ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2009 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Баранник Н.П. (доповідач),
суддів:
при секретарі: Мірошниченка М.В., Юхименка О.В.,
Красота А.О.,
за участю
представника відповідача:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Жаворонкова С.М.,
Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду
від 28.08.2008р. у справі № 2-а-3878/08
(категорія статобліку 2.11.17 )
за позовом Українсько-Кіпрського товариства з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями компанії «Віл корпорейшин»
до
про Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська
зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА :
Українсько-Кіпрське товариство з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями компанія «Віл корпорейшин» (далі по тексту позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про зобов’язання Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (далі по тексту відповідач) визнати та прийняти декларацію позивача з податку на прибуток за 9 місяців 2007р..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що надіслана позивачем на адресу відповідача декларація останнім не визнається, оскільки її не підписано головним бухгалтером або відповідальною посадовою особою. Декларація була підписана електронним підписом директора підприємства Карпенко В.О., і це не забороняється діючим законодавством, а тому, на думку позивача, відмова податкового органу визнати та прийняти декларацію є незаконною та безпідставною.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2008р. у справі № 2-а-3878/08 позовні вимоги задоволено повністю.
Відповідач, не погодившись із постановою суду, подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, з урахуванням надісланих до неї доповнень, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач просить оскаржену постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні вимог позову.
Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу зазначив, що суд першої інстанції повно дослідив обставини справи і прийняв законне та обґрунтоване рішення, а тому підстави для його скасування відсутні. Просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду від 28.08.2008р. у даній справі – без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив суд апеляційну скаргу задовольнити.
Позивач про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі в судовому засіданні не направив, про поважність причин неявки суд не повідомив, тому колегія суддів вважає можливим справу розглянути без участі представника позивача.
Заслухавши представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Суть спору:
Позивач зареєстрований як платник податку на прибуток та платник податку на додану вартість.
На виконання приписів ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», відповідно до якої підприємства зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), позивачем була в електронному вигляді подана декларація з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року.
Відповідач подану позивачем декларацію не визнав як податкову з посиланням на відсутність підпису головного бухгалтера або відповідальної посадової особи.
Не погодившись з позицією відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про зобов’язання визнати та прийняти декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2007р..
Як свідчать матеріали справи, і це сторонами не заперечується, декларація з податку на прибуток за 9 місяців 2007р. подана позивачем в електронному вигляді і підписана електронним підписом директора підприємства Карпенко В.О..
Відповідно до п.3.1 ст.3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року № 143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за № 271/7592, декларація складається із заголовної та двох основних частин і десяти додатків. У заголовній частині декларації відображаються повна назва підприємства (відповідно до установчих документів), зареєстрованого в установленому порядку, ідентифікаційний код, код виду економічної діяльності, місцезнаходження та номер телефону платника.
Аналізуючи подану податковій інспекції декларацію позивача (а.с. 4), колегія суддів звертає увагу на невірне заповнення такого обов'язкового реквізиту як повна назва підприємства (графа 3 декларації). Так, позивач, в порушення вимоги про відображання повної назви підприємства (відповідно до установчих документів) зазначив назву у скороченому варіанті - «Укр.-Кіп. ТОВ і іноз.інвест.комп. «Віл корпорейшин».
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітній період.
В п.1 ст.11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", визначено, що на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність, яку підписують керівник та бухгалтер підприємства.
Згідно ст. 3 цього ж Закону, метою складення фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року № 143, встановлено, що подання податкової декларації з податку на прибуток передбачено пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до абз.5 п/п 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків .
Згідно з п. 1.6 зазначеного вище Порядку, достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.
Оскільки декларація з податку на прибуток за 9 місяців 2007р. була заповнена позивачем не у відповідності до правил, визначених у затвердженому порядку її складання, податкова інспекція цілком правомірно не визнала її як податкову декларацію.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції відносно того, що на контролюючий орган покладено безумовний обов’язок прийняти податкову декларацію.
Враховуючи зміст наведених норм, можливо стверджувати, що законодавець зобов’язує платника податків дотримуватися повного та правильного відображення всіх обов’язкових реквізитів під час складання документів податкової звітності, а контролюючим органам, у випадку виявлення невідповідності змісту декларації, надано право не визнати таку звітність за податкову декларацію.
Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача обґрунтована і підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Вирішуючи по суті заявлені позовні вимоги, та враховуючи обставини, встановлені під час розгляду даної справи, колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні вимог позову.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2008р. у справі № 2-а-3878/08 скас увати.
В задоволенні позовних вимог Українсько-Кіпрського товариства з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями компанії «Віл корпорейшин» - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня виготовлення її в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
В повному обсязі постанова виготовлена 16.11.2009р..
Головуючий суддя: Н.П. Баранник
Судді: М.В. Мірошниченко
О.В. Юхименко