УХВАЛА

18 вересня 2017 року м. Київ

Суддя Верховного Суду України Гриців М.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2017 року у справі за його позовом до Державної судової адміністрації України, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 травня 2017 року відмовив у відкритті касаційного провадження на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_1 не погодився з ухвалою суду касаційної інстанції і подав заяву про її перегляд Верховним Судом України з установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що регулюють відносини перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду, за подібних правовідносин. На думку заявника, заявлена ним неоднаковість у правозастосуванні підтверджується постановами Вищого адміністративного суду України від 25 лютого і 3 березня 2016 року (справи №№ К/800/34717/15, К/800/46942/15).

До заяви не було додано документ про сплату судового збору.

З огляду на ці недоліки (огріхи) суддя-доповідач ухвалою від 22 липня 2017 року залишив без руху заяву ОСОБА_1 і надав строк до 21 серпня 2017 року для їх усунення.

Заявник судового збору не сплатив, але, покликаючись на несвоєчасне отримання ухвали про залишення заяви без руху, просить продовжити строк дії ухвали. Стосовно вимоги закону про сплату судового збору вважає, що з огляду на характер спірних правовідносин, які підпадають під поняття трудових, не повинен сплачувати цей платіж.

Зі сказаного можна підсумувати, що заявник не бажає сплачувати судовий збір.

Відмова від сплати названого платежу унеможливлює продовження строку для усунення зазначених в ухвалі недоліків, оскільки інших недоробок заяви, крім сплати збору або представлення документа, що надає пільги від його сплати, заявникові не пропонувалося усунути.

Як убачається зі змісту заяви, спірні правовідносини в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 виникли не через невиплату йому заробітної плати за виконані ним службові обов'язки, а через те, що, серед іншого, один із відповідачів Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд протиправно нараховує і виплачує йому заробітну плату в розмірі посадового окладу меншому від передбаченого абзацом другим частини першої статті 144 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус судів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2453-VІ), а другий - ДСАУ протиправно бездіє, не враховує і не визначає видатки бюджету на оплату праці службовців Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в обсягах, достатніх для виконання Закону № 2453-VІ.

Позовні вимоги такого юридичного змісту не підпадають під ознаки тих, на які має поширюватися дія положень пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 2392 КАС заява, подана без додержання вимог статей 239 і 2391 цього Кодексу, повертається заявнику.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», частиною другою статті 2392 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2017 року повернути ОСОБА_1.

Суддя

Верховного Суду України М.І. Гриців