Дело № 2-725/2009 р.

                            Р І Ш Е Н Н Я

                                                     І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

9 листопад  2009 року                                Жовтневий районний суд  м. Харкова

у складі: головуючого  - судді Срокіної І.І.

при секретарі                              Ліннік В.О.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні у м. Харкові  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-я особа – Відділ реєстрації та міграції фізичних осіб Жовтневого РВ ХМУ УМВС України в Харківській області про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, зняття з реєстрації та виселення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів  та просить ухвалити рішення, яким  зобов’язати відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 не перешкоджати йому в здійсненні   права власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 шляхом зняти їх з реєстрації за вказаною адресою  та виселення. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2006 року йому на праві власності належить житловий будинок     АДРЕСА_1. Даний договір зареєстрований в КП «ХМБТІ» під          № 15613104 від 10.10.2006 р. Після продажу будинку   відповідачі у справі так і залишилися зареєстрованими за вказаною адресою,  продовжують мешкати у спірному будинку, чим перешкоджають  йому користуватися своєю власністю. Відповідачі у справі мають інше житло у м.Харкові, а тому, позивач вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перешкоджають йому у здійсненні права власності і просив задовольнити його  вимоги.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні  вищевикладеним.  

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про час та дата розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги не визнає.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, вважає їх необґрунтованими. Вказувала, що дійсно  знаходилася   з  ОСОБА_4 у  шлюбі, довгий час проживала у спірному будинку , робила ремонт і   переобладнання у ньому , будували гараж. Вважає що  має право проживати у вказаному будинку.

 Представник  відповідача ОСОБА_2  ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти позову,   вважає, що виселення власника із житлового приміщення може бути проведено лише з підстав  передбачених    Житловим Кодексом України,  а саме ст.. 116. Вважає, що зміна власника не може вплинути на права членів сім,ї  колишнього власника і вони не можуть бути виселені  з підстав заявлених у позові.

Представник 3-ої особи - Відділ реєстрації та міграції фізичних осіб Жовтневого РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, в судове засідання не з’явився, про час та  місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду  не повідомив.

Суд, вислухавши доводи  представників позивача та відповідача, відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку,  що позовні вимоги позивача   є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню,  виходячи з наступного.

Так, в судовому засіданні   встановлено, що   ОСОБА_1 на підставі  договору купівлі-продажу від 25.09.2006 р. на праві власності належить житловий  будинок   АДРЕСА_1, який зареєстрований в КП «ХМБТІ» під   № 15613104 від 10.10.2006 р. (а.с.4-6).

Колишнім власником  домоволодіння на підставі договору дарування від  14.02.1995 року був    ОСОБА_4

Відповідач  ОСОБА_2 колишня дружина  ОСОБА_4, шлюб із якою розірвано  , відповідач ОСОБА_3,   син ОСОБА_2 Н.В. від першого шлюбу.

Судовим розглядом встановлено і не оспорюється сторонами, що ОСОБА_4 та  відповідачі як члени його  сім,ї проживали у спірному домоволодінні. ОСОБА_4 після укладання договору купівлі-продажу з ОСОБА_1,  житлове приміщення звільнив, однак його колишня дружина ОСОБА_2 та її син  ОСОБА_3 продовжують  проживати та зареєстровані у спірному будинку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ч.1 ст.321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 41 Конституції України, а також ст..1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р. відповідно до Закону № 475 /97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу до протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції», також закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне  користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди,відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316,317, 319,321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Ст. 150 ЖК України передбачає, що громадяни які мають у приватній власності  будинок ( частину будинку) користуються ними для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд:  продавати, дарувати,, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст..156 ЖК України, з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК України, члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Як встановлено у судовому засіданні жодних угод у відповідачів з колишнім власником житла ОСОБА_4, щодо користування будинком не укладалося.

  Виходячі із наведеного  суд вважає,  що право члена сім’ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

Тому, посилання відповідачів на те, що вони були членами сім’ї  попереднього власника житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 і це дає їм право на проживання у будинку є безпідставним.  Припинення у ОСОБА_4 права власності на спірний будинок припиняє і право членів сім’ї ( колишніх членів сім,ї) на користування цим будинком, тобто, права членів сім’ї власника будинку на об’єкт власності є похідними від прав самого власника.

 Як встановлено у  судовому засіданні із пояснень свідка ОСОБА_4  він є колишнім власником  будинку АДРЕСА_1, відповідач та її син колишні члени його родини. Вказаний будинок  він продав  ОСОБА_1, але відповідачі   залишаються проживати у вказаному будинку і перешкоджають йому забрати свої речі , а теперішньому власнику  користуватися будинком, замінили  замки, з приводу чого  він змушений звертатися до органів міліції  . У зв,язку із цим ОСОБА_1 дав йому довіреність на право представляти його інтереси  для урегулювання питання щодо звільнення житлового будинку.  

Суд вважає, що виникнення  права членів сім,ї власника будинку на користування  цим будинком та  обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а відтак- припинення права власності особи на будинок припиняє  право члені її сім,ї на користування цим будинком. У зв,язку із чим відповідачі у примусовому порядку підлягають виселенню із вказаного житлового будинку і зняття з реєстрації за адресою АДРЕСА_1, оскільки проживаючи у вказаному домоволодінні та будучи зареєстрованими у ньому перешкоджають власнику  у повному обсязі користуватися ним.

Суд не може погодитися із доводами відповідачки ОСОБА_2 щодо того, що вона довгий час проживаючи у  спірному домоволодінні  набула право власності  на частину спірного  домоволодіння, оскільки в обґрунтування цього  не надала суду  жодного доказу,  Даних про те, що вона зверталася до суду із будь-якими вимогами на захист свого  права власника   суду не надала.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 7, 10, 57, 59, 60, 212- 215, 224-226  ЦПК України, ст. 156  ЖК України, ст.ст.316,317, 319,321 ЦК України,  ст.41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р. відповідно до Закону № 475 /97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першим протоколом до протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції»,  суд-

В И Р І Ш И В :

 Позовні вимоги  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-а особа – Відділ реєстрації та міграції фізичних осіб Жовтневого РВ ХМУ УМВС України в Харківській області про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, зняття з реєстрації та виселення - задовольнити.

Поновити порушене право ОСОБА_1 та виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 з домоволодіння АДРЕСА_1.

Зобов’язати  Відділ реєстрації та міграції фізичних осіб Жовтневого РВ ХМУ УМВС України в Харківській області зняти з реєстрації  ОСОБА_2, ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі через Жовтневий районний суд м.Харкова заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня винесення рішення та відповідної апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання такої заяви.

Головуючий                                                                                суддя Срокіна І.І.