Справа № 2-689/2009 р.
Категорія
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(повний текст)
13 листопада 2009 року Ленінський районний суд міста Севастополя
у складі: головуючого судді – Балюкової К.Г.
при секретарі - Усатій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритої страхової компанії „Страхова компанія Інгосстрах”, Севастопольської Філії Закритої страхової компанії „Страхова компанія Інгосстрах” про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ :
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення суми страхового відшкодування в сумі 112000 грн. та моральної шкоди 50000 грн. Вимоги свого позову позивач мотивував тим, що 23.03.2006 р. він уклав з відповідачем договір страхування наземного транспортного засобу – автомобілю ОСОБА_2 ОСОБА_3,2005 року випуску, держномер СН 5166 АВ, відповідно до договору страхування страховим випадком визнається дорожньо-транспортна подія. 13.03.2007 р. його син ОСОБА_3 зійшов із дороги Фіолент, впав з обриву мису Фіолент, в результаті падіння син помер на місці, автомобіль був розбитий та відновленню не підлягав. Причиною ДТП визнаний нещасний случай. У встановлений договором строк він повідомив відповідача про настання страхового випадку, про місцезнаходження його залишків, йому повідомили перелік документів, яки необхідно надати, зібравши яки він передав їх до страхової компанії. Однак, 03.09.2007 р. страхова компанія пред’явила вимогу про надання ним постанови про порушення кримінальної справи по факту ушкодження транспортного засобу або довідку ДАІ з місця ДТП, а також надав Страховому агенту пошкоджений транспортний засіб. Оскільки за характером настання страхової події ані постанова про порушення кримінальної справи за фактом ушкодження транспортного засобу, ані довідка ДАІ з місця ДТП не складалися, оскільки в автомобілі загибла людина, він надав постанову про відмову у порушенні кримінальної справи по ст.115 КК України, в якому встановлено, що нещасний випадок відбувся саме за участю автомобілю ОСОБА_2 ОСОБА_3,2005 року випуску, держномер СН 5166 АВ. Надати ж сам пошкоджений автомобіль він можливості не мав, оскільки він знаходився на березі у мису Фіолент, підняти його звідки не було технічної можливості, а через деякий час його змило водою та він потонув у морі, що також відображено у постанові про відмову у порушенні кримінальної справи. Надавши докази поважності причин неможливості виконання вимог страхової компанії, він став вимагати виплати страхового відшкодування, однак свої зобов’язання за договором відповідач не виконав, хоча мав можливість під’їхати на місце падіння автомобілю та оглянути його. Вимоги в частині відшкодування моральної шкоди мотивував тим, що відповідач не відшкодовує його збитки, сума яких для нього є значною, він змушений був звертатися до правоохоронних органів, постійно вести переговори із відповідачем, звертатися за отриманням правової допомоги та також захищати права у судовому порядку, що спричиняло йому сильні душевні хвилювання, в нього постійно присутні відчуття тревоги та напруження.
В судовому засіданні після надання представником відповідача платіжних документів про виплату страхового відшкодування шляхом направлення його в погашення кредиту позивача на придбання автомобілю, надав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення суми страхового відшкодування, з приводу відмови від частини позовних вимог судом була постановлена відповідна ухвала. При цьому представником позивача у повному обсязі були підтримані вимоги про відшкодування моральної шкоди з підстав, викладених у позовній заяві. Представник позивача вказував, що визначаючи розмір заявленої моральної шкоди позивач виходив з порушення відповідачем умов договору про виплату страхового відшкодування позивач змушений був збирати додаткові документи, звертатися до різних інстанцій, пред’явленням страховою компанією неправомірних вимог щодо надання ним документів. Представник вказував, що страхова компанія не повідомила його про виплату страхового відшкодування, в той час до нього був пред’явлений позов про стягнення заборгованості за кредитним договором. Також представник позивача вказував, що позивач є гіпертоніком, тому вказані дії страхової компанії негативно відображалися на його здоров’ї.
Представник відповідачів вимоги позову не визнала як необґрунтовані та бездоказові, вказуючи, що у зв’язку із нестандартністю ситуації, в якій настав страховий випадок позивача, компанії був потрібен більший час для з’ясування обставин страхової події та зібрання відповідних документів у зв’язку із відсутності транспортного засобу в натурі, що передбачено договором страхування. Після остаточного збору документів, 15.03.2007 р. страховою компанію був складений страховий акт на суму 112000 грн., яки були сплачені вигодонабувачеві за кредитним договором з позивачем на придбання автомобілю.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством „Комерційний банк „Приватбанк” та ОСОБА_3 А,Г. 23.03.2006 р. був укладений кредитний договір № SEH0AN0000066A на видачу готівки у вигляді непоновлюваної кредитної лінії 106400 грн. на купівлю автомобілю, а також 42924 грн. на сплату страхових платежів, зі сплатою відповідних відсотків.
Згідно п.1.3 Договору забезпечення виконання позичальником зобов’язань за даним договором виступає застава автомобілю GreatWall Safe, реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі договору застави рухомого майна від 23.03.2006р. № SEH0AN0000066A.
На виконання умов договору між ОСОБА_1 та ЗАТ „Страхова компанія „Інгосстрах” був укладений договір страхування наземного транспортного засобу № SEH0AN0000066A від 23.03.2006 р. автомобілю GreatWall Safe, реєстраційний номер НОМЕР_1, на страхову суму 112000 грн. Згідно п.4.2 Договору страхування згідно умов Правил добровільного страхування наземного транспорту, страховик зобов’язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування Страхувальнику або Вигодонабувачеві, Страхувальник зобов’язується своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови правил страхування.
Судом встановлено, що 13.03.2007 р. відбувся страховий випадок, внаслідок якого було знищено автомобіль GreatWall Safe, реєстраційний номер НОМЕР_1. 05.03.2008 р. відповідачем ЗАТ „СК „Інгострах” був складений страховий акт.
Згідно п.15.19.1 Договору страхування № SEH0AN0000066A від 23.03.2006 р. якщо на момент прийняття рішення про виплату страхового відшкодування у Страхувальника існує заборгованість за кредитним договором, строк виконання якої вже настали, страхове відшкодування виплачується Вигоднабувачеві і спрямовується на погашення кредиту.
Згідно п.3 Договору страхування Вигодунабувачем, що діє від імені та за дорученням Страховика на підставі Договору доручення на виконання страхових послуг № 1 від 01.07.2005 р., укладеного між Страховиком і Страховим агентом, є ЗАТ „КБ „Приватбанк” в особі Севастопольської філії.
Наданими суд платіжними дорученнями від 12.03.2008 р. №№ 10-12, 5593 підтверджений факт перерахування ЗАТ „СК „Інгосстрах” суми страхового відшкодування за Договором страхування № SEH0AN0000066A від 23.03.2006 р. в загальному розмірі 110880 грн.(за вирахуванням суми встановленої договором франшизи) в погашення заборгованості за кредитним договором № SEH0AN0000066A від 23.03.2006 р.
Таким чином, 12.03.2008 р. зобов’язання за Договором страхування № SEH0AN0000066A від 23.03.2006 р. відповідачем були виконані у повному обсязі.
Вимоги позову про відшкодування суми моральної шкоди у розмірі 50000 грн. засновані позивачем на невиконанні страховою компанією своїх зобов’язань по виплаті суми страхового відшкодування, зверненням його у зв’язку з цим за отриманням додаткових документів для отримання страхової виплати, за правовою допомогою та до суду, спитуванням сильних душевних хвилювань.
Однак, оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що на час звернення позивача із даним позовом до суду 04.09.2008 р. страхова виплата вже була виплачена відповідачем у повному обсязі, доводи позивача щодо ненадання відповідачем відповідей на його звернення не знайшли свого підтвердження доказами у вигляді підтверджень направлення конкретного запиту на ім’я відповідача та неотримання на нього відповідей, яки позивачем суду надані не була.
Як зазначено в п.5 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.02.1992 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” зі змінами та доповненнями, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Оскільки в підтвердження вимог позову в частині відшкодування моральної шкоди будь-яких доказів, окрім своїх пояснень, позивач не надав, а саме: наявності моральної шкоди, тривалості, глибини моральних страждань, яких позивачем при розгляді справи в порушення вимог ст.60 ЦПК України надано не було, а той факт, що позивач має певні захворювання, в тому числі гіпертонічну хворобу з 2003 року, що підтверджено випискою з його амбулаторної картки, сам по собі не може бути доказом спричинення йому відповідачем моральної шкоди внаслідок невчасного отримання страхової виплати, суд вважає ці вимоги недоведеними.
Водночас, відмовляючи в задоволенні заявлених позивачем вимог про відшкодування моральної шкоди суд, виходить з того, що між сторонами існували договірні відношення з договору страхування, при цьому згідно положень ч. 1 ст. 611 ЦК України щодо того, що при порушенні зобов’язання, яке впливає з договору, як наслідок його невиконання може застосовуватися стягнення моральної шкоди, якщо воно передбачене договором. Враховуючи те, що такий вид відповідальності, як відшкодування моральної шкоди, Договором страхування сторін № SEH0AN0000066A від 23.03.2006 р. не передбачений, вимоги позивача про відшкодування спричиненої моральної шкоди внаслідок невчасного виконання відповідачем зобов’язання про виплаті страхового відшкодуванню задоволенню не підлягають, суд вважає, що в даному випадку може мати місце відповідальність відповідача за порушення грошового зобов’язання, передбачена ст.625 ЦК України, однак відповідні вимоги позивачем заявлені не були.
При зазначених вище обставинах у їх сукупності, суд вважає за можливе в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Відповідно до положень ст.88 ЦПК України у зв’язку із відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають
На підставі ст.ст.23,990,979,1167 Цивільного кодексу України, п.5 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.02.1992 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” зі змінами та доповненнями , керуючись ст.ст.6,10,11,60,21,214 ЦПК України суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Закритої страхової компанії „Страхова компанія Інгосстрах”, Севастопольської Філії Закритої страхової компанії „Страхова компанія Інгосстрах” про відшкодування моральної шкоди – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення в місцевий Ленінський районний суд м.Севастополя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в місцевий Ленінський районний суд м.Севастополя.
Суддя - підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Ленінського
районного суду м. Севастополя К.Г.Балюкова