Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

РІШЕННЯ Іменем України

03 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області

у складі: головуючого Старовойта Г.С.

суддів Заполовського В.Й.

ОСОБА_1

з участю: секретаря судового

засідання ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Малинська промислово-фінансова компанія” про стягнення коштів у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, відрядних та господарських витрат, відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Малинська промислово-фінансова компанія”

на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 жовтня 2010 року

встановила:

У березні 2007 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом і просив стягнути з відповідача 17476 гривень заборгованості по заробітній платі, по відрядних та господарських витратах і компенсації моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що з 1 лютого 2000 року по 4 травня 2006 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем і у день звільнення з ним не проведено остаточного розрахунку.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 17 березня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ „Малинська промислово-фінансова компанія” на користь ОСОБА_3 1 055 грн. 88 коп. заборгованості по заробітній платі і компенсаційних виплат. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 29 травня 2008 року зазначене рішення районного суду7 в частині стягнення з відповідача 1 055 грн. 88 коп. змінено і збільшено розмір стягнутої суми до 1 757 грн. 27 коп. В частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні рішення районного суду скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ТОВ „Малинська промислово-фінансова компанія” на користь ОСОБА_3 12 006 грн. 84 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. У решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 4 лютого 2009 року рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 17 березня 2008 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 29 травня 2008 року в частині вирішення спору про стягнення заборгованості по заробітній платі, витрат на відрядження, господарських витрат та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано і справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ „Малинська промислово-фінансова компанія” на користь ОСОБА_3 88 грн. 60 коп. заборгованості по заробітній платі, 51 388 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і судові витрати по справі. У решті позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі відповідач просить це рішення суду в частині стягнення 88 грн. 60 коп. заборгованості по заробітній платі змінити і зменшити суму стягнення на величину обов’язкових відрахувань, а в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову за спливом позовної давності. Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а при наявності спору про розмір належних сум - спір вирішується уповноваженим органом, який і визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку.

Положеннями ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що на день звільнення (04.05.2007р.) заборгованість відповідача перед позивачем з виплати заробітної плати становить 88 грн.60 коп. і ця сума у день звільнення і по цей час позивачу не виплачена з вини відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції і разом з тим вважає необхідним прийняти доводи апелянта щодо необхідності зазначення у резолютивній частині рішення, що суму стягнення у розмірі 88 грн.60 коп. визначено без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів.

Ухвалюючи рішення про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку в сумі 51 388 грн., суд першої інстанції не навів у рішенні мотивів, з яких він дійшов висновку про задоволення цієї позовної вимоги у повному обсязі і не урахував роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у абз. 2 п. 20 постанови від 24 грудня 1999 р. N 13 "Про практику застосування законодавства про оплату праці", відповідно до яких, при частковому задоволенні позову працівника про стягнення належних до виплати сум суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених

вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Таким чином, беручи до уваги, що позовна вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволена частково на суму 88 грн. 60 коп., колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням спірної суми і істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком розмір відшкодування за час затримки розрахунку слід зменшити до 1 500 грн.

Відповідному зменшенню підлягає і розмір стягнутого судового збору.

Доводи апелянта щодо спливу позовної давності по вимозі позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні колегія суддів не приймає, оскільки відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у абз. 5 п. 25 постанови від 24 грудня 1999 р. N 13 "Про практику застосування законодавства про оплату праці", непроведения розрахунку з працівником удень звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду в частині стягнення 88 грн. 60 коп. заборгованості по заробітній платі, стягнення 51 388 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і стягнення судового збору слід змінити, а в решті - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Малинська промислово-фінансова компанія” задовольнити частково.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 жовтня 2010 року в частині стягнення 88 грн. 60 коп. заборгованості по заробітній платі, стягнення 51 388 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і стягнення судового збору змінити.

Зазначити, що сума стягнутої заборгованості по заробітній платі в розмірі 88 грн. 60 коп. визначена без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів.

Розмір стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зменшити з 51 388 грн. до 1500 (однієї тисячі п’ятисот) грн.

Розмір стягнутого на користь держави судового збору зменшити з 1700 грн. до 51 грн.

В решті оскаржене рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Суддя/підпис