УКРАЇНА
Справа №2а-2083/1220
2009 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2009 року Первомайський міський суд Луганської області
в складі: головуючого судді Мозолєвої Т.В.,
при секретарі Шалімової Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську справу за позовом позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м. Первомайську про визнання рішення про відмову в підвищенні пенсії неправомірним та зобов’язання відповідача провести підвищення пенсії і виплачувати її у збільшеному розмірі і сплатити недовиплачену суму надбавки, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з даним позовом посилаючись на те, що вона одержує пенсію за віком від ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Первомайську, а також є дитиною війни, оскільки народилась 03.08.1945 року (визначення поняття дитина війни наведено у ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно до якого, це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення – 02.09.1945р. Другої Світової війни було менше 18 років), що підтверджується довідкою управління праці та соціального захисту населення та паспортом громадянина України.
У вересні 2009р. вона звернулась до відповідача з заявою про підвищення пенсії як дитині війни у відповідності із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач листом від 17.09.2009р. № 1428/Д-11 у підвищенні пенсії відмовив з посиланням на те, що ним проводяться виплати у законодавчо встановленому порядку.
Вважає рішення відповідача неправомірним, виходячи з наступного:
З 01 січня 2004р. набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003р. № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом 2 преамбули вказаного вище закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 та 4 вказаного закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Статтею 8 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» надано право громадянам на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг, таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим законом біла призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошеве утримання) з інших джерел. Непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та рахунок коштів, визначених законодавством.
Правовий статус дітей війни установлює Закону України «про соціальний захист дітей війни» і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх фаціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціально допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної надбавки здійснюється незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Мінімальний розмір пенсії за віком включається до числа основних державних соціальних гарантій, що визначається в ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, згідно до ст. 1 якого, прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі, мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державною конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999р.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25.03.2005р., що діє з 31.03.2005р.) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також зокрема для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Їй відомо, що з моменту набрання чинності Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дія статті 6 вказаного закону, що встановлюється підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, неодноразово припинялась іншими законами України ( в основному щорічними законами про Державний бюджет України), що суперечить ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Також їй відомо, що Конституційним Судом України рішенням від 09.07.2007р. та від 22.05.2008р. зміни в статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні неконституційними (не чинними). Тому він вважає, що після набрання чинності вищевказаним рішенням Конституційного Суду України відповідачем були порушені її права на одержання підвищення до його особистої пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформував правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема належать «Діти війни». У рішеннях КСУ зазначалось, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права згідно до ст. 22 Конституції України не допускається.
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р. № 489-5, що набрав чинності з 01.01.2007р. був затверджений прожитковий мінімум на 2007р. на одну особу яка втратила працездатність з 01.01.07р. – 380грн., з 01.04.07р. – 387грн., з 01.10.2007р. – 395грн. зазначена стаття була змінена Законом України від 15.09.2007р. № 749-5, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність визначений з 01 січня – 380грн., з 01 квітня – 406грн., з 01 жовтня – 411грн. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» з 01 квітня та 01 жовтня 2007р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1%, що складає відповідно 410грн.06коп. та 415грн. 11 коп.
У 2007 році відповідач їй зовсім не виплачував підвищення до пенсії як діти війни, але вважає, що з липня 2007 року вона мала право на одержання підвищення у розмірі 123,02грн., з жовтня 2007р. – 124,53грн., до чергового неконституційного припинення чинності ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Статтею 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р., що набрав чинності з 01.01.2008р. був затверджений прожитковий мінімум на 2008р. на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня – 470грн., з 01 квітня – 481грн., з 01 липня – 482грн., з 01 жовтня – 498грн.
Крім того, п 41 розділу 11 вказаного закону вносилися зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і її викладено в наступній редакції «дітям війни, крім тих, на яких поширюється дія закону «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» до пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки встановленої для учасника війни. Згідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам війни виплачується підвищуються на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач сплачує їй підвищення (надбавку) передбаченому законом з 01 січня 2008р., але вказані зміни нині втратили чинність на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р, і підвищення повинно складати з травня 2008р. – 144,30грн., а з 01.07.08р. – 144,60грн., з 01.10.08р. – 149,40грн.
Вважає, що вказану надбавку відповідач повинен був призначити без її особистого звернення, тому вважає, що за весь вказаний період відповідач повинен провести перерахунок надбавки.
Згідно ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009р.» з 01 січня 2009р. прожитковий мінімум встановлено на рівні грудня 2008р., тобто у розмірі, який було встановлено з 01 жовтня 2008р. – 498грн., отже розмір надбавки з 01.01.09р. повинен складати 149,40грн.
Згідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно до ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено строк для звернення до суду з заявою про захист порушених прав з дня, коли особа дізналась, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав – один рік. А ч. 3 ст. 99 КАС України передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свої прав.
Згідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження. На підставі наведених законодавчих норм, та того факту, що до вказаного нею вище у заяві часу відповідач жодного разу не надав їй розрахунку її пенсії та доплат, які їй виплачуються, і тому їй не було відомо у якому розмірі виплачується підвищення як особі, що має статус «дитина війни», і вона не мала ніякої змоги дізнатися про порушення свого права до моменту звернення до відповідача, вважає, що строки для звернення до суду з приводу не донарахованої доплати до пенсії у 2007р. нею пропущені з поважних причин і підлягають поновленню.
Просить визнати відмову відповідача у проведенні їй щомісячного підвищення пенсії як дитині війни, у розмірі передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірною. Поновити строк для звернення до суду з вимогами про нарахування недовиплаченої доплати до пенсії у 2007р. Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м. Первомайську встановити їй щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. та стягнути з відповідача на її користь сплачений судовий збір в розмірі 3,40грн.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з’явилась, просила суд розглянути справу в її відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з’явилась, надала письмові заперечення проти позову. Позов не визнає, посилаючись на те, що в УПФУ м. Первомайська знаходиться на обліку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
ОСОБА_1 із заявою звернулась в вересні 2009 р. до УПФУ в м. Первомайську про підвищення їй пенсії, згідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». УПФУ в м. Первомайську заявниці було дано роз’яснення з цього питання.
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 – ІУ від 18.11.2004 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Так, частиною 1 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 цієї ст.. встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим законом.
Згідно ч.2 ст.5 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком , а ч.1 цієї ст.. передбачено, що дія інших нормативно – правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках передбачених цим законом, або в частині , що не суперечить цьому закону.
Відповідно до ч.2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України «Про державний бюджет України» визначається будь –які видатки Держави на загально суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 цього Закону).
Враховуючи, що згідно ст.7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує КМУ, то дії УПФУ в м. Первомайську не можуть бути визнані такими, що не відповідають діючому законодавству, оскільки відповідали вимогам вищезазначених правових актів, тому і не було підстав для обов’язку щомісячно виплачувати доплату до пенсії.
Ст.111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489 – У від 19.12.2006 року встановлено, що в 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст..6 З № 2195- ІУ, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на кого поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. З 01 січня 2007 року зазначена норма реалізована в автоматизованому режимі за матеріалами пенсійних справ. Розмір надбавки інвалідам дітям війни з 01.01.2007р. складав 19грн., з 01.04.2007р. – 20,30грн., з 01.10.2007р. – 20,55грн.
По тим підставам, що позивачка не являється інвалідом, то в 2007 році вона не одержувала зазначену надбавку до пенсії на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Згідно зі ст. 41 ЗУ«Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107 від 28.12.2007 року дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлених для учасників війни – 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Тому, згідно діючого законодавства з 01.01.2008 року позивач отримував підвищення до пенсії у розмірі 47 грн.; з 01.04.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн.; з 01.10.2008 року - 49,80 грн.
З ростом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розмір підвищення до пенсії збільшується.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 10 – рп2008 визнано таким, що не відповідають Конституції України, положенням п.41 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет України 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Разом з тим, рішення про відновлення дії вищезазначеного законодавчого акту України у редакції, чинній до внесення змін до нього, Верховною Радою України не приймалося. Внаслідок цього, порядок обчислення підвищення до пенсії залишився неврегульованим. Тому, відповідно до п.8 Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22.05.2008 року – 48,10грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн.; з 01.10.2008 року - 49,80 грн.
Згідно ст.75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. А це означає, що право приймати закони, вносити зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом належить виключно Верховній раді України і не може передаватися іншим органам чи посадовим особам, у тому числі Конституційному Суду України. З наведеного випливає, що Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не іншим чином.
Приймаючи рішення Конституційний Суд України не має компетенції відловлювати дію положень, що діяли раніше. Ухвалою Конституційного суду України від 19.05.2009 року № 27-у/2009 було встановлено, що непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої ст.. 28 Закону № 1058-ІV, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у ст.. 6 Закону № 2195-ІV. Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30% якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем, а тому вирішення цього питання не належить до повноважень Конституційного суду України.
У зв’язку з тим, що Верховною Радою України не приймалося рішення стосовно поновлення дії норм закону України «Про соціальний захист дітей війни», що діяли до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до законодавчих актів України», застосувати положення ст. 6 у редакції Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що діяв до 01.01.2008 року правових підстав немає.
Згідно з положенням, управління ПФУ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами КМУ.
На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої положення у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Крім того, згідно ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачка могла дізнатися про те, що її право було порушено з моменту видання відповідних нормативно-правових актів, але в період дії рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. до 31.12.2007 року позивачка не звернулась за захистом своїх порушених прав ні до УПФУ з заявою, ні до суду з позовом до УПФУ в м. Первомайську, тому просить суд відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі та розглянути справу буз участі представника УПФУ в м. Первомайську.
Суд ухвалив, справу розглянути у відсутність сторін.
Дослідивши надані докази, письмові заперечення, осіб які беруть участь у справі суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В суді встановлено:
ОСОБА_1 народилась 03 серпня 1945 року в с. Поромівка Черняхівського району Житомирської області, є пенсіонеркою за віком, пенсію отримує в Первомайському ОСОБА_2 Пенсійного фонду України.
Позивачка надала довідку №7444 від 18.10.2005 року, видану ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення м. Первомайська, яка підтверджує наявність у неї статусу «діти війни».
Ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» №2195\1У від 18.11.2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» призупинена дія ст.6 зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007» та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня - 410.06 грн., з 1 жовтня - 415.11 грн.
Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивачка мала право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710,91 гри. (410,06 грн. х 30% / 31х23 дні + 410,06 грн. х 2 х 30% +415,11 грн. х 3 х 30 %).
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивачка в позовній заяві не навела поважних причин пропуску строку звернення до суду та не просить його поновити.
У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року до 05.10.2008 року (позов зареєстровано в суді 05.10.2009р.).
Відмовляючи в задоволені частини позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може оцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії за період з 05.10.2008р. ( з урахуванням дня звернення до суду) по 31 грудня 2008 року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін деяких законодавчій актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, вимоги позивачки щодо зобов'язання ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Первомайську здійснити перерахунок підвищення пенсії «дитині війни» за 2008 рік підлягають задоволенню лише з 05 жовтня 2008 року.
Враховуючи, що позивачці починаючи з 01.01.2008 року сплачувалось підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 05.10.2008 року до 31.12.2008 року відповідач повинен донарахувати позивачці підвищення до пенсії виходячи з 30% мінімальної пенсії за віком (конкретні розрахунки підвищення повинен визначити відповідач відповідно до своїх функцій та компетенції.
Суд вважає, що позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача робити перерахунок підвищення пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком надалі, після 31 грудня 2008 року, є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з таких підстав.
З огляду на те, що правові відносини з приводу виплати підвищення до пенсії дітям війни щороку зазнають змін у зв‘язку з прийняттям законів України про Державний бюджет на той чи інший рік, постанов КМУ, рішень КС України, суд вважає за необхідне прийняти рішення на захист порушеного права в межах бюджетного року.
Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері, публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.
Крім того, в межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання ОСОБА_2 ПФУ в подальшому робити перерахунок пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.
Позовні вимоги задовольняються частково виходячи також з тієї обставини, що на відповідача покладається обов‘язок відповідно до його функцій та компетенції зробити перерахунок з урахуванням раніше зроблених виплат, і не приймається рішення про стягнення конкретної суми.
Судові витрати понесені позивачем, у даному випадку на сплату судового збору, підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених позовних вимог, оскільки позовні вимоги задоволені за один рік, за рахунок коштів Державного бюджету ОСОБА_1 повинно бути повернено 1,70 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. 2, 8, 9, 11, 17, 18, 87, 94, 99,100, 158-163 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати відмову у виплаті підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 незаконною за період з 05.10.2008 по 31.12.2008 року.
Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м. Первомайську Луганської області здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 05 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням раніше здійснених виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 грн. 70 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду не вступила в законну сілу.
Суддя: підпис З оригіналом згідно
Суддя Первомайського міського суду Т.В. Мозолєва