Справа № 2-1778/2009р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

(заочне)  

21 жовтня  2009 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:  

головуючого  судді Клепка Л.І.,  

при секретарі   Мушинській М.В.,  

  розглянувши у заочному судовому засіданні в залі суду у місті Димитров Донецької області справу за позовом обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію,-  

В С Т А Н О В И В:  

Позивач обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго” звернувся  до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію. В обґрунтування вимог вказав, що відповідачка значиться зареєстрованою і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 14, кв. 25 і є основним наймачем вказаної квартири. У період з 01.04.2005 року по 01.07.2009 року відповідачці на квартиру площею 41,10 кв.м. була відпущена  теплова енергія,  за яку вона плату не вносила, в зв’язку з чим за вказаний період  за нею утворилася заборгованість в розмірі 1735 грн. 48 коп. Оскільки відповідачка в добровільному порядку не бажає провести розрахунок за спожиту теплову енергію, позивач просить суд стягнути з неї на його користь зазначену суму в судовому порядку. Крім того, просить суд стягнути з відповідачки на його користь понесені ним витрати по сплаті інформаційно-технічних витрат розгляду справи в розмірі 30 грн., втрати від інфляційних процесів у сумі 935,84 грн. та  3 % річних у сумі 153,30 грн.  

  Представник позивача до судового засідання не з’явився, надавши суду письмову заяву про розгляд у його відсутність, в якій також висловив згоду на розгляд справи у заочному судовому засіданні в разі неявки до суду відповідачки.  

  Відповідачка до судового засідання також не з’явилася, про час і місце розгляду справи вважається повідомленою  відповідно до п.8 ст.76 ЦПК України.  

   Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права та обов’язки сторін і немає необхідності вислуховувати особисті їх пояснення.  

  Судом встановлено, що відповідачка в період з 01.04.2005 року по 01.07.2009 року була зареєстрована та мешкала в квартирі № 25 будинку № 14 на м-ні «Восточний» в м. Димитров,  Донецької області і є основним наймачем вказаної квартири. (а.с. 5,6 ). На ім’я ОСОБА_2 позивачем оформлено особистий рахунок № 9824 на сплату послуг з надання теплової енергії (а.с.  8 ).  

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість за спожиту теплову  енергію за вказаний період становить 1735,48 грн. (а.с.7).  

  Як встановлено в судовому засіданні, відповідачка користувалася тепловою енергією, яка надавалася їй позивачем на квартиру площею 41,10 кв. метри, проте плату за це не сплачувала. Вказані обставини свідчать про те, що відповідач порушив умови договору в односторонньому порядку.  

  Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується надати послугу другій стороні (замовнику), а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві  зазначену послугу. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник у відповідності з положеннями ст. 903 ЦК України зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.  

  Суд вважає, що оскільки позивачем на ім’я наймача квартири було відкрито рахунок на споживання теплової енергії, це свідчить про фактичне укладення договору, згідно якого позивач повинен надавати, а відповідачка сплачувати плату за спожиту теплову енергію.  

Згідно ст.ст. 64, 68 ЖК України наймач несе майнову відповідальність за зобов’язаннями, що виникають з договору найму житлового приміщення і  зобов’язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. Обов'язок споживачів теплової енергії щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за отриману теплову енергію передбачений ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" від 2.06.2005р та п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р.  Це ж положення закріплене і в п.11.2.1 Правил користування тепловою енергією.  

Оскільки відповідачка не сплачувала плату за спожиту теплову енергію, це свідчить про порушення нею умов договору в односторонньому порядку, в зв’язку з чим суд вважає за необхідне вимоги позивача задовольнити, стягнувши з відповідачки на його користь суму заборгованості за спожиту теплову енергію за  період з 01.04.2005 року по 01.07.2009 року в сумі 1735,48 грн.  

Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних від простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.  

Тарифна політика у житлово-комунальному господарстві здійснюється на підставі чинного законодавства, основу правового регулювання складають Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких повноваження щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги надано органам місцевого самоврядування. Порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг визначає Кабінет Міністрів України.  

Судом встановлено, що позовні вимоги грунтуються на договорі, предметом якого є надання  комунальних послуг населенню.  Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, а також права та обов’язки сторін визначаються спеціальним Законом від 24.06.2004року №1875-1У «Про житлово-комунальні послуги», норми якого не містять санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов’язання.  Не містить їх  і Закон України від 20 лютого 2003 р. № 554-1V "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію".  Статтею 5 цього Закону встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їхню заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.  

Законом України від 13.11.1996року «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги», чинного і на теперішній час, у зв’язку з невиконанням державою зобов’язання  по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населення тимчасово забороняється нараховувати  по розрахунках з 1 жовтня 1996року та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги. Закон України «Про відповідальність  за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» 10.01.2002року  з послідуючими змінами регулює договірні  правовідносини між платниками та одержувачами коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, суб’єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи підприємницької діяльності, тобто на сферу житлово-комунальних послуг, де платником є фізична особа, він не поширюється.  

Таким чином, на думку суду, положення ст.625 ЦК України на правовідносини, які виникають з прострочення виконання грошового зобов’язання з оплатою населенням комунальних послуг, не поширюються. Тому в частині вимог позивача щодо нарахування та стягнення з відповідачки втрат від інфляційних процесів та 3% річних, які по суті є платою за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов’язання,  задоволенню не підлягають.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., які було сплачено позивачем при подачі позову до суду (а.с.2), та на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн., оскільки позивач звільнений від сплати цих витрат за рішенням Димитровської міської ради від 24.12.2008 року за № V/36-11 (а.с. 4).  

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 64, 68 ЖК України,  901, 903 ЦК  України, ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" від 2.06.2005р., ст.ст. 10, 11, 57, 88, 209, 212- 215, 224-226, 294  ЦПК України, суд –  

В И Р І Ш И В:  

  Позов обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію задовільнити частково.  

Стягнути з ОСОБА_1 на користь обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго”  заборгованість за  відпущену теплову енергію за період з 01.04.2005 року по 01.07.2009 року в сумі 1735 (одна тисяча сімсот тридцять п’ять) грн. 48 коп., перерахувавши зазначену суму на розрахунковий розрахунок 26005111798 в ДОД ВАТ «ОСОБА_3 Аваль», МФО 380805, Код ЗКПО 26221744.  

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., перерахувавши зазначену суму на розрахунковий рахунок 26001301767169 у філії Головного Управління Промінвестбанку м. Донецьк, МФО 334635, ЄДРПОУ 25952931, та на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн.  

В задоволенні вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних відмовити.  

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.  

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Димитровського міського суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд  протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

  Суддя