Україна АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11 - 534 2006 року Головуючий у 1 інстанції Поліщук В.І.
Категорія ст.191 ч.І КК Доповідач Восколович В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Черкаської області у складі:
головуючого Восколовича В.І.
суддів Неділька М.І., Лиги М.П.
за участю прокурора Кругляк Н.М.
засудженого ОСОБА_1
представника цивільного відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Черкаси, кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Звенигородського районного суду від 6 квітня 2006 року, яким: ОСОБА_1, 1969 р. народження, не судимий ,засуджений за ст. 191 ч.І КК до 1 року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
На підставі ст. 1 п. "б" Закону України "Про амністію" від 31.05.2005 р. його звільнено від призначеного покарання;
Стягнено з засудженого на користь Звенигородського держлісгоспу на відшкодування шкоди спричиненої злочином 9307 грн..
Прийнято рішення про зняття арешту з майна ОСОБА_1
встановила:
Згідно вироку ОСОБА_1 на протязі квітня-липня 2003 р., працюючи на посаді лісника обходу №6 Пехівського лісництва Звенигородського лісгоспу і будучи матеріально відповідальною особою, діючи умисно, всупереч інтересам служби, зокрема посадової інструкції по проведенню робіт пов'язаних з веденням лісового господарства та захисту ввіреного обходу, з корисливих мотивів безоплатно, шляхом незаконної порубки, викрав 42 дерева листяних порід діаметром від 14 до 56 см. які росли в урочищі АДРЕСА_1. Вказані дерева він використав на власті потреби, на користь інших громадян, заподіявши збитків державним інтересам в сумі 9307 грн. 36 коп.
В апеляції засуджений просить скасувати вирок суду, посилаючись те, що суд невірно встановив фактичні обставини справи, на свою непричетність до вказаного злочину. Також вказує на порушення судом його процесуальних прав.
В запереченні на апеляцію прокурор який приймав участь в судовому розгляді справи та представник цивільного позивача просять залишити її без задоволення, вирок без змін.
Заслухавши доповідача, засудженого який підтримав свою апеляцію, думку прокурора про залишення апеляційної скарги без задоволення, вироку без змін, представника цивільного відповідача про задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи, посилання апеляції судова палата вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи із слідуючого.
Винність ОСОБА_1 у вчинені вказаного злочину доведена зібраними в справі доказами. Так з його пояснень (а.с.8, 15), показів в якості підозрюваного (а.с.-31), даних протоколу відтворення обстановки і обставин події з його участю (а.с. 33) вбачається, що ОСОБА_1 визнав, що саме ним зрізано й забрано вказані вище 42 дерева. Його визнавальні покази повністю підтвердились в ході відтворення обстановки і обставин події з його участю, підтверджуються іншими доказами, зокрема даними протоколу огляду місця події (а.с. 16-27) показами свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_1 визнавав свою причетність до заволодіння вказаними деревами, що частина з цих свідків і ін. люди бачили що саме ОСОБА_1 викрадав дерева з лісу.
По справі встановлено і не оспорюється апелянтом те, що викрадені дерева росли саме в лісі і що лісорубний квиток на них не видавався.
При визначенні вартості викраденого враховано посилання ОСОБА_1 на те, що частина дерев була сухостоєм і з врахуванням цієї обставини визначено, що вартість викраденого становить 9307 грн. 36 коп. (а.с.6-13 і ін.).
З його пояснень вбачається, що;Неправомірних дій при здобутті його визнавальних показів не застосовувалось. Викладені обставини свідчать про те, що суд вірно критично оцінив посилання ОСОБА_1 на непричетність до вчинення вказаного злочину, та на те, що він визнавав свою причетність до викрадення дерев т.я. йому це хтось порадив і він вважав, що сплатить лише невеликий штраф.
Апелянтом не оспорюється те, що він працював у вказаний час лісником. Виконання ним в той же час іншої роботи, зокрема і у вказаному лісництві, не може свідчити про відсутність в його діях складу злочину. З наявного в справі, договору про повну матеріальні відповідальність (а.с.67) вбачається, що ОСОБА_1 його підписав. Крім того він фактично виконував роботу лісника, знав свою посадову інструкцію, що також підтверджує те, що він знав, що вказані дерева перебували в його віданні.
З врахуванням викладеного судова палата вважає, що суд першої інстанції об'єктивно та повно дослідив докази в справі, правильно встановив фактичні обставини справи і посилання апеляції в цій частині є неспроможними.
З врахуванням вимог законодавства про те, що суд за відсутності відповідних клопотань прокурора не може погіршувати становища підсудного, дії засудженого судом кваліфіковано вірно.
При призначенні йому покарання судом виконано вимоги ст.65 КК та враховано тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, дані про особу позитивно його характеризуючі. В якості пом'якшуючих його покарання обставини судом враховано наявність в нього неповнолітніх дітей, обтяжуючих обставин судом не виявлено. Фактично судом враховано й інші обставини і міра покарання йому призначена розмірна, в межах передбачених законом.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 судом роз'яснено право мати захисника, він мав можливість і необхідні кошти та час для запрошення захисника однак не побажав його запросити.
Рішення суду про усунення від участі в справі в якості захисника ОСОБА_1 ОСОБА_2 є правильним. Так вказана особа не може бути допущена до участі в справі в якості захисника т.я. вона не є адвокатом, не послалась на закон яким би їй надавалось таке право. На даний час такий закон відсутній. За таких обставин на думку судової палати право ОСОБА_1 на захист не порушено. Посилання апеляції в цій частині є помилковими.
Крім того судом вказана особа допускалась до участі в справі в якості представника цивільного
відповідача, що засвідчує неупередженість суду.
Інші рішення суду не оспорюються є правильними.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував проти застосування відносно нього акту про амністію, а тому суд вірно, дійшовши до висновку про доведеність його вини у вчиненні вказаного злочину, виніс вирок яким звільнив його від відбуття призначеного покарання внаслідок акту про амністію.
На підставі викладеного, розглянувши справу в межах поданої апеляції, не вбачаючи підстав для її задоволення, керуючись ст. ст. 362, 365, 366 КПК судова палата ,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Звенигородського районного суду від 6 квітня 2006 року відносно нього залишити без задоволення, а вказаний вирок залишити без змін.
Судді: підписи
Суддя апеляційного суду Черкаської області В.І. Восколович