ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2009 року №22а-15552/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого-судді – Богаченко С.І.,
суддів – Попко Я.С., Яворського І.О.,
при секретарі судового засідання – Троцькому Є.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського кооперативу «Решнівецький» на постанову господарського суду Хмельницької області від 02 жовтня 2008 року в справі за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського кооперативу «Решнівецький» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 5826,89 грн. та пені в розмірі 111,84 грн.,-
В С Т А Н О В И Л А :
04 червня 2008 року Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось в суд з позовом до сільськогосподарського кооперативу «Решнівецький» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 5826,89 грн. та пені в розмірі 111,84 грн.
Постановою господарського суду Хмельницької області від 02 жовтня 2008 року в справі №3/3816-А позов задоволено. Постановлено стягнути з сільськогосподарського кооперативу «Решнівецький» на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 5826,89 грн. адміністративно-господарських санкцій та 111,84 грн. пені.
Не погоджуючись з прийнятою постановою її оскаржив сільськогосподарський кооператив «Решнівецький» до Львівського апеляційного адміністративного суду, де просить скасувати постанову господарського суду Хмельницької області від 02 жовтня 2008 року і прийняти нову, якою відмовити Хмельницькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів про застосування фінансових санкцій на суму 5938,73 грн. до СГК «Решнівецький».
В апеляційній скарзі, апелянт вважає, що судом першої інстанції допущено порушення ст. 77 ГПК України, тобто розглянуто справу без участі представника відповідача чим порушили його право на захист, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, заперечувати проти позовних вимог, надавати документи, які спростовують позовні вимоги (ст. 22 ГПК України). Також вважає, що судом було допущено неповноту судового слідства та невірно оцінені надані докази, зроблено висновки тільки на наявних матеріалах.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи позовні вимоги позивачеві по справі, суд виходив з того, що згідно з ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в редакції чинній на 2005 рік встановлено для підприємств (об’єднань), установ, і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця. Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Робоче місце інваліда, згідно з п. 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року № 314, із змінами та доповненнями – це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.3). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п.5)
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Зокрема в силу положень Закону відповідач зобов'язаний створити робочі місця для праці інвалідів, та забезпечити (здійснити всі необхідні дії) щодо їх працевлаштування, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
На підставі даних звіту Хмельницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів визначено норматив створення відповідачем робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 5 чоловік. У звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік відповідач не зазначив про створення ще одного робочого місця для працевлаштування інвалідів, яке повинен був забезпечити згідно встановленого нормативу. Також згідно повідомлень Управління праці та соціального захисту населення Старосинявського районного центру зайнятості відповідач не повідомляв про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та наявність вакантних посад, на яких може використовуватись праця інвалідів.
Стаття 20 Закону України (в редакції від 06 жовтня 2005 року Закон № 2960-ІV) «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачає сплату адміністративно-господарських санкцій за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Також ст. 20 вказаного Закону визначає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, об'єднань, установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Звідси, позивачем правомірно було нараховано адміністративно-господарські санкції в розмірі 5826,89 грн. за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та відповідної пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 111,84 грн.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій статті 20, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 5826,89 грн., пені в розмірі 111,84 грн., та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, ч.1 п.1 ст. 198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу сільськогосподарського кооперативу «Решнівецький»– залишити без задоволення , а постанову господарського суду Хмельницької області від 02 жовтня 2008 року в справі № 3/3816-А – без змін .
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, до касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С.І. Богаченко
Суддя Я.С. Попко
Суддя І.О. Яворський
Повний текст виготовлений 19.10.2009 року.