Справа № 2-1359/10

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2010 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді – Сербіної Н. Г. ,

при секретарі – Карпенко Н. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна», 3-тя особа ОСОБА_2 - про стягнення суми незаконно стягнених аліментів та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він працював у Публічному акціонерному товаристві «ІНГ Банк Україна» з 05 листопада 2007 року на посаді фахівця управління по роботі з персоналом. 23 вересня 2009 року між відповідачем та позивачем була укладена «Угода про припинення трудових відносин», в якій було домовлено про припинення трудових відносин з 30 вересня 2009 року з формулюванням «За угодою сторін». В додатку 1 до вищевказаної Угоди, а саме в п.1.1.2, п.1.1.3, параграфу 1.2,п. 1.2.1 було вказано про те, що відповідач бере на себе зобов»язання виплатити йому, крім заробітної плати ще й компенсацію за дні невикористаної відпустки та вихідну допомогу.

У нього є зобов»язання, а саме виконавчий лист № 2-501 від 20.05.2009 року, по якому він регулярно сплачував аліменти ОСОБА_2 на утримання дитини Дар»ї в розмірі 25% від доходів.

28 вересня 2009 року, в день виплати заробітної плати за вересень 2009 року та виплати сум, компенсації за дні невикористаної відпустки та вихідної допомоги, відповідачем було стягнуто з нього 28 374 грн. 99 коп. аліментів, вважає, що ця сума стягнута з нього безпідставно та просив стягнути з відповідача 24 646 грн. 90 коп., як суму незаконно стягнених аліментів з його вихідної допомоги та компенсації на невикористану відпустку протягом одного року, зобов»язати відповідача виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в зв»язку з тим, що остаточний розрахунок при звільненні не проведений з ним до цього часу, тому, що відбулось незаконне стягнення аліментів, тобто він не отримав належну йому суму в повному обсязі.

В ході розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просисі стягнути з відповідача 1817 грн. 77 коп., як суму незаконно стягнених аліментів з компенсації за невикористану протягом одного року відпустку та стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного повного розрахунку в зв»язку з тим, що остаточний розрахунок з ним при звільненні не проведений до цього часу, тому, що відбулось незаконне стягнення аліментів з суми компенсації за невикористану протягом одного року відпустку.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги з тих же підстав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що позивач дійсно працював у відповідача і при звільненні, відповідно до угоди, укладеної між позивачем та відповідачем від 23 вересня 2009 року було здійснено виплату позивачу в загальній сумі 84 972 грн. 75 коп., включивши утримання аліментів у загальній сумі 28 374 грн. 99 коп..

Зазначене утримання аліментів було здійснено відповідачем з загальної суми нарахувань у сумі 107 431 грн. 20 коп., в яку було включено також і компенсацію за

невикористану відпустку у сумі 8 554 грн. 20 коп., а отже і сума аліментів, що була утримана понад законодавчо встановлений розмір із суми виплати позивачу та склала 1 817 грн. 77 коп.. Однак, вважає, що таке нарахування та утримання було здійснено за письмовою згодою самого позивача. Вважає, що утримання відповідачем суми аліментів понад законодавчо визначений розмір із суми виплати позивачу було здійснено не з порушенням законодавчих норм, а за наявності письмової згоди останнього. В задоволенні позову просив відмовити.

3-тя особа- Забродіна М.Г. в судове засідання не з»явилась, направила пояснення за позовом та просила розглядати справу у її відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні позивач працював в Публічному акціонерному товаристві «ІНГ БАНК Україна» з 05 листопада 2007 року на посаді Фахівця Управління по роботі з персоналом.

Згідно виконавчого листа № 2-501 від 20.05.2009 року позивач повинен сплачувати аліменти на утримання доньки Дар"ї на користь ОСОБА_2 в розмірі 25% від доходів ( а.с. 28-31).

23 вересня 2009 року між відповідачем та позивачем було укладено Угоду про припинення трудових відносин, згідно якої Трудовий договір між відповідачем та позивачем припинявся за взаємною згодою сторін 30 вересня 2009 року, при цьому вказану дату було визначено сторонами останнім днем роботи позивача. Крім того, за умовами Угоди відповідач погодився сплатити, а позивач погодився прийняти вихідну допомогу в розмірі 12 492 долари США, що виплачувалася в українських гривнях за встановленим обмінним курсом банку ( 23-26).

Таким чином, у відповідності до визначеного Угодою відповідачем було здійснено позивачу виплату у загальній сумі 84 972 грн. 75 коп.

Стаття 129 КЗпП України, п.2 ст. 73 Закону України "Про виконавче провадження" передбачають, що стягнення/ утримання аліментів не провадиться з компенсації працівникові за не використану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років.

Як вбачається з розрахункового листка ( а. с. 27) утримання аліментів було здійснено відповідачем із загальної суми нарахувань, в яку було включено також і компенсацію за невикористану відпустку в сумі 8 554,20 грн.. Таким чином сума аліментів, що була утримана понад законодавчо визначений розмір із суми виплати позивачу, склала 1817,77 грн., тому ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх належних йому сум провадиться підприємством в день звільнення, а про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У будь- якому випадку, незалежно від наявності спору про розмір сум, власник або уповноважений ним орган повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність же власника або уповноваженого ним органу за порушення строків, передбачених ст. 116 КЗпП України, законодавець визначив ст. 117 КЗпП України- у вигляді зобов"язанння виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з наданого суду меморіального ордеру № 13773218 від 28.09.2009 року відповідачем була здійснена виплата сум, належних позивачу станом на останній день його роботи - 30 вересня 2009 року, шляхом їх зарахування на поточний рахунок позивача та які він отримав у законодавчо встановлений строк.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України позивачу було видано в останній день роботи трудову книжку, що підтверджується відповідною заявою позивача та проставленим підписом останнього у журналі виданих трудових книжок.

Таким чином, застосування ст. 117 КЗпП України, на яку посилається позивач, не може мати місце за відсутності порушень з боку відповідача як щодо законодавчо встановлених строків проведення розрахунку із позивачем при його звільненні, так і щодо

самої процедури звільнення.

На підставі викладеного, ст. ст.,116,117, 129 КЗПП України, керуючись ст. ст.

209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна» , 3-тя особа ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно стягнених аліментів та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна» 1817 грн. 77 коп. ( одну тисячу вісімсот сімнадцять грн.. 77 коп.)

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна» на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та витрати по оплаті інформаційно - технічного розгляду справи в сумі 120 грн..

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва. Про апеляційне оскарження рішення суду заяву може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя ОСОБА_3