ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2009 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Баранник Н.П. (доповідач),
суддів:
при секретарі: Кожана М.П., Юхименка О.В.,
Тюріній А.Ю.,
за участю:
представника позивача:
представника відповідача:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Багно Ю.В.,
Казанцевої В.Л.,
Комунальної установи охорони здоров’я «Нікопольська міська лікарня № 1»
на постанову господарського суду Дніпропетровської області
від 08.04.2008р. у справі № А23/83-08
(категорія статобліку 2.11.5)
за позовом Комунальної установи охорони здоров’я «Нікопольська міська лікарня № 1»
до
про Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції
визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИЛА :
Комунальна установа охорони здоров’я «Нікопольська міська лікарня № 1» (далі по тексту позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення № 0003121530/0/25864 від 02.07.2007р. Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту відповідач), яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 26 207,04грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач самостійно виявив та виправив шляхом подання до податкової інспекції уточнюючих розрахунків помилки, допущені медичною установою, правонаступником якої є позивач, у визначенні зобов’язань зі сплати земельного податку за 2003, 2004р.р.. Позивач вважає, що відповідачем неправомірно застосовано до нього штрафні санкції на підставі п/п 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Так, податкові зобов’язання не визначались відповідачем, а обчислювались позивачем самостійно, дані уточнюючих розрахунків є узгодженими, тобто, податкові зобов’язання з земельного податку, що не увійшли до уточнених розрахунків позивача, є такими, що не існують. Крім того, позивач стверджував, що санкції нараховані поза межами строків, встановлених ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2008р. у справі № А23/83-08 в позові відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що при поданні уточнюючого розрахунку, який збільшує або зменшує податкові зобов’язання минулих податкових періодів платника податків, нарахування в особовому рахунку такого платника проводиться датою його подання. За даними уточненої декларації (розрахунку) платника податків податковий орган повинен здійснювати збільшення або зменшення податкових зобов’язань такого платника податків, в тому числі і зменшення сум податкового боргу. У зв’язку з подачею позивачем уточнюючих розрахунків земельного податку на 2003р., 2004р., відповідачем визначені в цих рахунках суми зменшення податкового зобов’язання з земельного податку враховувались в якості погашення задекларованих самостійно позивачем сум податкових зобов’язань, і такі дії не суперечать нормам Закону України №2181. Суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість оспорюваного рішення відповідача.
Позивач, не погодившись із постановою суду, подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на відсутність з боку суду першої інстанції належної юридичної оцінки обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити вимоги позову в повному обсязі.
Відповідач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вказав, що, на його думку, суд першої інстанції повно дослідив всі обставини справи і виніс законне та обґрунтоване рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив суд апеляційну скаргу задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, і просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Суть спору:
Уповноваженими фахівцями податкового органу було проведено перевірку позивача з питання своєчасності внесення до бюджету земельного податку за період з 30.04.2003р. по 22.06.2007 р., за результатами якої складено акт № 1320/153.26238302 від 22.06.2007р..
Як вбачається із акту, під час перевірки окрім інших порушень, виявлені порушення позивачем п/п 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині несвоєчасної сплати узгодженого зобов’язання по земельному податку згідно розрахунків (уточнених розрахунків) земельного податку за 2003р. по строкам платежу 30.04.03-30.01.04; розрахунку земельного податку на 2004р. по строкам платежу 01.03.04-31.01.05; уточненого розрахунку земельного податку за 2004р. строком платежу 21.12.05; розрахунку земельного податку на 2005р. по строкам платежу 02.03.05-30.12.05.
Як зазначено перевіряючи ми, погашення вищезазначених самостійно узгоджених позивачем податкових зобов’язань з земельного податку здійснювалось шляхом подачі позивачем уточнених розрахунків земельного податку за 2003,2004 роки, а також шляхом перерахування грошових коштів платіжними дорученнями.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2007р. № 0003121530/0/25864, яким позивачу, згідно п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», нараховані штрафні санкції за затримку на 668 календарних днів сплати узгодженої суми податкового зобов’язання 52414,08грн. в розмірі 50%, що складає 26 207, 04 грн..
Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним та незаконними, позивач звернувся до суду з позовом про визнання цього рішення нечинним.
Суд першої інстанції в задоволенні позовних вимог відмовив. В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що у зв’язку з подачею позивачем уточнюючих розрахунків земельного податку на 2003р., 2004р., відповідачем визначені в цих рахунках суми зменшення податкового зобов’язання з земельного податку враховувались в якості погашення задекларованих самостійно позивачем сум податкових зобов’язань, і такі дії не суперечать нормам Закону України №2181.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає їх помилковими, виходячи з наступного
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як платник податків та перебуває на обліку у відповідача.
Маючи у користуванні земельні ділянки, що підтверджується довідкою Нікопольського міськвідділу земельних ресурсів, на підставі п/п 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач подав до податкового органу розрахунки з земельного податку.
31.01.2003р. позивачем подано зведений розрахунок суми земельного податку на 2003р. з визначенням загальної суми нарахованого земельного податку в розмірі 29 817, 00 грн. із сплатою щомісячно по 2484,75грн..
30.01.2004р. подано податковий розрахунок земельного податку на 2004р. з визначенням загальної суми податку - 30 072, 69 грн. із сплатою щомісячно протягом січня-листопада по 2506,06грн., у грудні - 2506,03грн..
16.06.2004р. позивачем поданий уточнюючий розрахунок земельного податку на 2004р., яким останній визначив загальну суму земельного податку в розмірі 9946,52грн., у зв’язку з чим зменшив податкові зобов'язання за квітень 2004р. на суму 248,47грн., за період травень-листопад 2004р на суму 2484,71грн. щомісячно, за грудень цього ж року на суму 2 484,73грн..
26.01.2005р. позивачем подано податковий розрахунок земельного податку на 2005р. з визначенням загальної суми податку – 249,47 грн. із сплатою щомісячно протягом січня-жовтня по 20,78грн., у листопаді-грудні - 20,78грн..
29.04.2005р. позивачем поданий уточнюючий розрахунок земельного податку на 2003р., яким останній визначив загальну суму земельного податку в розмірі 256,33грн., у зв’язку з чим зменшив податкові зобов'язання за період січень-вересень 2003р. на суму 2484,75грн. щомісячно, за період жовтень-листопад 2003р на суму 621,10грн. щомісячно, за грудень цього ж року на суму 621,05грн..
28.10.2005р. позивачем поданий уточнюючий розрахунок земельного податку на 2004р., яким останній визначив загальну суму земельного податку в розмірі 256,15грн., у зв’язку з чим зменшив податкові зобов'язання за період січень-квітень 2004р. на суму 2482,60грн. щомісячно.
21.12.2005р. позивачем поданий уточнюючий розрахунок земельного податку на 2004р. у зв’язку з арифметичною помилкою, яким позивач визначив загальну суму земельного податку в розмірі 256,15грн., і збільшив податкове зобов’язання з земельного податку за квітень 2004р. на суму 240,00 грн..
Плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) статтею 14 Закону України «Про систему оподаткування» віднесена до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Статтею 14 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що платники, земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
За порушення Закону України «Про плату за землю» платники, згідно ст.26 цього Закону несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.
У випадку, коли платник податку не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що такий платник зобов’язаний сплатити штраф у розмірах, передбачених пп.. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17.
Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку законодавець чітко визначив у якості єдиної підстави для застосування до платника податків штрафних санкцій це наявність у платника податків податкового боргу.
У зв’язку з подачею позивачем уточнюючих розрахунків земельного податку на 2003р.,2004р., відповідачем, визначені в цих рахунках суми зменшення податкового зобов’язання з земельного податку, враховувались в якості погашення задекларованих самостійно позивачем сум податкових зобов’язань.
Колегія суддів вважає невірним твердження відповідача щодо того, що погашення податкового боргу (або сплата податкового зобов’язання) може здійснюватися поданням уточнюючого розрахунку, оскільки згідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1. п.4.1 ст.4 цього Закону для подання такої декларації.
Уточнюючим розрахунком платник податку виправив помилку, а не сплатив суму податкового зобов’язання.
Відповідно до ч.1 п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти .
В розумінні вказаного Закону подання уточнюючих розрахунків не є сплатою зобов’язань платником податку власних коштів.
Згідно з п. 5.1 цього ж Закону, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
З аналізу зазначених правових норм колегія суддів приходить до висновку, що надання до податкового органу уточнюючих розрахунків не можна вважати сплатою (погашенням) податкового боргу, оскільки вказана дія пов’язана лише з виявленням помилки у показниках раніше поданих декларацій, а не зі сплатою грошовими коштами (погашенням) суми узгодженого податкового зобов’язання чи податкового боргу.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає неправомірним застосування до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням від 02.07.2007р. № 0003121530/0/25864 штрафних санкцій на підставі пп.. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у зв’язку із зменшенням узгоджених податкових зобов’язань шляхом подання позивачем уточнюючих розрахунків.
Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача обґрунтована і підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Вирішуючи по суті заявлені позовні вимоги, та враховуючи обставини, встановлені під час розгляду даної справи, колегія суддів вважає вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Комунальної установи охорони здоров’я «Нікопольська міська лікарня № 1» задовольнити.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2008р. у справі № А23/83-08 скасувати.
Позов Комунальної установи охорони здоров’я «Нікопольська міська лікарня № 1» задовольнити .
Визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції № 0003121530/0/25864 від 02.07.2007р..
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня виготовлення її в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
В повному обсязі постанову виготовлено 17.11.2009р..
Головуючий суддя: Н.П. Баранник
Судді: М.П. Кожан
О.В. Юхименко