№ 2-626/09  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

16 листопада  2009 року                                                                              м. Запоріжжя              Шевченковський  районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого -                    судді Суркової В.П.,

при секретарі                               Владиченко І.В.,

  за участю представника

позивача                                       ОСОБА_1,

представника відповідачів           ОСОБА_2,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні цивільну справу  за позовом Військової частини А 1978 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 ((ОСОБА_5) ОСОБА_6 про виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення, про визнання договору недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 до Військової частини А 1978, треті особи - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя, відділ опіки та піклування Шевченківської  районної адміністрації Запорізької міської ради,  про визнання права користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ :

Військова частина А 1978 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення, про  визнання договору недійсним.

В позові зазначено, що за картковим обліком Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя  та за військовою частиною А 1978 обліковується гуртожиток будівля № 2\337, військове містечко № 28 «Мокре», 1957 року побудови, поштова адреса: м. Запоріжжя, вул. Військбуд, буд. 71. Даний гуртожиток призначений для проживання військовослужбовців частини та членів їх родини.

За клопотанням директора підприємства «ЧП Пержинський» 01.09.2005 року у кімнату № 38 гуртожитку був заселений та мешкає ОСОБА_3 зі своєю родиною: дружиною ОСОБА_4, донькою ОСОБА_7

Відповідно до п.1.4, 1.5 наказу Міністра оборони України від 24.03.2008 року № 113 «Про затвердження Інструкції щодо організації надання житлової площі у гуртожитках Збройних Сил України, гуртожитки створюються  для проживання одиноких військовослужбовців, проживання сімей військовослужбовців та для працівників Збройних Сил України на період роботи останніх за умови відсутності місця проживання та інші особи, які прибули у військову частину на визначений термін для виконання службових завдань.

У зв’язку з тим, що відповідачі не відносяться до жодної з вказаних категорій і  не мають спеціального ордеру на заселення житлової площі у гуртожитку, просять виселити відповідачів з гуртожитку разом з неповнолітніми онуками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 без надання іншого жилого приміщення, та визнати недійсним договір найму жилого приміщення – кімнати № 38 в будинку № 71 по вул. Військбуд у м. Запоріжжя   від 01.09.2005 року.

Відповідачі позов не визнали, заявили зустрічний позов про визнання права користування житловим приміщенням, зазначив, що вселилися у гуртожиток за клопотанням роботодавця ОСОБА_3 01.09.2005 року  між ОСОБА_3  та командуванням Військової частини А 1978 був укладений безстроковий договір найму житлового приміщення, за  проживання у гуртожитку вносять платежі. Оскільки іншого житла не мають, просять визнати за ними право користування спірною  кімнатою у гуртожитку.

Представник третьої  особи - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (далі КЄЧ м. Запоріжжя) не заперечує проти первинного позову, пояснив, що  гуртожиток знаходиться на обліку  КЄЧ,  але правовстановлюючі документи на нього відсутні і на теперішній час знаходяться у процесі оформлення. ОСОБА_3 не мають ніякого відношення до міністерства оборони України і тому підлягають виселенню без надання іншого житла.

Представник третьої особи – відділу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради в судове засідання не з’явився, від нього надійшла заява, яка містить прохання про розгляд справу за їх  відсутності, проти первинного позову не заперечують.

Заслухавши пояснення сторін, доводи представника відповідачів,  з’ясувавши всі обставини справи, суд знаходить первинний та зустрічний позов такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 (ОСОБА_5) Т.В., ОСОБА_8 з 01.09.2005 року мешкають у кімнаті  № 38 будинку  № 71  по  вул. Військбуд у м. Запоріжжі (а.с. 90). Це житлове приміщення надано їм на підставі клопотання директора підприємства «ПП Пержинський».

У відповідності  з вимогами ст. ст. 10 та 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог або заперечень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на норми статей 127 та 132 ЖК УРСР.

Між тим, з цим не можна погодитися тому, що у відповідності  зі ст. 129 ЖК УРСР та ст. 10 Примірного положення про гуртожитки єдиною підставою для вселення  на надану жилу площу  в гуртожитку   є спеціальний ордер. Оскільки відповідачі вселилися в спірну кімнату без спеціального ордеру, тобто без законних підстав, правовідносини, які склалися між сторонами, не регулюються положеннями глави 4 ЖК УРСР та Примірним положенням про гуртожитки, а регулюються нормами цивільного законодавства.

Позивач не надав жодних доказів належності  йому жилого приміщення, з якого вимагає виселити відповідачів, правовий статус будинку, хоча суд сприяв  здійсненню його прав  шляхом направлення відповідних запитів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Всупереч цим вимогам позивач не зазначив і не довів  підстави визнання недійсним договору найму жилого приміщення.  

Відповідно до ст. 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення  в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення  між наймодавцем – житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності – відповідним підприємством установою, організацією) і наймачем – громадянином, на ім’я якого видано ордер.

Оскільки позивачем не доведено належність та правовий статус житлового приміщення, підстави визнання договору недійсним,  а глава 4 ЖК УРСР «Користування гуртожитками» не передбачає застосування до цих правовідносин положень ст. ст. 61-68 ЖК,  укладений договір найму жилого приміщення від 01.09.2005 року,  є нікчемним, а відтак відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 203, 215 ЦК України,  

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Військової частини А 1978 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення, про  визнання договору недійсним та зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 до Військової частини А 1978, треті особи - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя, відділ опіки та піклування Шевченківської  районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання права користування житловим приміщенням - відмовити.    

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення  та подання  апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя                                                                                                            В.П. Суркова