Справа № 2а-4160                         2009 рік  

ПОСТАНОВА  

Іменем УКРАЇНИ  

20 листопада 2009 року Ворошиловський районний суду м. Донецька у складі:  

головуючого: судді Бухтіярової І.О.  

при секретарі: Галич Л.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2008-2009 роки, –  

ВСТАНОВИВ:  

Позивач ОСОБА_1 29.09.2009 року звернувся  до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни з 0.01.2008 року по 01.10.2009 року та у майбутньому у відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.  

В обґрунтування позову зазначає, що вона віднесена до категорії дітей війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006 року, має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків. Вважає невиплату відповідачем зазначеного підвищення протиправною.  

Просила поновити пропущений строк для звернення до суду та зобов’язати нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни з 01.01.2008 року по 01.10.2009 року та у майбутньому до пенсії за віком.  

У судове засідання позивач не з’явився, причини нез’явлення суду невідомі, про день та час слухання справи повідомлений належним чином.  

Представник відповідача ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності, у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що пунктом 3 статті 2 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що для окремих категорій громадян ОСОБА_4 України можуть встановлюватись умови, норми і порядок їх     пенсійного забезпечення відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Одним з таких ОСОБА_4 і є Закон України „Про соціальний захист дітей війни”. Виділені наступні періоди дії Закону: з  01.01.2006 року по 09.07.2007 року – з моменту набрання чинності Закону України до винесення Конституційним судом рішення № 6-рп/2007; з 09.07.2007 року по 31.11.2007 року – з моменту прийняття Конституційним судом рішення № 6-рп/2007 і до внесення змін в Закон України „Про соціальний захист дітей війни” Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”; з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року – дія змін в Закон України „Про соціальний захист дітей війни” до моменту винесення Конституційним судом рішення № 10-рп/2008; з 22.05.2008 року і по сьогоднішній день – повернення до дії Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції чинній до 01.01.2008 року. Виникнення спірних правовідносин припадає на період після 22.05.2008 (Закон України „Про соціальний захист дітей війни” діє в редакцій чинній до 01.01.2008 року).  

Згідно ст. 6 Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Виходячи з положень преамбули Закону України „Пре загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг за кошти Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внески роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, та також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонд та     фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.  

Преамбулою Закону України „Про соціальний захист дітей війни” закріплено, що цей Закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.  

Враховуючи межі застосування Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону „Про соціальний захист дітей війни” є спеціальною нормою у галузі пенсійного законодавства, а Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є загальною нормою з цих питань.  

Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань не врегульованих спеціальною нормою права.  

Закон України „Про соціальний захист дітей війни” в ст. 7 чітко визначив, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Частиною 2 ст. 95 Конституції України встановлює, що виключно законом пре Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.  

Згідно ч. 5 ст. 18 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі не передбачені цим Законом.  

Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню (ч. 2 ст. 72 Закону Україні „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).  

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат, та на цілі, не передбачені цим Законом.  

Загальна норма (Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”) вказує на те, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (ч. 1 ст. 28).  

Проте частиною 3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а тому, щодо пенсіонерів, яким доплата до пенсій призначена за іншими спеціальними законами, у тому числі і на підставі Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, зазначений у частині 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” розмір мінімальної пенсії за віком не застосовується.  

Розмір доплати до пенсії, встановлений ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, був визначений, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який для цієї категорії пенсіонерів законодавчо встановлений не був.  

Положення частини 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, щодо встановлених обмежень застосування розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного частиною 1 цього Закону, Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України, не визнавалися, а тому підлягають виконанню.  

Отже вимоги про те, що базова мінімальна пенсія за віком при обчисленні доплати до пенсії з урахуванням положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” повинна визначатися згідно із Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” суперечить законодавству, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.  

Відносно проміжку часу з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, представник відповідача зазначив, що 22.05.2008 року Конституційним судом України прийнято рішення у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).  

Відповідно до вказаного рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 41 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” (стосується змін до Закону України – „Про соціальний захист дітей війни”).  

Згідно п. 5 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року, положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.  

ОСОБА_2, зазначив представник, керувалося в своїй діяльності редакцією Закону чинній з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року і нараховувало щомісячну доплату до пенсії у розмірі 48,10 гривень (ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”: дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення розмірі надбавки, встановленої для учасників війни).  

Тобто ОСОБА_2 пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька діяло відповідно до ст. 6 Конституції України. Крім того, наполягав на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, оскільки пенсія нараховувалася та виплачувалася щомісячно та позивачу був відомий її розмір.  

Просив у задоволенні позову відмовити.  

Суд, вислухавши сторону дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.  

З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус „дитина війни”, що підтверджується пенсійним посвідченням № 40497/15, виданим 28.03.1995 року ОСОБА_2 пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька.  

Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, положення пункту 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року, щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, визнані такими, що не відповідають Конституції України.  

Таким чином, за період з 1 січня 2008 року до 31 грудня 2008 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, були чинними лише з 22 травня 2008 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2008 року.  

Тобто, вимоги позивача про зобов’язання відповідача до нарахування надбавки до пенсії за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року та стягнення її з відповідача, задоволенню не підлягають.  

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

Позивач разом із заявленим клопотання про поновлення строку звернення до суду, не навів поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що причиною пропущення вказаного строку є необізнаність у правових питаннях, а про порушення своїх прав позивач дізнався після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.  

Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян обов'язково підлягають оприлюдненню.  

У зв'язку з тим, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії, як дитині війни за 2008 рік, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії, як дитині війни за період з 22.05.2008 року до 28.09.2008 року з підстав пропуску річного строку звернення до суду (дата подання позову – 29.09.2009 року).  

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Судом встановлено, що позивач 29.09.2009 року звернувся до адміністративного суду з позовом до відповідача про порушення своїх прав.  

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

Представник відповідача наполягав на застосуванні строку звернення до суду.  

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про підвищення пенсії як дитині війні підлягають задоволенню лише за період з 29 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Таким чином, за вказаний період суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни.  

Відмовляючи в задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.  

Законом України „Про соціальний захист дітей війни” визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.  

Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії.  

Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.  

Суд вважає, що позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача робити перерахунок підвищення пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком з 01.01.2009 року по 01.10.2009 року є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з таких підстав.  

Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26 грудня 2008 року № 835-6 передбачено надання права Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених бюджетними програмами.  

Аналіз приписів  даної норми передбачає різновиди соціальних виплат, розміри яких встановлюються КМУ, а саме, які: визначаються від розміру заробітної плати; в абсолютних сумах; у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

Окремою бюджетною програмою о "Дотації Пенсійному Фонду України". Порядок взаємодії Міністерства фінансів України як головною розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу відповідно до статті 8 Бюджетного Кодексу України затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2007 року № 662 (зареєстрований Міністерством юстиції 19 червня 2007 року за № 673/13940). Пунктом 1.4 даного Порядку передбачено, що до системи головного розпорядника коштів, крім центрального апарата міністерства фінансів України, входять вісім відповідальних виконавців серед них Пенсійний фонд України.  

Бюджет Пенсійного фонду України на 2009 рік, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року №235. Видатки зазначеного бюджету сформовані, у тому числі, за рахунок коштів Державного бюджету України.  

28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 530 (із змінами, винесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 355 від 14 квітня 2009 року) „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, пунктом 8, якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня – 48,10 гривні, з 1 липня – 48,20 та з 1 жовтня – 49,80 гривні.  

На теперішній час, ст. 71 Закону України від 26.12.2008 року № 835-VI „Про Державний бюджет України на 2009 рік” та Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, до теперішнього часу не визнані неконституційними.  

Отже, за наявності декількох законів, а саме: Закону України від 26.12.2008 № 835-VI „Про Державний бюджет України на 2009 рік” та Закону України від 18.11.2004 № 2195-1V „Про соціальний захист дітей війни”, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.  

В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача проводити виплати з майбутнім перерахунком згідно змін діючого законодавства, то суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки вимоги позивача стосуються спонукання відповідача вчинити певні дії з виплати допомоги позивачу у майбутньому, то у суду на теперішній час відсутній предмет розгляду по справі (рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень), який б можливо було перевірити на предмет відповідності вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.  

Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню частково.  

На підставі Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року та керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

ПОСТАНОВИВ:  

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2008-2009 роки – задовольнити частково.  

Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 29.09.2008 року по 31.12.2008 року.  

В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька – відмовити.  

Постанова може бути оскаржена наступним чином: заява про апеляційне оскарження постанови,  може бути подана до Ворошиловського районного суду м. Донецька протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Ворошиловського районного суду м. Донецька та Апеляційного адміністративного суду Донецької області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Постанову надруковано у нарадчій кімнаті у одному примірнику.  

Суддя Ворошиловського районного суду  

м. Донецька                                                                                                                                      І.О. Бухтіярова