стаття 9 цієї Постанови визначає, що дисциплінарними стягненнями є: догана, пониження в класному чині, пониження в посаді, позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України", звільнення та звільнення з позбавленням класного чину.

          З матеріалів справи вбачається, що 14 листопада 2007 року, близько 02 годині 30 хвилин у селі Калини Тячівського району Закарпатської області було скоєно наїзд на слідчого прокуратури Тячівського району ОСОБА_1. Внаслідок ДТП позивачу було заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

          На підставі цього повідомлення прокурором Закарпатської області було призначено службову перевірку, яку згідно резолюції на повідомленні прокурора Тячівського району від 14 листопада 2007 року № 3851 було доручено провести ОСОБА_12.

          Згідно з п. 11 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 21.02.2001 N 69к, посадова особа, яка проводить службове розслідування, крім іншого зобов'язана:

          -          дотримуватись передбачених законом прав та інтересів особи, стосовно якої проводиться службове розслідування;

          -          скласти за результатами службового розслідування висновок (доповідну записку, проект наказу) і подати його на затвердження керівника або його заступника;

          -          ознайомити з затвердженим висновком службового розслідування особу, стосовно кої воно проводилось, за бажанням на це останньої, якщо це не суперечить вимогам іержавної чи службової таємниці.

          Відповідно до п. 12 вказаної Інструкції особа, стосовно якої проводиться службове юзслідування, має право в будь-якій час взяти в ньому участь, пояснювати факти, робити :аяви, подавати відповідні документи, порушувати клопотання про витребування і долучення ювих документів, вимагати додаткового вивчення пояснень осіб, причетних до цієї справи та екументів, знайомиться по закінченню службового розслідування з затвердженим висновком оскаржувати його у порядку, встановленому Дисциплінарним статутом прокуратури України.

          Як вбачається з матеріалів справи, під час службового розслідування по факту дорожньо-транспортної пригоди було відібрано пояснення у самого ОСОБА_1 1.1., у ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_5.

          За результатами службового розслідування обставин дорожньо-транспортної пригоди за участю слідчого прокуратури Тячівського району Закарпатської області ОСОБА_1 1.1, начальником відділу роботи з кадрами старшим радником юстиції ОСОБА_12 та прокурором зздділу роботи з кадрами юристом 1 класу ОСОБА_15 було складено висновок від 21 грудня 2007 року, який був затверджений прокурором Закарпатської області.

          Згідно цього висновку проведеним службовим розслідуванням було встановлено, що здідчий прокуратури Тячівського району ОСОБА_1, виїхавши 13 листопада 2007 року в с. Лубове Тячівського району для проведення слідчих дій, виконанням своїх службових зоов’язків не займався, а протягом дня вживав спиртні напої, зокрема, в кафе «Лен-Вік», що знаходиться в с. Калини Тячівського району Закарпатської області, після чого, будучи в нетверезому стані, вийшов на проїжджу частину дороги в с. Калини де і сталось зшцезазначене ДТП (т .2 а.с.111-115).

          На підставі висновку службового розслідування прокурором Закарпатської області було прийнято наказ № 51 від 13 лютого 2008 року «Про притягнення до дисциплінарної іншовідальності», яким за вчинення проступку, який порочить працівника органів прокуратури, а саме вживання при виконанні службових обов’язків у робочий час спиртних напоїв щодо ОСОБА_1І, було застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення.

          26 березня 2008 року наказом прокурора Закарпатської області №123 було внесено зміни до наказу № 51 від 13 лютого 2008 року та вказано вважати вірною дату вчинення ОСОБА_1 1.1, дій, які порочать його як працівника органів прокуратури - 13 листопада 2007 року.

          Суд відхиляє доводи позивача щодо упередженості проведеної щодо нього службової геревірки та невідповідності її висновків фактичним обставинам справи з таких підстав.

          Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є іудь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, по обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, по мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом, крім іншого, на підставі пояснень сторін та показань свідків.

          Відповідно до вимог ст. 65 КАС України як свідок в адміністративній справі може буги викликана судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, які належить з’ясувати у справі.

Судом було допитано в якості свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14.

          Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що 13 листопада 2007 року у післяобідній час до кафе “Лен-Вік” в селі Калини Тячівського району завітали ОСОБА_5 та ОСОБА_1, які перебували в стані сп’яніння, що явно відчувалося з їх поведінки. У кафе ОСОБА_1 також замовляв та вживав алкогольні напої і через алкогольне сп’яніння поводив себе некультурно. Потім вона як господиня кафе зачинила кафе .

          Свідок ОСОБА_14 також пояснив, що він проводив ремонтні роботи поряд з кафе "Лен-Вік" в селі Калини Тячівського району . Приблизно о 17 годині він зайшов до кафе і бачив там ОСОБА_5 та ОСОБА_1, які вживали алкогольні напої. ОСОБА_1 перебував стані сп’яніння.

          Доводи позивача, що свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 дають неправдиві свідчення лодо вживання ним алкоголю через застосований до них тиск з боку прокурора Тячівського оайону ОСОБА_16 суд відхиляє, оскільки показання цих свідків були дані в судовому засіданні під присягою та після попередження їх про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

          Свідчення ОСОБА_13 та ОСОБА_14 є послідовними, не протирічать одне одному та підтверджуються також матеріалами справи.

          Зокрема, у письмових поясненнях прокурору Закарпатської області, що були дані ОСОБА_13 З грудня 2007 року, остання повідомила, що ОСОБА_1 1.1, після обіду біля 3 години .З листопада 20007 року прийшов в кафе “Лен-Вік” у нетверезому стані та вживав горілку т.2 а.с.151,152).

          ОСОБА_14 у поясненнях прокурору Закарпатської області також підтвердив, що 13 листопада 2007 року о 17 годині він зайшов у кафе “Лен-Вік” й бачив ОСОБА_1, який вживав алкогольні напої. Дружина повідомила, що ці двоє чоловіків почали пити з обіду (т. 2 а.с. 149, 150).

          Аналогічні свідчення містяться і в письмових поясненнях ОСОБА_14 та ОСОБА_13, що були відібрані начальником відділу роботи з кадрами прокуратури області 18 березня 2008 року (т. 2 а.с. 173, 174).

          Таким чином, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не змінюють своїх свідчень з часу проведення службової перевірки, що також дає підстави вважати їх правдивими.

          Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на гких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

          Доказів того, що у цих свідків були мотиви обмовити ОСОБА_1 з будь-якого приводу, суду надано не було. Крім того, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у судовому засіданні заперечили, ло них чинився тиск з боку прокурора Тячівського району з метою надання ними неправдивих свідчень щодо позивача. Тому у суду не має підстав не приймати показання [ сзідків, як належні докази у справі.

          Також згідно пояснень ОСОБА_1, які були дані ним під час службової перевірки 3 грудня 2007 року прокурору відділу роботи з кадрами ОСОБА_15, він 13 листопада 2007 року він виїхав в с. Дубове Тячівського району з метою проведення допитів сзідків по кримінальній справі. Провівши декілька допитів свідків за місцем їх проживання, в пнці робочого дня ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_5 та повіз його в с.Калини Тячівського Ігайону, де вони відсвяткували зустріч, вживаючи при цьому алкогольні напої в кафе, де вони заходилися приблизно 2-3 години. Згодом ОСОБА_5 поїхав додому, а ОСОБА_1 залишився в кафе, чекаючи ОСОБА_6 Потім він вийшов на дорогу й потрапив до лікарні.

          Протоколи допитів свідків знаходилися у кишені його куртки та де вони знаходяться після (ізарїї йому невідомо (т. 2 а.с.155, 156) .

          Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що він зустрівся з ОСОБА_1 13 листопада 2007 року. Вони разом зайшли до керівника Дубівського ВУЖКГ ОСОБА_4 в гості з метою вирішення питання про надання позивачу приміщення для роботи при розслідуванні кримінальної справи. Там ОСОБА_1 алкогольних напоїв не вживав, не дивлячись на те, що ОСОБА_4 наливав горілку та пропонував випити. Горілку пив сам ОСОБА_5. Потім вони зустрілися біля 18 години та разом поїхали в с.Калини, де зайшли в кафе “Лен-Вік” й там ОСОБА_5 пив горілку, а щоб ОСОБА_1 вживав алкогольні напої, він не бачив.

          Суд критично оцінює такі показання цього свідка, оскільки вони суперечать поясненням, що були дані ним при проведенні службової перевірки 19 грудня 2007 року, які знаходяться в матеріалах справи ( т. 2 а.с. 159, 160). У цих поясненнях ОСОБА_5 детально розповів про обставини, які мали місце 13 листопада 2007 року, зокрема про зустріч ОСОБА_4, ОСОБА_8, а також, щодо приїзду у кафе “Лен-Вік” в с.Калини о 3 годині де він разом з ОСОБА_1І, вживав алкогольні напої.

          Крім того, як вбачається з пояснень самого ОСОБА_5 він 13 листопада 2007 року ходився у нетверезому стані.

          Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що 13 листопада 2007 він приблизно о 18 годині зустрівся з ОСОБА_1І, в кафе в селі ОСОБА_11 делону, де знаходився також ОСОБА_5. У той час ОСОБА_1 був тверезий, й він не бачив, щоб ОСОБА_1 вживав алкоголь, а зі стакана ОСОБА_1 пив горілку ОСОБА_5 Разом з тим такі показання ОСОБА_6 суперечать поясненням, що були дані цією особою під час службової перевірки прокурору відділу роботи з кадрами ОСОБА_15 З грудня 2007 року, згідно яких він домовився про зустріч з ОСОБА_1, однак така не відбулася. Також показання ОСОБА_6 суперечать викладеним у позовній заяві ОСОБА_1 відомостям, згідно ЕЛХ сам позивач зазначив, що він вживав алкогольні напої після 18 годин в кафе “Лен-Вік” т. 1 а.с. 2-4). Крім того, такі спростовуються показаннями ОСОБА_13 та ОСОБА_14. А тому, суд критично відноситься до таких свідчень та відхиляє їх .

          Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 13 листопада 2007 року до нього і: дому прийшов ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з метою вирішення питання щодо надання приміщення для роботи. Він запросив їх до столу у зв’язку з іменинами та забоєм домашньої худоби та пропонував випити горілку. Разом з тим, чи вживав ОСОБА_1 горілку, цей свідок не бачив.

          Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що ОСОБА_1 13 листопада 2007 року як слідчий прокуратури прибув до приміщення міліції з метою проведення допитів в межах розслідування кримінальної справи. У його присутності ОСОБА_1 алкогольних напоїв не зживав.

          Разом з тим, свідки ОСОБА_17, ОСОБА_4, ОСОБА_8 згідно їх пояснень перебували разом з позивачем 13 листопада 2007 року незначний час і, відповідно, вони не можуть стверджувати, що ОСОБА_1 не вживав алкогольні напої протягом робочого дня.

          Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо нікчемності пояснень свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_5 під час службового розслідування, які підтверджують факт зживання ним спиртних напоїв у робочий час 13 листопада 2007 року, оскільки такі були відібрані не спеціально уповноваженою особою прокуратури Закарпатської області з таких мотивів.

          Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Інструкції про порядок проведення службового розслідування в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 69к від 21 січня 2001 року, прокурори АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя та прирівняні до них доручають в межах свої компетенції проведення службових розслідувань, щодо підпорядкованих їм прокурорсько-слідчих працівників, кадровим підрозділам, а при необхідності залучають й інші структурні підрозділи.

          Як вбачається з матеріалів справи, пояснення ОСОБА_13 та ОСОБА_14 З грудня 2007 року були відібрані працівником відділу роботи з кадрами прокуратури області ОСОБА_15 Л, що не суперечить чинному законодавству.

          Аналогічні пояснення ці особи дали 18 березня 2008 року, які були відібрані начальником відділу роботи з кадрами ОСОБА_12

          Доводи ОСОБА_1І, щодо незаконності відібрання пояснень від ОСОБА_5 прокурором Тячівського району Братюком В. через його зацікавленість та неприязні стосунки з самим позивачем, суд відхиляє, оскільки жодних доказів неприязного ставлення з боку прокурора Тячівського району до ОСОБА_1 суду подано не було. А те, що ОСОБА_1І, працював під керівництвом ОСОБА_16 як прокурора району, не свідчить про зацікавленість останнього у результатах службової перевірки. Також ОСОБА_18 власноручно розписався у правильності письмового фіксування даних ним пояснень із зазначенням дати 19 грудня 2007 року.

          Відповідно до акту судово-медичного обстеження ОСОБА_1 № 940 від 16 листопада 2007 року згідно даних медичної документації, а саме згідно історії хвороби 14.11.2007 року о 6 годині 20 хвилин з діагнозом реаніматолога ЗЧМТ, забій головного мозку, алкогольне сп’яніння. Даними, які б свідчили про алкогольне сп’яніння потерпілого на момент ДТП експерт не володіє (т. 1 а.с.148,149).

          Згідно додатку до акту № 940 судово-медичного освідчення громадянина ОСОБА_1 зановича від 19 листопада 2007 року, датованого 11 лютого 2008 року, згідно даних медичної документації потерпілий ОСОБА_1 поступив на стаціонарне лікування в Тячівську ЦРЛ в стані алкогольного сп”яніння (т. 2 а.с. 177, 178 ).

          Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив що він є судово-медичним експертом та здійснював судово-медичне освідчення ОСОБА_1 після аварії на підставі даних судово-медичної документації. Він вказав, що об»єктивно не підтверджено діагноз про елкогольне сп’яніння ОСОБА_1, а чому лікар дійшов такого висновку йому незрозуміло. Тому в первинному акті № 940 все було написано правильно. Разом з тим, ОСОБА_10 не заперечив існування запису лікарі щодо алкогольного сп”яніння позивача. Також у матеріалах справи відсутні докази притягнення вищевказаної особи як експерта до відповідальності за сачу за відомо неправдивого висновку щодо наявності в медичній картці хворого ОСОБА_1 відомостей про його алкогольне сп’яніння .

          Таким чином, доводи позивача про те, що відповідачем було проведено перевірку без дотримання вимог Інструкції судом не приймаються до уваги, оскільки з матеріалів справи збачається, що відсутні порушення з боку відповідача щодо підстав, порядку призначення та процедури проведення службового розслідування відносно позивача, та відсутності в діях відповідача ознак протиправності.

          Відповідно до із ст. 12 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з пня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців.

          Згідно копії наказу прокурора Закарпатської області №724 від 30 жовтня 2007 року ОСОБА_1 було надано чергову відпустку з 24 грудня 2007 року по 27 січня 2008 року. Разом з тим, згідно довідки прокуратури Закарпатської області від 8 квітня 2008 року № 18ф-27 (т. 1 і.с.44) ОСОБА_1 з 14 листопада 2007 року по 8 лютого 2008 року перебував на лікарняному :а не використав відпустки. Наказу про продовження або перенесення відпустки видано не було. ОСОБА_1 було звільнено з роботи 13 лютого 2008 року. Таким чином, є безпідставними твердження позивача про його звільнення під час відпустки всупереч зимогам Дисциплінарного статуту прокуратури України.

          На думку суду, наказ прокуратури Закарпатської області № 51 від 13 лютого 2008 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» прийнято прокурором Закарпатської власті, державним радником юстиції 3 класу ОСОБА_19 в межах наданих йому повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства.

          Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Суд вважає, що відповідачем надано достатньо доказів, які підтверджують правомірність наказу прокуратури Закарпатської області № 51 від 13 лютого 2008 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», а їх взаємний зв’язок у сукупності дає змогу вважати, що такий наказ є законним і обґрунтованим.

          Доводи позивача щодо невідповідності застосованого щодо нього дисциплінарного стягнення ступеню вини та тяжкості проступку суд також відхиляє, оскільки на працівників прокуратури покладено високу місію захисту законності у державі й вживання у громадських місцях алкогольних напоїв у робочий час є порушенням службової дисципліни та шкодить авторитету органів прокуратури, й прокурор в межах повноважень з урахуванням обставин вчинення проступку та характеристики особи правомірно обрав вид стягнення.

          На підставі вищевикладеного, суд дійшов висноку про відсутність підстав для скасування наказу про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу .

          Керуючись ст. ст. 7 - 11, 71, 160 - 163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

          У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до прокуратури Закарпатської області про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

          Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а

також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження іпостанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

          Постанова відповідно до ч.1 ст.254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30 січня 2012 року

СуддяОСОБА_20