Справа № 161/18238/15-ц

Провадження № 2/161/309/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

головуючого - судді Олексюка А.В.,

при секретарі - Шолом С.І.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спільне сумісне майно, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

Свої вимоги обґрунтовує тим, з 23.05.1998 року по 12.02.2016 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4

За час перебування у шлюбі ними було придбано земельну ділянку площею 1213,00 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер: НОМЕР_2), що знаходиться за адресою: с. Рованці, Луцький район, Волинська область.

На вказаній земельній ділянці вони з відповідачем розпочали будівництво житлового будинку, який не зданий в експлуатацію, а право власності на нього не зареєстроване у встановленому законом порядку.

Також, вказує, що за час шлюбу ними було придбано автомобіль марки «KIA CEED», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Крім того, зазначає, що під час шлюбу на ім'я ОСОБА_5 було відкрито два депозитні рахунки у ПАТ «Банк інвестиції та заощаджень», розмір яких станом на 01.01.2015 року становив 9545,00 євро та 423710,000 грн.

Позивач вважає, що вищевказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, а згоди щодо поділу спільного майна між ними не досягнуто, тому просить суд з врахуванням уточнених позовних вимог, визнати вищевказане майно об'єктом їх спільної сумісної власності та визнати за ним право власності на ? частину земельної ділянки площею 1213,00 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер: НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: с. Рованці, Луцький район, Волинська область та будівельні матеріали, конструктивні елементи, обладнання, які були використані в процесі будівництва житлового будинку площею 455,36 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Рованці, Луцький район, Волинська область, стягнути з ОСОБА_4 на його користь компенсацію ? вартості автомобіля марки «KIA CEED», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, в розмірі 126395 грн., стягнути з ОСОБА_4 в його користь 4772,50 євро, що складає ? частку грошового вкладу у ПАТ «Брокбізнесбанк», що відповідно до курсу НБУ становив 120887,42 грн. та суму в розмірі 211885,50 грн., що складає ? частку грошового вкладу у ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень». Крім того, просив суд стягнути з ОСОБА_4 в його користь понесені судові витрати по справі.

22.02.2016 року ОСОБА_4 звернулась в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на спільне сумісне майно.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що за час спільного проживання сторони за рахунок пільгового довготермінового кредиту на придбання житла, придбали квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 вважає, що вищевказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя, а тому просить суд визнати за нею право власності на ? частини спірної квартири.

При цьому, вказує, що автомобіль марки «KIA CEED», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, земельна ділянка площею 1213,00 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер: НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: с. Рованці, Луцький район, Волинська область, будівельні матеріали, конструктивні елементи, обладнання, які були використані в процесі будівництва житлового будинку площею 455,36 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Рованці, Луцький район, Волинська область, грошові вклади в розмірі 4772,50 євро у ПАТ «Брокбізнесбанк» та в розмірі 211885,50 грн. у ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» являються її особистою приватною власністю.

Крім того, 02.06.2016 року ОСОБА_4 подала заяву про збільшення позовних вимог по зустрічному позову, яку обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 по 28.01.2016 року було нараховано грошові кошти, які він отримав під час звільнення з посади та з органів податкової міліції, тому просить суд визнати, що вищевказана квартира та дані грошові кошти, виплачені ОСОБА_1 належать до спільної сумісної власності подружжя, визнати за нею право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1 та на ? частину грошових коштів, отриманих ОСОБА_1, стягнувши в її користь суму в розмірі 122720,11 грн. Крім того, просила суд стягнути з ОСОБА_1 в її користь понесені судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 02.06.2016 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спільне сумісне майно.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали уточнені позовні вимоги, в решті вимог позовну заяву підтримали з підстав в ній зазначених. Просили суд первісний позов задовольнити, зустрічний позов не визнали та просили суд відмовити в його задоволенні за безпідставністю вимог.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні первісний позов не визнали. Просили суд зустрічний позов задовольнити, в задоволенні первісного позову відмовити, з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, оцінивши зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що первісний та зустрічний позови підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони з 23.05.1998 року по 12.02.2016 року перебували в зареєстрованому шлюбі, однак рішенням Луцького міськрайонного суду від 12.02.2016 року шлюб між ними розірвано (а.с. 37 том 3).

Під час шлюбу на ім'я ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 18.02.2008 року придбано земельну ділянку площею 1213,00 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер: НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: с. Рованці, Луцький район, Волинська область (а.с. 158-160 том 1).

Також судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що на вищевказаній земельній ділянці знаходиться незавершений будівництвом житловий будинок площею 455,36 кв.м., будівництво якого здійснювалось сторонами за час шлюбу.

Крім того, за час спільного подружнього життя сторони придбали автомобіль марки «KIA CEED», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який в подальшому був перереєстрований на підставі договору купівлі-продажу № 0741/2015/431 від 02.12.2015 року на матір ОСОБА_4 - ОСОБА_6 (а.с. 60, 61)

Разом з тим, на підставі свідоцтва про право власності від 15.12.2006 року, власником квартири АДРЕСА_1, являється ОСОБА_1 (а.с. 32 том 2 ).

Для придбання даної квартири ОСОБА_1, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, уклав з Волинським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву кредитну угоду № 149 від 02.11.2004 року, згідно якої останній отримав кредит в розмірі 84731,00 грн. (а.с. 199 том 1).

Згідно довідки Волинського регіонального відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву № 264 від 09.03.2016 року зобов'язання по кредитній угоді № 149 від 02.11.2004 року виконані ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с. 213 том 1).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші та інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо ) самостійного заробітку ( доходу ).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, вищевказане майно на підставі п. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України належать сторонам на праві спільної сумісної власності.

Підстав для відступу від начала рівності часток подружжя, судом не встановлено і сторони суду таких доказів не надали.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_4, що спірне майно, зокрема, автомобіль марки «KIA CEED», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; земельна ділянка площею 1213,00 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер: НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: с. Рованці, Луцький район, Волинська область; будівельні матеріали, конструктивні елементи, обладнання, які були використані в процесі будівництва житлового будинку площею 455,36 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Рованці, Луцький район, Волинська область, являється її особистою власністю з огляду на наступне.

ОСОБА_4 підтверджена та обставина, що дане майно було придбано під час шлюбу з ОСОБА_1

Посилання ОСОБА_4, що вищевказане майно придбане нею за власні кошти, які їй надавались матір'ю ОСОБА_6, не можуть бути прийняті судом до уваги, так як дана обставина нею не доведена належними доказами та є припущенням.

Зокрема, підтвердженням того, що ОСОБА_1 здійснював свою участь у будівництві будинку в с. Рованці, Луцького району Волинської області, являється укладений між ним та ТзОВ «Шинака -Україна» договір підряду № 02/10 від 02.10.2009 року (а.с. 96-99 том 1 ), акти виконаних робіт (а.с. 100-109), видаткові накладні, чеки, рахунки та поясненнями допитаних свідків в судовому засіданні ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (а.с. 110-145).

При цьому, суд відноситься критично до пояснень свідка ОСОБА_6, оскільки даний свідок являється матір'ю ОСОБА_4 та зацікавлена у вирішенні спору на користь останньої.

Також, не приймає до уваги суд пояснення свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, оскільки про ту обставину, що придбання спірного майна здійснювалось за кошти ОСОБА_6 та її чоловіка ОСОБА_13, даним свідкам відомо зі слів самої ОСОБА_6

Крім того, покликання відповідача ОСОБА_4 на ту обставину, що вона не є на даний час власником автомобіля марки «KIA CEED», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому це майно не підлягає поділу, спростовується наступним.

За змістом ст. 65 CK України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Пунктом 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Таким чином, враховуючи, що автомобіль марки «KIA CEED», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, входив до маси спільного майна подружжя, тому суд дійшов висновку, що з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 підлягає стягненню компенсація ? частини його вартості.

Згідно висновку № О-58 судової авто-товарознавчої експертизи, середня ринкова вартість автомобілі «KIA CEED», 2008 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, станом на 21.06.2017 року складає - 252790,00 грн. (а.с. 16-109 том 3), отже розмір компенсації ? частини його вартості складає 126395,00 грн.

Інші докази, на які посилається відповідач за первісним позовом ОСОБА_4, як на підставу своїх заперечень не спростовують вищезазначені висновки суду.

Разом з тим, не підлягає до задоволення вимога ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_4 4772,50 євро, що складає ? частку грошового вкладу у ПАТ «Брокбізнесбанк», що відповідо до курсу НБУ становить 120887,42 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК УКраїни).

Як вбачається з відповіді ПАТ «Брокбізнесбанк» № 24-9-7/196 від 03.03.2017 року та доданих до неї виписок операцій по рахунках ОСОБА_4, грошові кошти на даних рахунках зняті ОСОБА_4 під час перебування в шлюбі з ОСОБА_1 (а.с. 47-55 том 3).

Отже, враховуючи, що кошти на рахунках ОСОБА_4, відкритих у ПАТ «Брокбізнесбанк», зняті за час перебування сторін у шлюбі, рахунки закриті також під час шлюбу, а тому не можуть враховуватись до складу майна, що підлягає поділу.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України.)

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення (ст. 212 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати ці докази.

Ухвалою суду від 23.01.2017 року витребовувались у ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» копії договорів, відповідно до яких ОСОБА_4 було розміщено кошти на відповідних депозитних рахунках банку, дані про рух коштів по вказаних рахунках та інформацію про наявність коштів на вказаних рахунках на даний час.

Однак ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» не було надано запитуваної інформації, у зв'язку з неможливістю належної ідентифікації особи, щодо якої банку повинен розкрити інформацію (а.с. 103 том 3).

Після з'ясування судом необхідності повторного витребування вищевказаної інформації та роз'яснення права заявити відповідне клопотання, ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, таким правом не скористалась.

Відтак з врахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та беручи до уваги саме обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд розглядає справу за наявними у ній доказами.

Інших доказів щодо наявності на рахунках ОСОБА_4 грошових вкладів у ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 суду не надано.

Враховуючи, що позивачем не подано належних, допустимих та беззаперечних доказів, які б вказували на наявність коштів на депозитних рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_4 у ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень», а тому вимога ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_4 суми в розмірі 211885,50 грн., що складає ? частку грошового вкладу у ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно з положеннями п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК України). Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, звертаючись до суду зі зустрічною позовною заявою, просила відступити від засад рівності часток у спільному сумісному майні, визнавши за нею право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1, з урахуванням того, що з нею залишилися проживати неповнолітні діти.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Однак, ОСОБА_4 не надала належних доказів про наявність обставин, що мають істотне значення, або що вона отримує аліменти на утримання дітей та що їх розмір не достатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, тому її частка у спільному майні не може бути збільшена з цих підстав.

Разом з тим, вимога ОСОБА_4 щодо стягнення з ОСОБА_1 ? частини грошових коштів, отриманих ним під час звільнення з посади та з органів податкової міліції, що становить суму в розмірі 122720,11 грн. не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно довідки № 66-05/22 від 14.04.2016 року ОСОБА_1 нараховано з 01.10.2015 року по 31.03.2016 року грошове забезпечення, яке він отримав 28.01.2016 року (а.с. 215 том 2).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, звертаючись 29.07.2015 року ОСОБА_4 з позовом до суду до ОСОБА_1 про розірвання суду, вказувала, що шлюбні відносини між ними принені, спільне господарство не ведеться (а.с. 83 том 2). Дана обставина також встановлена рішенням Луцького міськрайонного суду від 12.02.2016 року.

Отже, враховуючи, грошове забезпечення нараховане та виплачене ОСОБА_1 після припинення між сторонами шлюбних відносин та спільного ведення господарства, а тому дані кошти не є об'єктом спільної сумісної власності.

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя слід задовольнити частково, визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4: автомобіль марки «KIA CEED», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; земельну ділянку площею 1213,00 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер: НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: с. Рованці, Луцький район, Волинська область; будівельні матеріали, конструктивні елементи, обладнання, які були використані в процесі будівництва житлового будинку площею 455,36 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Рованці, Луцький район, Волинська область, визнавши за ОСОБА_1 право власності на ? частину земельної ділянки площею 1213,00 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер: НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: с. Рованці, Луцький район, Волинська область та будівельні матеріали, конструктивні елементи, обладнання, які були використані в процесі будівництва житлового будинку площею 455,36 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Рованці, Луцький район, Волинська область. Крім того, слід стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 компенсацію ? вартості автомобіля марки «KIA CEED», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, в розмірі 126395,00 грн.

Крім того, зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спільне сумісне майно слід задовольнити частково, визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4: квартиру АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину даної квартири.

Крім того, в порядку ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати понесені сторонами пропорційно до розміру задоволених позових вимог.

Керуючись,ст.ст.10, 15, 30, 60, 80, 88, 210, 215 ЦПКУкраїни; ст.ст. 60-65, 70-75 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4:

-автомобіль марки «KIA CEED», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1;

-земельну ділянку площею 1213,00 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер: НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: с. Рованці, Луцький район, Волинська область;

-будівельні матеріали, конструктивні елементи, обладнання, які були використані в процесі будівництва житлового будинку площею 455,36 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Рованці, Луцький район, Волинська область.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину земельну ділянку площею 1213,00 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер: НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: с. Рованці, Луцький район, Волинська область та будівельні матеріали, конструктивні елементи, обладнання, які були використані в процесі будівництва житлового будинку площею 455,36 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Рованці, Луцький район, Волинська область.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 компенсацію ? вартості автомобіля марки «KIA CEED», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, в розмірі 126 395 (сто двадцять шість тисяч триста дев'яносто п'ять) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спільне сумісне майно задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4: квартиру АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири загальною площею 67,7 кв.м (житловою площею 43,9 кв.м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк