Справа №22 -2340|09                                                                          Головуючий у 1 інстанції Терещенко Д.В.                        Категорія19,44                                                                     Доповідач  Кривохижа В. І.

                                                   УХВАЛА

                                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ    

10 листопада 2009  року          Колегія  суддів  судової  палати  в  цивільних справах

апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                      Головуючої:      Кривохижі В.І.                      

                                                                                Суддів:     Голованя А.М.

Черниш Т.В.                                                                     при секретарі    Дімановій Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського   районного суду  від 25 серпня 2009 року, -

                                                     ВСТАНОВИЛА:

    У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ТОВ «Яромир» про стягнення заборгованості по орендній платі та пені.

    Зазначала, що вона є власником двох земельних ділянок, які знаходяться на території Миколаївської сільської ради. У 2006 році вона уклала договори оренди земельних ділянок з ТОВ «Яромир» строком на два роки. Оскільки відповідач не розрахувався з нею по цим договорам за 2008 рік, на підставі розділу 12 договорів,  вона і просила стягнути їй невиплачену орендну плату по двом договорам  в сумі 2421,43 грн., відшкодувати затрачені кошти по оранці землі та доставці соломи - 600 грн., пеню за невиконання зобов»язань 7 243,60 грн. та понесені судові витрати, збільшивши розмір пені у судовому засіданні до 21 886,63 грн.

    У червні 2009 року ТОВ «Яромир» звернулось в суд з зустрічним позовом про визнання недійсним пункту договору, зазначаючи, що пункт 12 договорів, які передбачають майнову відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від грошової оцінки земельної ділянки за кожен день прострочення платежу, суперечить діючому закону, оскільки згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

    Рішенням Кіровоградського районного суду від 25 серпня 2009 року первісний позов задоволений частково, зустрічний позов задоволений повністю. Стягнуто з ТОВ «Яромир» на користь позивача невиплачену орендну плату за 2008 рік по двом договорам оренди: 1 614, 29 грн. та 807,14 грн. і відповідно пеню: 252,62 грн. та 126,31 грн. В інших позовних вимогах первісного позову відмовлено. Визнано недійсним розділ 12 договорів оренди земельних ділянок, укладених між сторонами. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати по справі у сумі 381 грн.

    Суд дійшов висновку, що за умовами договорів грошовим зобов»язанням є встановлений сторонами розмір орендної плати, а не грошова оцінка земельної ділянки, п.12 договорів суперечить чинному законодавству. Тому й визнав ці пункти договорів недійсними, стягнувши з відповідача на користь позивача невиплачену орендну плату та пеню відповідно до вимог закону. З урахуванням того, що надання послуг з оранки землі та доставки соломи проводиться орендарем по замовленню орендодавця, достовірних доказів якого не надано, судом відмовлено у задоволенні вимог в цій частині.

    В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову. Зазначається, зокрема, що судом незаконно відмовлено у стягненні компенсації понесених витрат по оранці землі та доставці соломи, оскільки договором не передбачено письмового звернення на замовлення цих послуг. Також безпідставно  не стягнуто розмір пені, передбачений розділом 12 договорів, що не суперечить вимогам цивільного законодавства і така форма майнової відповідальності має місце в Типовому договорі земельної ділянки.

    Заслухавши доповідача, пояснення позивача, яка підтримувала доводи скарги, представника відповідача, яка заперечувала проти її доводів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не ґрунтується на законі, не спростовує висновків суду, тому не підлягає задоволенню з таких підстав.

    Судом встановлено, що між сторонами 4 вересня 2006 року строком на два роки були укладені договори оренди землі площею 9,20 га та 4,07 га, які розташовані на території Миколаївської сільської ради.

    Відповідно до п.п.4.2, 4.5 договорів за кожний рік використання земельних ділянок орендна плата складає 2% вартості орендованої землі і повний розрахунок відповідач зобов»язаний провести до 30 грудня кожного року.

    Згідно п.4.4 цих договорів по замовленню орендодавця орендар проводить послуги: оранку присадибної ділянки, доставку соломи, сіна безкоштовно.

    Встановлено також, що розмір орендної плати по двом договорам за 2008 рік складає: 1 614,29 грн., та 807,14 грн.

    Розділом 12 укладених договорів передбачена майнова відповідальність орендаря за прострочення терміну сплати орендної плати у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від грошової оцінки земельної ділянки за кожен день прострочення платежу.

    Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

    Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань» також передбачає обчислення розміру пені від суми простроченого платежу, що не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3).

    Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам і відповідно до ст.ст.21, 22 Закону України «Про оренду землі», ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», ст.ст. 530, 546, 549, 792 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку про те, що п.12 договорів суперечить чинному законодавству, визнавши його недійсним та стягнувши невиплачену орендну плату та пеню відповідно до вимог закону. Правильного висновку також дійшов суд, відмовивши у вимогах про стягнення витрат у сумі 600 грн. за недоведеністю.

    Тому безпідставними є доводи скарги, які були предметом розгляду в судовому засіданні і їм дана належна оцінка. Докази оцінені судом відповідно до вимог ст.ст.10, 60, 212 ЦПК України. Посилання у скарзі на ст.551 ЦК України щодо  можливості збільшення у договорі розміру неустойки, встановленої законом, не спростовує висновків суду щодо визначеного законом порядку її обчислення. Не ґрунтується на доказах і твердження щодо такої форми відповідальності у Типовому договорі оренди землі, оскільки ним передбачений розмір пені у відсотках від несплаченої суми за кожний день прострочення (п.14). Інші доводи скарги також не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

    Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.

    Керуючись ст.ст.  303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

                    УХВАЛИЛА:

    Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Кіровоградського районного суду від 25 серпня 2009 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

    Головуюча:

    Судді: