Справа № 628/3090/16

Провадження № 2/628/66/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 вересня 2017 року Куп?янський міськрайонний суд Харківської області ,

у складі:

головуючого судді Литвинова А.В.,

за участю секретаря Борщової О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у місті Куп?янську , цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати факт надання позики дійсним, стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 235 941,58 грн. за договором позики грошових коштів від 04.03.2014 року, заборгованість у розмірі 400 000 грн. за договором позики грошових коштів від 09.03.2015 року, а всього 635 941, 58 грн.В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 04.03.2014 та 09.03.2015 року між сторонами був укладений договір позики, за яким ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_3 (первісний позичальник) 635 941, 58 грн.строком до 01.06.2015 року. Однак, відповідач своїх обов'язків по своєчасному поверненню позики належним чином не виконав, в результаті чого утворилась вказана вище сума заборгованості, яку просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу у 635 941,58 гривень.

Позивач у судове засідання надав письмову заяву про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд розглянути справу за його відсутності.

Відповідач та його представник, будучи повідомленим про час і місце розгляду справи належним чином, у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за її відсутності до суду не надав.

На підставі наявних у справі доказів та зі згоди позивача суд уважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Так, відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

У разі пред?явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов?язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року № 6-63цс13. Так, як зазначено у Постанові ВСУ письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Як вказує ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно був укладений договір позики, що підтверджено письмовими розписками від 04.03.2014 та 09.03.2015 року , яка написана відповідачем власноруч, грошові кошти ним були отримані та в визначений договором строк не повернуті. (а.с.29,30).

Виходячи з викладеного, враховуючи що договір позики від 04.03.2014 року та від 09.03.2015 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у формі розписки, однак дані особи здійснили дії, що підтверджують його вчинення (написання розписки, передача грошей у борг, прийняття грошей у борг), даний договір може бути визнаний дійсним.

Таким, чином , на даний час ОСОБА_2 має заборгованість перед ОСОБА_5 у розмірі 635 941, 58 грн.

01.09.2016 року між ОСОБА_3.( надалі -« Первісний кредитор») та ОСОБА_1 (надалі-«Новий кредитор») підписано договір про відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор відступає , а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові на зобов?язання щодо стягнення грошових коштів у розмірі 400 000 (чотириста тисяч) згідно розписки від 09.03.2015 року та 235 941, 58 (двісті тридцять п?ять тисяч дев?ятсот сорок одна тисяча гривень 58 копійок) згідно розписки від 04.03.2014 року з ОСОБА_2(надалі іменується «Боржник»), який взяв у борг вказані грошові кошти у ОСОБА_3 (первісного кредитора).

Даний договір укладено відповідно до п.1)ч.1 ст. 512, ст. 509, ст.11 ЦПК України, згідно якої кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою внаслідок; передання ним своїх прав іншій особі за правочином(відступлення права вимоги). Зобов?язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо ) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку. Зобов?язання виникають, у т.ч. з такої підстави як правочину, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особи.

Таким чином, з 01 вересня 2016 року у ОСОБА_1 замість ОСОБА_3 виникло право стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 635 941, 58 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом установлено, що відповідач свого зобов'язання не виконав, грошових коштів у строк та в порядку, визначених у договорі позики та розписці, позивачеві не повернув.

У відповідності до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, судом установлено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань відповідно до умов укладених договору позики та розписки, що передбачає стягнення з відповідача на користь позивача.

З урахуванням вимог ст. 88 ч. 1 ЦПК України, з відповідача на користь держави також підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст.10, 11, 15, 88, 169, 209, 212-215, 218, 224-228 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та стягнення заборгованості - задовольнити .

Визнати дійсним договір позики грошових коштів від 04.03.2014 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Визнати дійсним договір позики грошових коштів від 09.03.2015 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, заборгованість у розмірі 400 000 грн. за договором позики грошових коштів від 09.03.2015 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, заборгованість у розмірі 235 941,58 грн. за договором позики грошових коштів від 04.03.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави у розмірі 6359, 41 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Куп'янський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення, апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.В.Литвинов