Справа №11а-10 2007 р. Головуючий у 1 інстанції -
Покатілов О.Б.
Доповідач - Слісарчук Я.А.
УХВАЛА
Іменем України
" 13 " лютого 2007 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
Головуючого Романова О.В.
суддів Широкопояса Ю.В.
Слісарчука Я.А.
за участю прокурора Воронухи Д.С.
потерпілого ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 8 листопада 2006 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Житомира, відповідно до ст.89 КК України не судимого,
засуджено за ст.28 9 ч.1 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням впродовж ж трьох років.
Згідно ст.76 КК України на засудженого покладені обов'язки:
-повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання;
-періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід ОСОБА_2 залишено попередній - підписку про невиїзд.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 гривень моральної шкоди, 2434,96 гривень матеріальної шкоди та 66,68 гривень судових витрат на користь держави.
Питання про речові докази вирішено відповідно до положень ст.81 КПК України.
Як визнав суд, 1 липня 2006 року біля 13 години ОСОБА_2 на подвір'ї будинку АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, підійшов до легкового автомобіля „Москвич 412" державний номерний знак НОМЕР_1, за допомогою викрутки відчинив двері, проник до салону та викруткою запустивши двигун транспортного засобу зник з місця події, тим самим незаконно заволодів автомобілем, який належить ОСОБА_1, заподіявши йому матеріальні збитки на загальну суму 2411,4 6 гривень.
Потерпілий ОСОБА_1 вирок просить скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання в межах санкції ст. 28 9 ч.1 КК України у вигляді реального позбавлення волі.На думку автора апеляції суд не врахував, що засуджений в минулому неодноразово притягувався до кримінальної
відповідальності, однак на шлях виправлення не став і знову вчинив злочин середньої тяжкості.
Заслухавши доповідь судді, потерпілого ОСОБА_1 про задоволення його апеляції, прокурора та засудженого ОСОБА_2, які вважали вирок суду законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину за який він засуджений, ґрунтується на зібраних у справі і перевірених в судовому засіданні доказах, оцінених в сукупності і ніким з можливих апелянтів не оспорюється.
Дії ОСОБА_2 за ст. 289 ч.1 КК України кваліфіковані правильно.
Що стосується призначеного покарання то воно відповідає вимогам ст.65 КК України. Суд врахував, що засуджений немає судимості, визнав вину, щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, вчинив злочин середньої тяжкості в стані алкогольного сп'яніння.
З матеріалів справи видно, що від злочинних дій ОСОБА_2 не настало тяжких наслідків. Суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість його виправлення та перевиховання в умовах не пов'язаних з ізоляцією від суспільства і призначив покарання із застосуванням ст.75 КК України.
Підстав для скасування вироку за м'якістю призначеного покарання, та постановления нового вироку з призначенням засудженому покарання у вигляді реального позбавлення, про що зазначає в своїй апеляції потерпілий, колегія суддів не вбачає.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 8 листопада 2006 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.