Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" травня 2007 р. Справа № 14/598-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Гудкової І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Товарниченко А.С.
відповідача - Петров А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1252С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 26.02.07 р. по справі № 14/598-06
за позовом ТОВ "НВП Техіноцентр", м. Суми
до ТОВ "Торопилівська база хімпоставок", м. Суми
про встановлення сервітуту та усунення перешкод у користуванні
встановила:
У серпні 2006 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про встановлення сервітуту на під'їзну колію відповідача на ст. Торопилівка та зобов'язати відповідача укласти договір користування під'їзною колією з 01.08.2006 р.
Позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд встановити сервітут на під'їзну колію, що знаходиться в користуванні відповідача від стрілки 16 до стрілки 101, яка розташована за адресою: Сумський район, смт. Степанівка, а також земельний сервітут, щодо права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху у редакції договору запропонованій позивачем.
Рішенням господарського суду Сумської області від 26.02.2007 р. (суддя – Миропольський С.О.) по справі № 14/598-06 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з посиланням на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних доказів встановлюючи право власності або право користування земельною ділянкою або під*їздною залізничною колією.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджуються, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не в повному обсязі з’ясовані обставини, що мають значення для справи. Позивач вважає, що не відповідає дійсності і протирічить матеріалам справи висновок суду щодо неналежного доказу по справі договору оренди від 03.01.2006 р., укладеного між позивачем і НВП «Облтехіноцентр». Позивач вказує, що 15.02.2007 р. на адресу суду і відповідачу був направлений новий договір оренди під*їздних шляхів від 10.01.2007 р., укладений між позивачем і власником майна, НВП «Облтехіноцентр». Таким чином, позивач на законних підставах користується під*їздною залізничною колією, розташованою за адресою: смт. Степанівка (біля ст. Торопилівка ПЗД).
Відповідач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників сторін встановила, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг № 2005/08-01-16 від 01.08.2005 р., згідно якого відповідач надавав позивачу право за плату користуватися під'їзною колією на ст. Торопилівка Південної залізної дороги. Після закінчення терміну дії договору, 31.12.2005 р. договір було автоматично пролонговано та позивач по липень 2006р. користувався під'їзною колією та проводив розрахунки з відповідачем.
Відповідач листом № 2006/07-01-01 від 10.07.06 р. направив на адресу позивача нову редакцію договору на надання права користування під'їзною колією. Не погоджуючись з даною редакцією договору, позивачем був складений протокол розбіжностей та разом з підписаною копією договору направлений відповідачу. В той же час відповідач на під'їзній колії будує шлагбаум чим перешкоджає подальшому використанню позивачем під'їзної колії. Не погоджуючись з такою позицією відповідача та розміром плати, яку він запропонував в вищевказаній редакції договору, позивач звернувся до суду з вимогами про встановлення сервітуту на під'їзну колію, що знаходиться в користуванні відповідача від стрілки 16 до стрілки 101 довжиною 165 м., яка розташована за адресою: Сумський район, смт. Степанівка, а також земельного сервітуту, щодо права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, зазначений відрізок під'їзної колії входить до складу майнового комплексу бази хімпоставок МПФ «ДДД». Зазначений комплекс разом з під'їзною колією на підставі договору оренди № 2006/03-01 від 01.03.2006р. переданий в оренду відповідачу.
Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Тобто встановлення права на сервітут виникає лише тоді коли відсутні інші правові механізми або способи виникнення права щодо користування чужим нерухомим майном.
Згідно із ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.
Ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт»встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Зазначеними нормативними актами не передбачено встановлення сервітуту на під’їзну колію та земельного сервітуту щодо права проїзду на транспортному засобі по залізничної під’їзної колії.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що пунктом 73 Статуту залізниць України встановлена договірна форма обслуговування контрагентів, а саме: порядок обслуговування контрагентів -підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під’їзна колія.
Отже, в даному випадку, як правомірно встановлено судом першої інстанції, законодавством України чітко передбачена договірна форма обслуговування контрагентів, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог щодо встановлення сервітуту на під’їзну колію, що знаходиться в користуванні відповідача від стрілки 16 до стрілки 101.
Відповідно до ст. 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вона знаходиться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.
Господарський суд правомірно вважав, що при укладенні договору про оренду чи користування під'їзною колією у позивача виникає право на користування земельною ділянкою на якій знаходиться під'їзна колія.
Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками), а ст. 100 Земельного кодексу України передбачено, що земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.
Отже, якщо власники сусідніх земельних ділянок не дійшли згоди про встановлення земельного сервітуту шляхом укладання договору земельний сервітут встановлюється на підставі рішення суду. Тобто вимога позивача про встановлення сервітуту у запропонованій редакції договору не відповідає нормам діючого законодавства.
Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги договір оренди від 03.01.2006р. укладений між позивачем та НВП «Облтехіноцентр»як належний доказ, так як при укладені договору оренди під'їзних шляхів від 03.01.2006 р. між позивачем та НВП «Облтехіноцентр»сторонами порушені вимоги щодо форми правочину, а саме ч. 2 ст. 793 та ст. 794 ЦК України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню та підлягає державній реєстрації.
Згідно з п. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту або нотаріального посвідчення або державній реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації –з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, що позивачем не зроблено, оскільки не надано належних доказів які встановлюють право власності або право користування земельною ділянкою або під'їзною залізничною колією.
Отже, господарський суд правомірно вважав вимогу позивача щодо встановлення земельного сервітуту безпідставною та необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача щодо встановлення сервітуту на під'їзну колію, що знаходиться в користуванні відповідача від стрілки 16 до стрілки 101, яка розташована за адресою: Сумський район, смт. Степанівка, а також земельного сервітуту, щодо права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху у редакції договору запропонованій позивачем, є такими що не знаходять правових підстав в чинному законодавстві України та не підлягають задоволенню.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам, а мотиви позивача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 401,402 ЦК України, ст.ст. 98, 100 Земельного кодексу України, ст. ст. 101-105 ГПК України
постановила:
Рішення господарського суду Сумської області від 26.02.07 р. по справі № 14/598-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя
Судді