Справа №2-4870/09
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇ НИ
18 листопада 2009 року Тернопільський міськрайонний суд в складі:
головуючої – судді Галіян Л.Є.
при секретарі – Хлібороб Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
третя особа – Другий відділ ДВС Тернопільського міського управління юстиції
про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення з нього 4295, 18 грн., з яких 3 802, 50 грн. інфляційних за період з березня 2007 року по квітень 2009 року та 490, 68 грн. – три проценти річних за затримку розрахунку у період з 12.02.2007 року по 05.05.2009 рокує Посилається на те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12.02.2007 року було проведено поділ майна подружжя та вирішено стягнути на її користь з відповідача 7500 грн. компенсації Ѕ частини вартості майна подружжя. Однак, вказане рішення відповідачем було виконане лише 08.05.2009 року. Тому, просить стягнути з відповідача вищевказі суми інфляційний нарахувань та 3% річних за просточення вионаня грошового зобов?язання. Також, просить стягнути з відповідача на її користь 5000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що внаслідок несплати відповідачем належних їй коштів вона зазнала моральних страждань, не змогла використовувати дані гроші на придбання необхідних товарів та ліки.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 збільшила розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача на її користь інфляційні кошти за період з березня 2007 року по вересень 2009 року у сумі 4042, 50 грн. та три відсотки річних за час затримки розрахунку у період з 12.02.2007 року по 18.11.2009 року у розмірі 623, 22 грн., а всього 4665, 72 грн.. В решті позовні вимоги підтримала повністю, посилаючись на мотиви, викладені в заяві.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав. Суду пояснив, що належну до сплати позивачці суму коштів він дійсно вчасно не сплатив, оскільки є безробітним, а належний йому автомобіль він не міг відчужити, оскільки на нього був накладений судом арешт. Тому, необхідні дії по раелізації арештованого майна (автомобіля) проводилися ДВС. Разом з тим, ще до проведення аукціону з реалізації належного йому автомобіля, він винайшов можливість сплатити позивачці борг. Тому у задоволенні позову просить відмовити, оскільки в його діях немає вини щодо невчасної сплти їй коштів.
Представник третьої особи - Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції при вирішенні справи покладається на думку суду. Суду пояснила, що ДВС вживалися усі заходи щодо стягнення з боржника належних позивачці коштів, а саме було проведено опис та арешт його майна, проводилася експертна оцінка автомобіля та підготовка для проведення аукціону.
Судом встановлено наступні обставини:
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12 лютого 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності було вирішено провести поділ майна подружжя, виділивши ОСОБА_2 автомобіль марки ВАЗ 2104. Стягути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 7500 грн. як половину вартості майна подружжя.
Вказане рішення суду залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 17.05.2007 року.
28.08.2007 року позивачка ОСОБА_1 звернулася із заявою до другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції про прийняття до примусового виконання виконавчого листа, виданого Тернопільським міськрайонним судом від 20.08.2007 року і постановою цієї ДВС від 30.08.2007 року було відкрито виконавче провадження та надано боржнику ОСОБА_2 термін для добровільного виконання до 06.09.2007 року.
Згідно платіжного доручення №276 від 30.04.2009 року борг у сумі 7500 грн. відповідачем ОСОБА_2 був сплачений.
Як вбачається із постанови другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції Про закінчення виконавчого провадження від 08.05.2009 року виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа закінчено 08.05.2009 року.
Таким чином, зі сторони ОСОБА_2 виникла затримка розрахунку по сплаті боргу в сумі 7500 грн. перед позивачкою ОСОБА_3 у період з 07.09.2007 року ( з часу закінчення строку для добровільного виконання рішення суду) по 30.04.2009 року ( час фактичної сплати боргу).
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд прийшов до переконання, що позовна заява не підлягає до задоволення з таких підстав:
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 625 ЦК України передбчено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення на її користь з відповідача ОСОБА_2 індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення підлягає до частковго задоволення. Слід стягнути з відповідач ОСОБА_2 індекс інфляції від суми боргу за час прострочення сплати боргу у період, починаючи з вересня 2007 року по квітень 2009 року включно. Також зобов?язаний сплатити позивачці три відсотки річних від простроченої суми, а саме: починаючи з 07.09.2009 року по 30.04.2009 року.
Визначаючи суму індексу інфляції, що підлягає до стягнення з відповідача, суд виходив з наступного розрахунку:
? 7500 грн. х 143, 4% ( середній індекс інфляції з вересня 2007 року по квітень 2009 року, що вираховується шляхом перемножування щомісячного індексу інфляції за цей період ) / 100% = 10755 грн. ( сума боргу з урахуванням індексу інфляції).
? 10755 грн. ( сума боргу з урахуванням індексу інфляції) – 7500 ( сума сплаченого боргу) = 3255 грн.
Також, визначаючи суму трьох відсотків річних, що належать до стягнення з відповідача за час затрики розрахунку, суд виходив з такого розрахунку:
? 7500 х 3% / 100% = 225 грн., що становить 3% за 1 рік.
? 225 грн. (3% річних) / 365 (кількість днів у році) = 0, 6 грн.( % за день);
? 609 ( кількість днів зактримки розрахунку з 07.09.2007 р. по 30.04.2009 р.) х 0,6 грн. ( % за день) = 375, 4 грн..
Таким чином, слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційних сум у розмірі 3255 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 375, 4 грн за час затримки розрахунку, а всього 3630, 40 грн.
Однак, позовна вимога ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди до задоволення не підлягає з таких підстав:
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.
Судом встановлено, що відповідач не ухилявся від виконання рішення суду щодо стягнення з нього коштів та вчиняв необхідні заходи, спрямовані на проведення оцінки та реалізацію належного йому автомобіля, який знаходився під арештом, з метою погашення боргу. У зв?язку із тим, що належний йому автомобіль знаходився під арештом, змоги у позивача самостійно реалізувати автомобіль не було. Тому, судом не встановлена наявність у діях відповідача вини.
Також, відповідно до роз"яснень, даних у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновення). Зокрема враховуються стан здоров"я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь зниження престижу, ділової репутації.
При цьому, всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, позивачем не було представлено суду доказів, які б свідчили про заподіяння їй відповідачем моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 213, 215, 226 ЦПК України, ст.23, 625, 1167 ЦК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 3604, 10 грн. за порушення грошового зобов?язання, а саме:
? 3225 грн. суми інфляційних коштів за час затримки розрахунку
? 375, 40 грн. сума трьох відсотків річних за час затримки розрахунку.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у розмірі 250 грн. за витрати на ІТЗ по розгляду справи та в дохід держави 51 грн. судового збору.
У решті позовних вимог – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга повинна бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуюча Галіян Л.Є.