2-377
2009р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2009р. Ленінський районний суд м. Луганська, у складі:
головуючого – суді ОСОБА_1
при секретарі Машталенко Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного підприємства „Техімпекс-Груп”, треті особи – ОСОБА_5, КСП «Агролюкс», ПП ОСОБА_6, ПП «АНТК», МКП «Бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності, визнання недійсною угоди,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2007 року позивачка ОСОБА_2 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4 та Приватного підприємства « Техімпекс-Груп», в якому зазначила, що відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу адміністративної будівлі з верандою, розташованою за адресою м. Луганськ, вул.. Оборонна, 99-б, укладеного 1 вересня 2004 року між продавцем КСП « Агролюкс» та покупцем ОСОБА_3, у ЛКП «БТІ» за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на цю будівлю. Однак, як їй стало відомо у подальшому на підставі незаконних рішень третейського суду про визнання дійсним договору купівлі-продажу право власності на вказану будівлю було зареєстровано спочатку за відповідачкою ОСОБА_4В, а потім за відповідачем ПП « Техімпекс-Груп», оскільки про розгляд справи у третейському суді їй не було відомо. Послалася, що КСП « Агролюкс» не мав права ще раз відчужувати вказане приміщення відповідачці ОСОБА_4, оскільки він на той момент власником не був, бо право власності за її донькою не скасовувалося. Позивачка в інтересах малолітньої доньки просить визнати право власності за її донькою ОСОБА_3, визнати недійсною угоду від 27 серпня 2004 року про погашення заборгованості та гарантії повернення , укладеною між КСП «Агролюкс», ПП «АНТК» та ОСОБА_6, визнати недійсною реєстрацію вказаної будівлі за відповідачкою ОСОБА_4 та за відповідачем ПП «Техімпекс-Груп», видати виконавчий лист про визнання права власності за ОСОБА_3
Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 14 жовтня 2008 року до участі у справі у якості третьої особи залучено орган опіки та піклування Лутугінського райвиконкому.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 14 жовтня 2008р. до участі у справі у якості третіх осіб залучено ОСОБА_5 батька малолітньої ОСОБА_3, та КСП «Агролюкс», ПП ОСОБА_6, ПП «АНТК», та МКП «Бюро технічної інвентаризації».
У судовому засіданні позивачка в інтересах малолітньої доньки та її представник підтримала позовні вимоги, дала суду аналогічні пояснення.
Відповідачка ОСОБА_4 позов не визнала, послалася, що вона набула права власності на спірне приміщення на підставі рішення третейського суду при асоціації «Лорйєр-Консалтинг-Груп» від 21 березня 2006 року , що не заборонено законом, а потім розпорядилася цим майном, продавши його відповідачеві ПП « Техімпекс- Груп», що підтверджено рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації Бюро технічної інвентаризації Луганської області « Інвентаризація» від 13 липня 2007 року. Також послалася, що договір купівлі-продажу від 1 вересня 2004 року, на який посилається позивачка, як на підставу набуття ОСОБА_3 права власності на
-2-
спірне нерухоме майно, визнаний недійсним рішенням третейського суду при асоціації «Лойєр-Консалтинг-Груп» від 21 березня 2006 року.
Представник відповідача ПП «Техімпекс- Груп», позов не визнав, послався, що він набув права власності на спірне майно на законних підставах, купивши його у відповідачки ОСОБА_4, що підтверджено рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації Бюро технічної інвентаризації Луганської області «Інвентаризація» від 13 липня 2007 року.
Третя особа ОСОБА_5 вважає позовні вимоги позивачки такими, що підлягають задоволенню.
Представник третьої особи орган опіки та піклування Лутугінського райвиконкому вважає позовні вимоги обґрунтованими.
Представник третьої особи КСП «Агролюкс», ПП ОСОБА_6, ПП «АНТК», МКП «Бюро технічної інвентаризації» заперечень проти позову не надали.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
У відповідності зі ст.. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як зазначено у ст.. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст.. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
У відповідності зі ст.. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Статтею 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі:
1) відчуження власником свого майна;
2) відмови власника від права власності;
3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;
4) знищення майна;
5) викупу пам'яток історії та культури;
6) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю;
7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;
8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;
9) реквізиції;
10) конфіскації;
-3-
11) припинення юридичної особи чи смерті власника.
Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
Згідно зі ст.. 387, 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Судом встановлено, що 1 вересня 2004 року між продавцем КСП «Агролюкс» та покупцем малолітньою донькою позивачки ОСОБА_3, було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу адміністративної будівлі з верандою, розташованою за адресою м. Луганськ, вул.. Оборонна, 99-б, цій договір пройшов державну реєстрацію і на його підставі у встановленому порядку ЛКП «Бюро Технічної Інвентаризації» за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на цю будівлю.
Вказані обставини підтверджуються вказаним договором, витягами про державну реєстрацію договору та реєстрацію права власності на будівлю.
Таким чином, малолітня донька позивачки ОСОБА_3АВ. у встановленому порядку з 1 вересня 2004 року набула права власності на спірний об’єкт нерухомості.
Судом також встановлено, що рішенням третейського суду при асоціації «Лойєр-Консалтинг-Груп» від 21 березня 2006 року вказаний договір купівлі-продажу на ім’я малолітньої ОСОБА_3 визнано недійсним, та визнано дійсним договір купівлі-продажу спірної нерухомості на ім’я відповідачки ОСОБА_4, у зв’язку з чим ЛКП «Бюро Технічної Інвентаризації» було перереєстровано право власності на ці будівлі за нею.
У подальшому рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації Бюро технічної інвентаризації Луганської області «Інвентаризація» від 13 липня 2007 року було визнано дійсним договір купівлі-продажу вказаного об’єкту нерухомості між нею та відповідачем ПП «Техімпекс-Груп», у зв’язку з чим ЛКП «Бюро Технічної Інвентаризації» було перереєстровано право власності на ці будівлі за цим відповідачем.
При цьому під час розгляду справ у третейських судах з приводу зазначеної нерухомості, ні донька позивачки ОСОБА_3, ні позивачка, або третя особа ОСОБА_5 до участі у розгляді справи не залучалися, учасниками цієї справи не були.
Вказані обставини підтверджуються копіями рішень третейських судів.
Суд вважає, що зазначені рішення третейських судів безпідставно прийняті, як підстава для реєстрації права власності за відповідачами.
Відповідно до Закону України "Про третейські суди" третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Ураховуючи положення ст. ст. 55, 64, 124 Конституції України, аналізуючи зміст Закону України "Про третейські суди" (1701-15) та ст. 17 ЦПК України, третейський суд як недержавний орган за цим Законом має повноваження вирішення спорів лише тих сторін, якими укладено угоду (прийнято рішення) про передачу спору на
-4-
розгляд третейського суду, і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких, крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов'язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Виходячи з принципу верховенства права, положень ст. ст. 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень ст. ст. 3, 15 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4 ЦПК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав і інтересів, у тому числі шляхом оскарження дій і рішень.
Таким чином, ураховуючи зазначені положення та принцип добровільності утворення третейського суду, обов'язковість рішення третейського суду лише для сторін третейської угоди, його рішення не можуть поширюватись на інших осіб, які не є учасниками третейської угоди і третейського розгляду, права і інтереси яких порушено рішенням третейського суду, прийнятим з перевищенням наданих йому повноважень та поза межами його компетенції (ст. 27 Закону України "Про третейські суди").
Відповідно до вимог п. 7 ст. 8 ЦПК України, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Системний аналіз указаних норм матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що рішення третейського суду не породжує ніяких прав та обов’язків для осіб, які не є учасниками третейської угоди і не можуть скасовувати будь-які права та обов’язки цих осіб.
За таких обставин, суд вважає, що рішення третейського суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного об’єкта нерухомості від 1 вересня 2004 року на ім’я малолітньої доньки позивачки ОСОБА_3, не скасувало право власності її на цю будівлю і тому вона є її власницею до теперішнього часу.
Оскільки вказані рішення третейських судів про визнання дійсними договорів купівлі-продажу початку на ім’я відповідачки, а потім на ім’я відповідача та про визнання за ними права власності на спірне майно, винесено без залучення до участі у справі власниці цього майна малолітньої доньки позивачки, суд вважає, що ці рішення не породили ніяких прав для відповідачів та не могли бути підставою для реєстрації за відповідачами права власності на ці будівлі, а тому вказана реєстрація має бути визнана недійсною та скасована.
Однак, суд вважає, що у даному випадку незважаючи на наявність договору купівлі-продажу від 1 вересня 2004 року на ім’я малолітньої доньки позивачки ОСОБА_3, який у встановленому порядку недійсним не визнано або не розірвано, право власності малолітньої доньки позивачки порушено, а тому є підстави для визнання права власності на спірну будівлю за нею, оскільки її право оспорюється відповідачами і реєстрація її права власності на даний час відсутня.
Що стосується вимог позивачки про визнання недійсною угоди від 24 серпня 2004 року, укладеною між КСП «Агролюкс», ПП ОСОБА_6 та ПП «АНТК» було, в якій йде мова про наявність заборгованості КСП «Агролюкс» перед ПП ОСОБА_6 та про передачу у рахунок часткового погашення заборгованості у власність спірного об’єкту нерухомості, яка від імені КСП «Агролюкс» підписана позивачкою ОСОБА_2, то в цій частині суд не знаходить підстав для їх задоволення, оскільки позивачкою
-5-
не надано доказів наявності повноважень на звернення до суду з такими вимогами від імені будь-кого з учасників цієї угоди. Вона не належить до осіб, яким згідно норм цивільного процесуального законодавства надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Посилання позивачки на порушення прав малолітньої доньки вказаної угодою, свого підтвердження не знайшло, оскільки вказана угода сама по собі не породжує права власності на спірне майно за ПП ОСОБА_6І та не є підставою для реєстрації за ним такого права. Крім того, 1 вересня 2004 року в установленому порядку було укладено та зареєстровано договір купівлі-продажу спірного об’єкта за малолітньою донькою позивачки і вказаний договір у встановленому порядку недійсним не визнано або не розірвано.
Що стосується вимог позивачки про видачу виконавчого листа про визнання права власності за її малолітньою донькою, та накладення арешту на спірне майно, то це питання має вирішуватися під час виконання рішення суду, у разі відмови від його добровільного виконання.
Керуючись ст. 10,15,57,60,212 ЦПК України, Конституцією України, ст. 316,317,319,321,328,330,334,346,387,388ЦК України, Законом України „Про третейські суди”, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати право власності на адміністративну будівлю з верандою, розташовану за адресою м. Луганськ, вул.. Оборонна, 99-б за ОСОБА_7.
Визнати недійсною реєстрацію права власності на адміністративну будівлю з верандою, розташовану за адресою м. Луганськ, вул.. Оборонна, 99-б, яка проведена МКП «Бюро технічної інвентаризації» за відповідачкою ОСОБА_4 8 червня 2007 року за №1226 в книзі 8, та за відповідачем ПП «Техімпекс-Груп 30 липня 2007 року за №3491 в книзі 29, скасувавши ці записи.
В задоволенні решти вимог відмовити за необґрунтованістю.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви по апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: