ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

Справа № 2а-4641/09/2370  

16 листопада 2009 р.                                                                                  м. Черкаси  

16 год. 05 хв.                                                  

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Коваленка В.І.,  

при секретарі –  Поповій Ю.Є.  

за участю представників:

від позивача – Литвин Н.П., за довіреністю,    

від відповідача – Гринюк Т.Б., за довіреністю,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунь - Шевченківська швейна фабрика» до управління Пенсійного фонду України в Корсунь - Шевченківському районі Черкаської області про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені,

ВСТАНОВИВ:  

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корсунь – Шевченківська швейна фабрика»   звернулося до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Корсунь – Шевченківському районі Черкаської області про визнання недійсним рішення відповідача № 216 від 09.06.2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що 09 червня 2009 року позивачем отримано рішення  № 216 від 09.06.2009 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 10886 грн. 78 коп. та нарахування пені в сумі 876 грн. 06 коп. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків за період з 20.05.2009 року по 28.05.2009 року, посилаючись на невчасне перерахування коштів банківською установою. З винесеним рішенням позивач не погоджується, у зв’язку з чим просить суд задовольнити його вимоги, а саме, визнати недійсним рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення № 167 від 09.06.2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені управлінням Пенсійного фонду України  в Корсунь - Шевченківському районі Черкаської області прийняте відповідачем з порушенням та невірним застосуванням частини 12 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV  від 09.07.2003 року. Відповідачем не проводилася перевірка позивача, а відповідно не складався акт перевірки, яким було зафіксовано порушення пенсійного законодавства, допущене позивачем.

Сплата страхових внесків позивачем проводилася шляхом перерахування безготівкових сум з банківського рахунку, відкритого в Корсунь – Шевченківському відділенні «Укрінбанку».

Крім того, представник позивача зазначив, що  установи банків приймають від клієнтів платіжні документи на перерахування (видачу) заробітної плати за умови одночасного подання платіжних документів про перерахування відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують страхові внески за рахунок власних коштів.  

Зазначений порядок визначено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 року.  

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, зазначаючи, що рішення  № 216 від 09.06.2009 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 10886 грн. 78 коп. та нарахування пені в сумі 876 грн. 06 коп. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків за період з 20.05.2009 року по 28.05.2009 року виненсно згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 -IV  від 09.07.2003 року.

Заслухавши пояснення та доводи представника позивача та представника відповідача, вивчивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, судом встановлено, що 09 червня 2009 року закрите акціонерне товариство «Корсунь-Шевченківська швейна фабрика» отримало рішення № 216 від 09.06.2009 року управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про застосування фінансових санкцій в розмірі 10886 грн. 78 коп. та нарахування  пені  в розмірі 876 грн. 06 коп. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків за період з 20.05.2009 р. по 28.05.2009 р. З даним рішенням позивач не погоджується, посилаючись на те, що сплату по страхових внесках на рахунок управління Пенсійного фонду в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області здійснив вчасно, а прострочення виникло у зв’язку з несвоєчасним перерахуванням коштів саме банку, а не позивача.

Відповідно до ст. ст. 18 та 20 Закону України № 1058-ІV та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21–1 від 19.12.2003 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 – страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України.

У відповідності з пунктом 4 статті 20 Закону України № 1058-ІV сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду. Пунктом 6 ст. 20 Закону України № 1058 встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Суд зазначає, що згідно до пункту 12 статті 20 Закону України № 1058-ІV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Крім того, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України № 1058-ІV до відповідача застосовано фінансові санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків.

Відповідно до ст. 106 Закону України № 1058-ІV  протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Вимоги про сплату недоїмки відповідач не виконав.

Частиною 1 статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.

Крім цього, судом встановлено, що сплата страхових внесків проводиться позивачем на рахунок відповідача шляхом перерахування безготівкових сум з банківського рахунку, відкритого в Корсунь-Шевченківському відділенні «Укрінбанку», МФО 354314.

Дослідженням матеріалів справи, суд встановив, що списання сум страхових внесків з рахунку позивача на користь відповідача по зазначених платіжних документах не виконані безпосередньо банком, а тому саме банк за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, повинен нести відповідальність перед Пенсійним фондом, а не добросовісний платник.

З матеріалів справи вбачається, що про проблеми, які мали місце в цей період у системі міжбанківських платежів відповідача - управління Пенсійного фонду України в Корсунь - Шевченківському районі Черкаської області своєчасно повідомлено товариством з обмеженою відповідальністю «Корсунь - Шевченківська швейна фабрика». Більш того, позивач листом від 21.05.2009 року вих. № 33 просив відповідача втрутитися та  посприяти прискоренню надходження коштів до управління Пенсійного фонду України в Корсунь - Шевченківському районі Черкаської області  через обслуговуючий  банк.

Суд зазначає, що згідно положенню статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 510 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони у зобов'язанні є боржник і кредитор.  

Крім цього, судом встановлено, що статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні умови виконання зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дослідженням матеріалів справи суд встановив, що позивач вчасно здійснив зобов’язання по сплаті страхових внесків до управління Пенсійного фонду України в Корсунь - Шевченківському районі Черкаської області за отриману заробітну плату своєчасно, як вбачається з відмітки банку на них, направлялися в банк для списання наявних коштів з рахунку позивача, що підтверджується  платіжними дорученнями № 286 від 06.04.09., №288 від 06.04.09, №318 від 17.04.09, №351 від 24.04.09, №321 від 17.04.09, №354 від 24.04.09, №360 від 28.04.09, №363 від 28.04.09, №387 від 08.05.09, №388 від 08.05.09, №416 від 15.05.09, №417 від 15.05.09  

Суд зазначає, що пунктом 22.6 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» N 2346-III від 5 квітня 2001 року (надалі Закон України N 2346-III), на банки покладено обов’язок перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.  

Суд зазначає, що відповідно ст. 1 п.1.23 та п.1.24 Закону України  N 2346-III отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. Переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.    

Розрахунковим документом, згідно Закону України N 2346-III є документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Розрахунковий чек - паперовий розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене розпорядження платника банку, що його обслуговує, провести переказ суми коштів на користь визначеного в ньому отримувача.

Статтею 8 Закону України N 2346-III визначені строки проведення переказу, а саме, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.  

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Суд встановив, що даного зобов’язання банк вчасно не виконав.

Пункт 8.2. статті 8 даного закону передбачає, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.  

Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.  

За порушення строків, встановлених пунктами 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.  

Пунктом 20.1. статті 20 Закону України N 2346-III передбачено, що ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.  

Суд зазначає, що згідно статті 31 Закону України N 2346-III визначено порядок завершення переказу при неможливості виплати суми переказу, а саме, у разі прострочення банком отримувача строку переказу ініціатору, який встановлено пунктом 31.1 статті 31 цього Закону, починаючи з тридцять четвертого робочого дня банк отримувача має сплатити ініціатору пеню у розмірі 0,1 відсотка суми переказу за кожний день прострочення, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.  

Пунктом 32.8. статті 32 чітко вказано, що спори, пов'язані із здійсненням банками переказу, розглядаються у судовому порядку.  

Статтею 7 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк України встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.  

Статтею 40 Закону України «Про Національний банк України» N 679-XIV від 20 травня 1999 року встановлено, що Національний банк встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також платіжних інструментів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків.  

Тобто з вищезазначеного видно, що позивачу надано банком платіжні доручення, які підтверджують перерахування внесків позивачем до управління Пенсійного фонду України в Корсунь - Шевченківському районі Черкаської області за відповідні періоди.    

Суть змісту положень пункту 12 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зводиться саме до вимоги забезпечення банком з видачею (перерахуванням) перерахування страхових внесків до відповідного територіального органу Пенсійного фонду. Це проявляється саме у видачі (перерахуванні) банком коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до закону нараховуються страхові внески на заробітну плату, з одночасним поданням страхувальником банку платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. Банк зобов’язаний забезпечити перерахування на рахунки органів Пенсійного фонду коштів у тому обсязі, який визначено платником відповідно до чинного законодавства та вказаному в платіжному доручені. Це прямо відповідає змісту статей 17  Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пункту 22.6 статті 22 і пункту 33.2. статті 33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», положенням Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті».  

Відповідно до ч.  2 ст. 71  Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.  

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта   владних   повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення № 216 від 09.06.2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, матеріали справи, норми діючого законодавства України, пояснення та заперечення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.  

Керуючись пунктом 5 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства, суд зазначає . Під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати. Отже, с удові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3 грн. 40 коп.  

У зв’язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають до задоволення.

На підставі вищесказаного та керуючись ст.ст.11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:  

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним рішення управління Пенсійного фонду України в Корсунь – Шевченківському районі Черкаської області № 216 від 09.06.2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків за період з 20.05.2009 року по 28.05.2009 року.

Скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Корсунь – Шевченківському районі Черкаської області № 216 від 09.06.2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені в розмірі 876 грн. 06 коп. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків за період з 20.05.2009 року по 28.05.2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.  

Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Повний текст постанови виготовлено 18 листопада 2009 року.  

Суддя                                                                                               В.І. Коваленко