ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ                    УКРАЇНИ

"21" вересня 2017 р.Справа № 915/188/17

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

(Склад колегії суддів згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.08.2017р.)

Секретар судового засідання: Молодов В.С.

За участю повноважних представників сторін:

від прокуратури – ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача 1– ОСОБА_2, за довіреністю;

від відповідача 2 – ОСОБА_2, за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фермерського господарства «МЕРКУРІЙ Б» та Прокуратури Миколаївської області

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03 травня 2017 року

по справі № 915/188/17

за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області

до відповідачів:

          1. Первомайської центральної районної лікарні

          2. Фермерського господарства «МЕРКУРІЙ Б»

про розірвання договорів оренди земельних ділянок, визнання недійсним договору про надання послуг по обробітку землі, повернення земельних ділянок

В С Т А Н О В И Л А:

          У березні 2017 року Керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави із позовом до Первомайської центральної районної лікарні, Фермерського господарства «МЕРКУРІЙ Б» про розірвання договорів оренди земельних ділянок, визнання недійсним договору про надання послуг по обробітку землі та повернення земельних ділянок.

          Вимога про розірвання договорів оренди земельних ділянок мотивована тим, що спірні земельні ділянки не використовуються орендарем за цільовим призначенням, передбаченим наказами ГУ Держземагентства в області та договорами оренди, що відповідно до ст. 651 ЦК України є підставою для розірвання договорів оренди землі.

          В обґрунтування вимоги про визнання недійсним на майбутнє договір про надання послуг по обробітку землі № 64 від 02.01.2015р. прокурор послався на те, що вказаний правочин є удаваним, так як зі змісту вказаного договору вбачається, що він фактично є договором передачі орендарем у платне користування іншій особі земельної ділянки, тобто договором суборенди землі.

          Обґрунтовуючи вимогу про повернення земельних ділянок прокурор послався на приписи ст. 1212 ЦК України.

          Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03 травня 2017 року по справі № 915/188/17 (суддя Корицька В.О.) позов задоволено частково; визнано недійсним на майбутнє договір про надання послуг по обробітку землі № 64 від 02.01.2015р., укладений між Фермерським господарством «МЕРКУРІЙ Б» та Первомайською центральною районною лікарнею; стягнуто з Первомайської центральної районної лікарні на користь Прокуратури Миколаївської області судовий збір у сумі 800,00 грн; стягнуто з Фермерського господарства «МЕРКУРІЙ Б» на користь Прокуратури Миколаївської області судовий збір у сумі 800,00 грн.

          В решті позовних вимог відмовлено.

          Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійним договору, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що укладений між Фермерським господарством «МЕРКУРІЙ Б» та Первомайською центральною районною лікарнею договір про надання послуг по обробітку землі фактично є договором суборенди землі, укладеним з порушенням вимог, встановлених Земельним кодексом України та Законом України «Про оренди землі».

          Відмовивши у задоволенні позовних вимог в частині дострокового розірвання договорів оренди земельних ділянок, укладених між ОСОБА_3 управлінням Держземагенства у Миколаївській області та Первомайською центральною районною лікарнею суд дійшов висновку про те, що прокурором не доведено порушень Первомайською центральною районною лікарнею взятих на себе договірних зобов’язань, які б могли бути підставою для розірвання зазначених договорів. Також відмовив у задоволенні позовних вимог про повернення земельних ділянок як похідних від вимог про дострокове розірвання договорів оренди спірних земельних ділянок.

          Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Фермерське господарство «МЕРКУРІЙ Б» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині визнання недійсним на майбутнє договору про надання послуг по обробітку землі № 64 від 02.01.2015р, укладеного між Фермерським господарством «МЕРКУРІЙ Б» та Первомайською центральною районною лікарнею та постановити в цій частині нове, про відмову у задоволенні вказаної вимоги мотивуючи це тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, що потягло за собою ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

          Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона посилається на відсутність підстав для визнання недійсним договору, оскільки договір про надання послуг по обробітку землі не містить істотних вимог, визначених законодавством для договорів оренди землі, а тому відсутні правові підстави вважати його договором суборенди землі.

          Також не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення про часткове задоволенні позову прокурора та постановити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

          В апеляційній скарзі прокурор наполягає на тому, що спірні земельні ділянки використовуються для іншого виду користування земель сільськогосподарського призначення без обов’язкового виготовлення проекту відведення земельної ділянки по зміні її цільового призначення та без проведення обов’язкової процедури земельних торгів. Приймаючи в оренду земельну ділянку, відповідач не мав наміру її використовувати за цільовим призначенням, оскільки у штаті Первомайської ЦРЛ відсутнє підсобне виробництво. Поняття підсобного виробництва (господарства) визначено у ДСТУ 2960-94 «Організація промислового виробництва. Основні поняття. Терміни та визначення» як частина виробничої діяльності підприємства, яка полягає у добуванні або переробленні предметів праці для основного виробництва та проводиться у певних структурних підрозділах.

          Тобто, здійснення підсобного господарства характеризується діяльністю не за основним предметом та метою господарювання, повинно за своїм змістом лише забезпечувати досягнення основної мети та провадитись відповідними структурними підрозділами підприємства. На думку прокурора, Первомайська ЦРЛ отримала в оренду землю для надання її в користування ФГ «МЕРКУРІЙ Б» з метою уникнення вказаним підприємством процедури публічних торгів. Виходячи з принципу Земельного кодексу України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі.

          Більш детальніше доводи викладені у скаргах.

          У відзиві на апеляційну скаргу Первомайська центральна районна лікарня заперечує проти доводів Прокуратури Миколаївської області та просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вважаючи його правомірним та обґрунтованим.

          Крім того, Прокуратура Миколаївської області у своєму відзиві на апеляційну скаргу Фермерського господарства «МЕРКУРІЙ Б» заперечує проти її доводів та просить залишити рішення місцевого суду в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійним договору без змін, а скаргу – без задоволення.

          Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06 червня 2017 року колегією суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Гладишевої Т.Я., Головея В.М., апеляційну скаргу Фермерського господарства «МЕРКУРІЙ Б» прийнято до провадження, зобов’язано останнього доплатити судовий збір та призначено до розгляду.

          Іншою ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06 червня 2017 року вищезазначеним складом суду апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Миколаївської області прийнято до провадження, відстрочено останньому сплату судового збору до 05.07.2017р., розгляд апеляційної скарги призначено до сумісного розгляду з апеляційною скаргою Фермерського господарства «МЕРКУРІЙ Б».

          В зв’язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Савицького Я.Ф. та суддів-членів колегії ОСОБА_4, ОСОБА_3 з 17 липня 2017 року по 01 вересня 2017 року, призначено повторний автоматичний розподіл справи від 01.08.2017р., яка колегією суддів у складі головуючого судді: Лисенко В.А., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І., прийнята до свого провадження відповідною ухвалою.

           27 червня 2017 року до діловодству суду надійшла заява Фермерського господарства «МЕРКУРІЙ Б» про відмову від апеляційної скарги на підставі ст.ст. 22, 100 ГПК України.

           21 вересня 2017 року на початку судового засідання представник Фермерського господарства «МЕРКУРІЙ Б» зазначене клопотання підтримав та просив судову колегію прийняти відмову від апеляційної скарги та припинити апеляційне провадження в цій частині на підставі ст.ст. 22, 100 ГПК України.

          Прокурор у судовому засіданні поклався на розсуд суду стосовно заявленого клопотання.

          Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 100 ГПК України передбачено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови. Про прийняття відмови від скарги апеляційний господарський суд виносить ухвалу, якщо рішення місцевого господарського суду не оскаржено іншою стороною.

          Частиною 2 статті 100 ГПК України встановлено, що апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги з підстав, визначених у частині шостій статті 22 цього Кодексу.

          За приписами ч. 6 ст. 22 ГПК України визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

          З огляду на зазначене, судова колегія вважає за можливим прийняти відмову Фермерського господарства «МЕРКУРІЙ Б» від апеляційної скарги та припинити апеляційне провадження у справі в цій частині, оскільки відмова від апеляційної скарги не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

          Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги Прокуратури Миколаївської області, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Миколаївської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

          За приписами ст. 101 ГПК України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Наказами Головного управління Держземагентства у Миколаївській області (ГУ Держземагентства в області) від 17.09.2014р. за №№ 1595-сг, 1596-сг, 1597-сг вирішено надати Первомайській центральній районній лікарні (Первомайська ЦРЛ) в оренду земельні ділянки площами 121, 8375 га, 22, 8115 га, 74, 8974 га відповідно, розташовані на території Мигіївської сільської ради. Земельні ділянки надані для ведення підсобного сільського господарства із земель державної власності (ОСОБА_4 І, а.с. 27-30).

          На підставі вказаних наказів між ГУ Держземагентства в області (далі - Орендодавець) та Первомайською ЦРЛ (далі - Орендар) 21.10.2014р. укладено 3 Договори оренди землі (далі - Договори) (ОСОБА_4 І, а.с. 94-108).

          Згідно цих договорів Первомайській ЦРЛ надано земельні ділянки площами 121, 8375 га (кадастровий номер 4825485100:06:000:0741), 22, 8115 га (кадастровий номер 4825485100:06:000:0742) та 74, 8974 га (кадастровий номер 4825485100:06:000:0743) для ведення підсобного сільського господарства в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 2 984 893, 46 грн., 497 949, 23 грн. та 1 812 111, 94 грн. відповідно.

          Договори оренди укладено на 10 років з переважним правом орендаря на поновлення їх на новий строк (п. 7 Договорів).

          У вказаних договорах у розділі «Умови використання земельної ділянки» передбачено, що землі передаються в оренду для ведення підсобного господарства (п. 13 Договорів), цільове призначення земельної ділянки – землі сільськогосподарського призначення (п. 14 Договорів), умовою збереження стану об’єкта оренди є використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди (п. 15 Договорів).

          Пунктом 26 Договорів, що відповідає положенням ст. 24 Закону України «Про оренду землі», встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

          Вирішуючи питання про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 21.10.2014р., укладених між Первомайською ЦРЛ та ГУ Держземагентства, судова колегія звертає увагу на наступне.

          Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельної законодавства.

          За приписами ст. 1 Закону України «Про землеустрій» визначено, що цільове призначення земельної ділянки – це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

          Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі»).

          Частиною 2 статті 25 зазначеного Закону передбачено, що орендар земельної ділянки зобов’язаний, крім іншого, приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об’єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

          Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

          У силу ч. 1 ст. 34 цього Закону у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

          Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

          Ознаками істотного порушення договору відповідно до вищенаведеного положення ЦК України є те, що: 1) його наслідком має бути завдання шкоди другій стороні договору; 2) друга сторона договору має значною мірою позбавитись того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

          Істотне порушення договору є підставою для розірвання договору лише тоді, коли воно вже відбулося. Отже, визначаючи істотність порушення договору, суд має виходити з того, що в якості підстави для розірвання договору на вимогу однієї сторони закон передбачає не тільки факт порушення умов договору другою стороною, а й обов'язкову наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Факт порушення договору і характер завданої цим шкоди має бути доведений стороною, яка посилається на істотність порушення.

          Статтею 19 Земельного кодексу України визначено таку категорію земель, як землі сільськогосподарського призначення.

          Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з частиною 1 статті 20 Земельного кодексу України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

          Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

          Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватись за різними видами цільового призначення.

          Статтями 31, 33– 37 Земельного кодексу України встановлений правовий режим видів використання сільськогосподарських земель.

          Згідно ч. 2 ст. 37 Земельного кодексу України державні та комунальні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати в оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства.

          Абзац другий частини п’ятої статті 20 Земельного кодексу України встановлює обов’язок користувачів використовувати землі зазначеної категорії виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33– 37 Земельного кодексу України.

          Як зазначено у правовій позиції Верховного суду України від 08.04.2015 року у справі № 6-32цс15, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

          Враховуючи викладене та відповідно до статті 34 Земельного кодексу України орендовані Первомайською ЦРЛ земельні ділянки для ведення підсобного сільського господарства можуть використовуватися лише у межах вказаного виду використання.

          За приписами ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України та ст. 35 Закону України «Про охорону земель» визначено, що землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

          Статтею 526, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

          Стаття 651 Цивільного кодексу України передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

          Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку у разі використання земель не за цільовим призначенням здійснюється у судовому порядку.

          Відповідно до п.п. 2.20 та 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 Земельного кодексу України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України «Про оренду землі».

          Спірними Договорами передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. (п. 35 Договорів оренди).

          Стаття 653 Цивільного кодексу України встановлює правові наслідки розірвання договору, відповідно до частини другої якої у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

          Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою терміну «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

          Іншим критерієм істотності порушення договору у законі зазначається термін «шкода», який слід тлумачити з урахуванням ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, а істотний негативний вплив на інтереси потерпілої сторони визначається виходячи з розміру завданої порушенням шкоди, який не дозволяє цій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

          Отже, договір може бути розірваний судом за умови встановлення не лише наявності істотного порушення договору, але й наявності шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, а її розмір не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також суд має установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

          Аналогічної правової позиції щодо неможливості розірвання договору оренди з одних лише підстав встановлення його порушення, за відсутності шкоди, завданої таким порушенням дотримується Вищий господарський суд України в постановах від 08.02.2017 р. по справі № 910/3940/15-г, від 19.01.2016 р. по справі № 916/885/15-г, від 30.11.2016 р. по справі № 922/1447/16, від 06.02.2017 р. по справі № 909/932/15.

          Вказана правова позиція Вищого господарського суду України узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 18.03.2013р. по справі № 6-75цс13.

          Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів порушення умов договорів оренди землі, оскільки відповідач не змінював визначене в. п. 14 Договорів цільове призначення земельних ділянок – землі сільськогосподарського призначення. Використання земельної ділянки для ведення підсобного сільського господарства є одним із підвидів категорії земель із цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення. Позивач не надав доказів завдання відповідачем-1 шкоди інтересам держави, зокрема не довів наявність реальних збитків та/або упущеної вигоди, позивач також не довів наявність істотної різниці між тим, на що розраховувало ГУ Держземагенства у Миколаївській області, укладаючи договір, і тим, що в дійсності воно змогло отримати.

          У відповідності з п.п. 8 Договорів оренди землі орендна плата вноситься у грошовій формі та розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

          Як вбачається з листа Первомайської ОДПІ № 3223/8/1408-12-003 від 21.03.2016р. податкові зобов’язання по орендній платі за землю за 2015 рік в сумі 158 800, 00 грн. сплачено своєчасно та в повному обсязі, податкові зобов’язання за 2016 рік сплачуються відповідно до чинного законодавства щомісячно до 30 числа рівними частками (ОСОБА_4 І, а.с. 86).

          Орендар сплачує орендні платежі своєчасно та у повному обсязі, що також підтверджується наданими суду платіжними дорученнями (ОСОБА_4 І, а.с. 150-170).

          Отже, місцевим господарським судом вірно встановлено, що договори оренди не порушують прав та інтересів держави, не завдають майнової шкоди державі, а ГУ Держземагенства в Миколаївській області отримує те, на що розраховувало, укладаючи договори оренди землі, зокрема орендну плату, а використання земель відбувається за цільовим призначенням.

          Таким чином, позивачем не доведено порушення відповідачем-1 взятих на себе договірних зобов’язань, які б могли бути підставою для розірвання договорів оренди землі на підставі статті 651 Цивільного кодексу України та статті 32 Закону України «Про оренду землі».

          За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовної вимоги прокурора про дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок.

          Доводи апеляційної скарги прокурора фактично збігаються з доводами, викладеними у позовній заяві, а тому відхиляються судовою колегією з підстав вищенаведеного.

          Вирішуючи питання щодо визнання недійсним на майбутнє договір про надання послуг по обробітку землі № 64 від 02.01.2015р, судова колегія дійшла наступних висновків.

          Встановлено, що 02.01.2015р між Фермерським господарством «МЕРКУРІЙ Б» та Первомайською центральною районною лікарнею укладений договір про надання послуг по обробітку землі № 64.

          Так, відповідно до умов цього Договору сторони досягли взаємної домовленості про співпрацю в області вирощування сільськогосподарських культур на зазначених земельних ділянках (загальна площа земель, обробіток яких визначено умовами цього договору, склала 219, 5464 га).

          Договір укладено на строк до 22.10.2024р., тобто на весь час дії договорів оренди землі, укладених Первомайською ЦРЛ з ГУ Держземагентства в області.

          Розділом 2 Договору обробітку визначено права та обов’язки ФГ «Меркурій Б», а саме: закріплено за фермерським господарством право власності на урожай; право самостійно визначати напрямки вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці та самостійно розпоряджатися зібраним урожаєм; зобов’язано ФГ «Меркурій Б» повідомити центральну районну лікарню про обставини, що перешкоджають належному виконанню ним зобов’язань відповідно до договору; визначено права господарства щодо використання земельної ділянки відповідно до положень земельного законодавства (ст. 25 Закону України «Про оренду землі»).

          Згідно розділу 3 Договору обробітку ФГ «МЕРКУРІЙ Б» зобов’язано щорічно до 31 грудня сплачувати на користь Первомайської ЦРЛ кошти в розмірі 259 785, 52 грн., проте не меншому ніж 5 % від нормативної грошової оцінки земель, та встановлено умови індексації розміру таких виплат.

          При цьому, обов’язків Первомайської ЦРЛ щодо проведення розрахунків за цим договором, або іншої майнової участі при співпраці в області вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках, не передбачено.

          За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Аналіз умов спірного Договору № 46 дає підстави для висновку, що вказаний правочин є удаваним, так як зі змісту вказаного договору не вбачається, що одна сторона надає іншій стороні послуги, оскільки право на врожай після обробки землі набуває фермерське господарство, а не Первомайська ЦРБ, орендар. Зазначений Договір фактично є прихованою суборендою, тому що за договором орендар передає у платне користування іншій особі орендовану ним земельну ділянку.

          Системним аналізом норм ч. ч. 1, 6 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1, ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що суборендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною суборендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, яка передана орендарем у користування іншій особі на умовах, визначених договором оренди землі. Вказане повністю узгоджується з правовим висновком ВСУ у справі № 6-977цс-16 від 28.09.2016 року.

          За своїм змістом Договір обробітку є договором передачі орендарем у платне користування іншій особі земельної ділянки, тобто договором суборенди землі, оскільки він відповідає вимогам ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в частині визначення істотних умов договору оренди землі. Зокрема, в Договорі обробітку зазначено об’єкт суборенди (кадастрові номери, місце розташування, розміри земельних ділянок), строк дії договору суборенди та відомості про суборендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду, а також відповідальності за її несплату (розділи 1, 3, 4 Договору).

          Частини 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначають, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Згідно із вимогами п. п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Згідно зі ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

          Удаваний правочин як неправомірний може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

          Обов'язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.           Згідно із абз. 4 п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 Цивільного кодексу України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

          Враховуючи те, що між ФГ «МЕРКУРІЙ Б» та Первомайською центральною районною лікарнею фактично укладений договір суборенди землі, застосуванню підлягають відповідні положення Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», які регулюють питання надання земель орендарем у користування іншим особам.

          Зокрема, при укладенні Договору обробітку порушено вимоги ч. 6 ст. 93 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця .

          Умовами спірних договорів оренди землі не передбачено можливість передачі орендованих земельних ділянок іншим особам. Крім цього, орендодавець не надавав письмової згоди на укладення договору про спільний обробіток орендованих земельних ділянок, що підтверджується інформацією ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 14.12.2016 року (ОСОБА_4 І, а.с. 26).

          Крім того, всупереч вимогам ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оренду землі», умови Договору обробітку не обмежені та суперечать умовам договорів оренди земель, укладених закладом охорони здоров’я з ГУ Держземагентством в Миколаївській області.

          Так, розмір орендної плати у Договорі обробітку становить 5 % нормативної грошової оцінки земель, в той час як відповідно до договорів оренди земель орендна плата становить 3% від нормативної грошової оцінки. Тобто, така істотна умова договору суборенди землі, як суборендна плата, у Договорі обробітку є значно (майже у 2 рази) більшою за визначену спірними договорами оренди землі, що свідчить як про недодержання вимог законодавства щодо форми і змісту договорів суборенди, так і про намір Первомайської ЦРЛ одержати дохід, що не передбачено статутом Первомайської ЦРЛ, відповідно до якого заклад фінансується за рахунок районного бюджету і є неприбутковою організацією (п. 8.1 статуту).

          Частиною 5 статті 8 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Передача права користування земельною ділянкою іншій особі оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

          Проте, Договір обробітку, який фактично є договором суборенди землі, укладений між Первомайською ЦРЛ та ФГ «МЕРКУРІЙ Б» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстрований не був.

          Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

          Вказане узгоджується із положеннями постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», відповідно до п. 3.7 якої до господарських договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства і спрямовані, зокрема, на незаконне заволодіння, користування, розпорядження (в тому числі відчуження) об'єктами права власності українського народу – землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами.

          Відповідно до п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

          Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

          Враховуючи викладене, та те, що Первомайська ЦРЛ незаконно передала землі у користування іншій особі - ФГ «МЕРКУРІЙ Б» в порушення умов договорів оренди земель та без додержання обмежень, визначених умовами договорів оренди землі, а також без проведення державної реєстрації переходу права користування, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Договір обробітку від 02.01.2015 року підлягає визнанню недійсним.

          Згідно із ч. 3 ст. 207 ГК України у разі, якщо за змістом зобов’язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов’язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

          Взаємне повернення сторонами набутого за Договором обробітку від 02.01.2015р. є неможливим, тому вказаний договір може бути визнаний судом недійсними лише на майбутнє.

          Зазначене узгоджується з п. 2.29. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», яким передбачено, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

          Враховуючи вищевикладене, вимога про визнання недійсним на майбутнє договору про надання послуг по обробітку землі № 64 від 02.01.2015р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню на підставі ч. 1 ст. 207 ГК України та ст.ст. 203, 215 ЦК України

          Відносно вимог про повернення земельних ділянок, судова колегія дійшла таких висновків.

          Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

          Враховуючи, що вказані вимоги є похідними від одночасного задоволення позовних вимог про розірвання договорів оренди та визнання недійсним договору про надання послуг по обробітку землі, а судом, в той же час, відмовлено у розірванні договорів оренди землі, то і підстави для повернення земельних ділянок із володіння/користування ФГ «МЕРКУРІЙ Б» у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області відсутні.

          Прокуратурою Миколаївської області в апеляційні скарзі не наведено суду будь-яких доводів та не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

          Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

          Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

          Керуючись ст.ст. 22, 99, 100, 101, 103 п. 1, 105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

          Прийняти відмову Фермерського господарства «МЕРКУРІЙ Б» від апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03 травня 2017 року по справі № 915/188/17.

          Апеляційне провадження за апеляційної скаргою Фермерського господарства «МЕРКУРІЙ Б» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03 травня 2017 року по справі № 915/188/17 – припинити.

          Апеляційну скаргу Прокуратури Миколаївської області залишити без задоволення.

          Рішення Господарського суду Миколаївської області від 03 травня 2017 року по справі № 915/188/17 – залишити без змін.

          Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

          Повний текст постанови підписано 25.09.2017р.

          Головуючий суддя                                                            В.А. Лисенко

          Суддя                                                                                Г.І. Діброва

          Суддя                                                                                А.І. Ярош