Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

РІШЕНЯ

Іменем України

07 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційноп суду Житомирської області

у складі: головуючого Старовойта Г.С.

суддів Заполовського В.Й,

ОСОБА_1

з участю: секретаря судового

засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за позовом військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Новоград-Волинської КЕЧ району до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про втрату права на житло і виселення

за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 лютого 2011 року

встановила:

У червні 2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом і просив визнати відповідачів такими, що втратили право на користування службовим жилим приміщенням за адресою АДРЕСА_1, та виселити їх із зазначеного приміщення без надання іншого жилого приміщення, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач ОСОБА_3 у 1994 році отримав від Новоград- Волинської КЕЧ району службову квартиру, яку відмовляється звільнити після звільнення з роботи за власним бажанням у 2001 році.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 лютого 2011 року позов задоволено. Визнано відповідача ОСОБА_3 і членів його сім’ї, які проживають з ним, такими, що втратили право на житло - службове приміщення за адресою АДРЕСА_1, і виселено їх із зазначеного приміщення без надання іншого житла.

У апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить це рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд неправильно визначив власника спірної квартири, безпідставно не застосував до спірних правовідносин строк позовної давності, не врахував тієї обставини, що відповідач ОСОБА_6М, як пенсіонер по старості, не може бути виселена із спірної квартири без надання іншого жилого приміщення.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 ЖК України, відповідно до ст. 125 ЖК України не може бути виселено, зокрема, : осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років і пенсіонерів по старості.

Загальна позовна давність відповідно до ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради від 16.06.1994 року двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 затверджено службовою Новоград-Волинської КЕЧ району.

На підставі ордеру № 846 від 30.06.1994 року зазначену квартиру, як службову, надано відповідачу ОСОБА_3 та членам його сім’ї.

02.02.1996 року, звільнивши службову квартиру АДРЕСА_3 отриману на підставі ордера № 28 від 28.02.1992 року (а.с. 119- 120), у спірну квартиру вселилася ОСОБА_6, яка з 20.03.1989 року по 20.12.2000 року перебувала у трудових відносинах з БУ № 3 Новоград-Волинської КЕЧ району (а.с. 121).

12.11.2001 року ОСОБА_3 звільнено з роботи за власним бажанням.

За клопотанням Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 16.02.2006 року рішенням сесії Новоград-Волинської міської ради від 05.11.2008 року № 411 будинок № 4 по вул. Леваневського у м. Новоград-Волинському, у якому розташована спірна квартира № 30, прийнято з державної у комунальну власність територіальної громади міста від Новоград-Волинської КЕЧ району МО України.

Рішенням сесії Новоград-Волинської міської ради від 29.12.2008 року № 447 вищезазначений будинок передано безоплатно з балансу управління житлово- комунального господарства та комунальної власності міської ради на баланс об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чайка".

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3, звільнившись з роботи за власним бажанням, підлягає на підставі ст. 124 ЖК України виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ним проживають, без надання іншого жилого приміщення. Не взявши до уваги доводи відповідачів щодо пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції послався на те, що відповідачі не набули права користування спірним жилим приміщенням, що порушення права особи, в інтересах якої виступає прокурор, є тривалим, а тому позивач як власник може пред’явити негаторний позов доки існує саме правопорушення.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки судом не взято до уваги ту обставину, що спірне жиле приміщення на підставі рішення міської ради від 05.11.2008 року прийнято з державної у комунальну власність і з цього часу згідно з повідомленням Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 20.04.2011 року не перебуває у власності Міністерства Оборони України (а.с. 155).

Таким чином, прокурор звернувся до суду за захистом права Новоград-Волинської КЕЧ району, яке їй не належить, тобто в інтересах неналежного позивача.

Також, колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції щодо застосування строків позовної давності, оскільки про порушення свого права позивач міг довідатися з дня звільнення ОСОБА_3 з роботи, тобто з 12.11.2001 року, а положеннями ст. 391 ЦК України передбачено право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном власником, яким не є Новогртад-Волинська КЕЧ району.

Крім того, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги ту обставину, що у спірному вилому приміщенні проживає ОСОБА_6, яка більше десяти років пропрацювала у Б У № 3 Новоград-Волинської КЕЧ району, є пенсіонером по старості і в службову квартиру вселилася як працівник цієї установи, попередньо звільнивши раніше отримане службове житло.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду від 09 лютого 2011 року

скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах

держави в особі Новоград-Волинської КЕЧ району до ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6

Миколаївни про втрату права на житло і виселення відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути

оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду

України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня

набрання ним законної сили.

Суддя/підпис