ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

12 листопада 2009 року               м.Дніпропетровськ  

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду   у складі:  

головуючого  – судді  Семененка Я.В.  

суддів             - Стежко В.А., Нагорної Л.М.  

при секретарі судового засідання – Фесовець А.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську   апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя  

на постанову   Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 11 вересня 2007 року по справі № 2а-274/07 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя про зобов’язання перерахувати пенсію,-  

          ВСТАНОВИЛА:  

ОСОБА_1 звернулася з позовом в якому, з урахуванням уточнень, посилалась на те, що 18.07.2007р. вона звернулася до відповідача з заявою про нарахування їй пенсії за віком, надавши усі необхідні документи. При розрахунку пенсії відповідач не включив в її розрахунок наступні періоди роботи за сумісництвом: з лютого 2004 року по червень 2007 року – 29 місяців – на ЗАТ «Запорізьке пусконалагоджувальне управління» та зарплату одержану позивачем за вказаний період в розмірі 22775,93коп., роботу в ТОВ «ЗПНУ» з 2004 по 2007 рік та одержану заробітну плату за вказаний період у розмірі 27138грн. Такі дії відповідача мотивовані тим, що зазначені підприємства не сплачували страхові внески з фонду заробітної плати, у зв’язку з чим вказаний трудовий стаж позивачки не можливо віднести до страхового стажу, який є підставою для включення такого стажу при розрахунку пенсії. Позивачка зазначала, що з її заробітної плати було відраховано страхові внески до Пенсійного фонду підприємствами, на яких вона працювала. Не сплата страхових внесків підприємствами до Пенсійного фонду, не може бути підставою для не включення трудового стажу при розрахунку пенсії, оскільки робітник не може нести відповідальність за фінансову дисципліну та повноту і своєчасність сплати підприємством страхових внесків до Пенсійного фонду. З урахуванням викладеного позивачка просила зобов’язати відповідача зробити перерахунок пенсії, включивши в неї заробітну плату, яку вона отримала на ЗАТ «Запорізьке пусконалагоджувальне управління» в розмірі 22775,93грн. та на ТОВ «ЗПНУ» в розмірі 27138грн.  

Постановою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 11 вересня 2009 року позов задоволено.  

Не погоджуючись з постановою  суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при розрахунку пенсії включається лише страховий стаж, тобто період, протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісячно сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Оскільки підприємствами, на яких працювала позивачка, не сплачувались страхові внески до Пенсійного фонду України у визначених законом ставках, то позивачка не має право на зарахування вказаного періоду роботи та отриманого заробітку при визначені розміру пенсії.  

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.  

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18.07.2007р. позивач звернувся до управління ПФУ в Жовтневому районі м.Запоріжжя з заявою про призначення пенсії за віком.  

При розрахунку пенсії управління Пенсійного фонду не включило до розрахунку пенсії суми заробітку ОСОБА_1 за період роботи за сумісництвом з лютого 2004р. по червень 2007р. на ЗАТ «Запорізьке пусконалагоджувальне управління» та за грудень 2004р., квітень 2005р.- грудень 2006р., березень 2007р. в ТОВ «ЗПНУ».  

Відмова управління ПФУ у включенні до розрахунку пенсії заробітку за вказані періоди роботи мотивована тим, що вказаний трудовий стаж не можливо віднести до страхового стажу тобто до періоду, протягом якого особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісячно сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.  

Дії управління Пенсійного фонду, які полягають у відмові включення до розрахунку пенсії сум заробітку, є предметом спору, який передано на вирішення суду.  

За наслідками перегляду судового рішення колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли з приводу застосування норм матеріального права, які регулюють порядок обчислення пенсії за віком.  

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в розрахунок пенсії за віком включаються усі суми заробітної плати, з яких сплачені страхові внески, а оскільки з заробітної плати позивача відраховувалися страхові внески в розмірі 2%, то відповідач був зобов’язаний включити отриманий позивачем заробіток за період роботи за сумісництвом при розрахунку пенсії.  

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковими з наступних підстав.  

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що розмір пенсії залежить від страхового стажу й заробітку застрахованих осіб, з якого фактично сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України.  

Відповідно  п.1 ст.41 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески.  

Згідно з ч.1 ст.40 названого Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000р., незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000р.  

Тобто, визначальною ознакою для обчислення пенсії є наявність страхового стажу.  

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж – це періоди (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.  

Згідно ст..1 Закону мінімальний страховий внесок – це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).  

Сума сплачених страхових внесків з заробітку позивача значно менша за мінімальний страховий внесок, оскільки ЗАТ «Запорізьке пусконалагоджувальне управління» та ТОВ «ЗПНУ», де працювала позивачка, в порушення вимог ст..ст.17, 19, 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не сплачували страхові внески до Пенсійного фонду України за ставкою 32. 31,8 та 32,2 % від фонду оплати праці у різні місяці на протязі 2004-2007 років.  

Отже, управління Пенсійного фонду при вирішенні питання щодо призначення позивачці пенсії, обґрунтовано не взяло до уваги трудовий стаж та отриманий заробіток за період роботи позивачки на ЗАТ «Запорізьке пусконалагоджувальне управління» та ТОВ «ЗПНУ», оскільки такий стаж не мав ознаки страхового стажу.  

Відповідно до п.3 ч.1 ст.16 вказаного Закону застрахована особа має права вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку  

Отже, з метою вирішення питання щодо включення спірних сум при розрахунку (перерахунку) пенсії, позивачка не позбавлена можливості вимагати від страхувальника сплати страхових внесків до Пенсійного фонду.  

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.  

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.  

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст..202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -  

          ПОСТАНОВИЛА:  

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя – задовольнити.  

Постанову Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 11.09.2007р. – скасувати та прийняти нову постанову.  

У задоволенні позову   ОСОБА_1 – відмовити.  

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.  

(Повний текст постанови виготовлено 17.11.2009р.)  

Головуючий                   Я.В. Семененко  

Судді:                     В.А. Стежко  

                    Л.М. Нагорна